Колосова Олена Вікторівна. Формування у молодших школярів основ правової культури в процесі позаурочної діяльності

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність обраної для наукового пошуку проблеми; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження; сформульовано гіпотезу роботи; розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів. Указано на зв’язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами, темами; визначено його теоретичну основу; наведено відомості про апробацію і впровадження основних положень дослідження.
У першому розділі – „Формування у молодших школярів основ правової культури як психолого-педагогічна проблема” проаналізовано філософську, психологічну і педагогічну літературу з проблеми дослідження; здійснено дефінітивний аналіз основних його понять; висвітлено психолого-педагогічні особливості формування основ правової культури молодших школярів у позаурочній діяльності, її роль у соціалізації молодого покоління; з’ясовано структуру правової культури, критерії, показники, рівні її сформованості в учнів школи І ступеня; проаналізовано стан сформованості у дітей досліджуваної якості.
Філософсько-культурологічний аналіз понять „культура” і „право”, дозволив встановити, що право є тим імперативом, який врегульовує культурний розвиток суспільства. Результатом такої регуляції є одна з форм людської культури – правова культура, яка належить до духовної складової суспільства. Підкреслено, що проблема виникнення і розвитку права в системі культури зумовлена потребою врегулювання діалектичної суперечності між свободою і необхідністю, розв’язання якої спричиняє характер поведінки людини у контексті об’єктивних законів природи і суспільства.
Правову культуру особистості в контексті дослідження тлумачимо як поліфункціональне особистісне утворення, яке є результатом формування основ правосвідомості та навичок саморегуляції правової поведінки на основі ціннісно-мотиваційного ставлення до суспільних норм життя.
У процесі аналізу феномену правової культури в історії наукової думки акцентована увага на педагогічних аспектах цієї проблеми, зокрема, на особливостях формування основ правової культури учнів школи І ступеня. В термінологічне поле дослідження введено поняття „правова культура молодшого школяра”, яке розуміємо як інтегративне особистісне утворення, що є результатом формування правових знань, правосвідомості та правотворчої поведінки дитини.
В дослідженні розглянуто процес формування основ правової культури молодшого школяра як сукупності взаємопов’язаних компонентів: когнітивно-знаннєвого, мотиваційно-ціннісного та поведінково-діяльнісного.
Когнітивно-знаннєвий компонент визначається сукупністю правових знань і уявлень та утворює надійну інтелектуальну основу, без якої адекватне осмислення учнями правових норм не можливе (знання та уявлення дітей про права та обов’язки громадянина, правові принципи, державні та народні символи, історію країни та рідного народу, власного родоводу тощо).
Мотиваційно-ціннісний компонент характеризується рівнем сформованості у молодших школярів правосвідомості на основі правових ціннісних орієнтацій та правових мотивів, що утворюють необхідну емоційно-почуттєву основу освоєння учнями правових канонів (позитивні переживання правових знань, правові судження, правові почуття і переконання, потреба розширювати правовий світогляд, бажання брати участь у суспільній праці, обрядах, святах тощо).
Поведінково-діяльнісний компонент відповідно синтезує набуті правові знання та ціннісне ставлення школярів до них і уможливлює матеріалізацію результатів цього синтезу в поведінкових програмах дітей (правові вчинки, правотворча діяльність, здатність до співпраці з іншими, реалізація усвідомлених правових знань у правовій поведінці).
Аналіз психолого-педагогічних засад формування у молодших школярів основ правової культури дозволив передбачити, що, основні психічні новоутворення цього віку (довільність психічних процесів, виникнення й розвиток рефлексії, здатність до побудови внутрішнього плану дій та до саморегуляції власної діяльності тощо) активно сприяють формуванню й розвитку правової свідомості та правової поведінки дітей. У той же час стає зрозумілим, що правова культура учнів не формується спонтанно, а виступає результатом спільної виховної роботи школи, сім’ї та громадськості.
Надзвичайної ваги для виховання основ правової культури молодших школярів набуває позаурочна виховна робота, яка забезпечує особистісно зорієнтоване спрямування процесу правового виховання з урахуванням вікових особливостей дітей (потреб в ігрових ситуаціях, зразках для наслідування, емоційно-почуттєвих акцентах, конкретно-образному мисленні); доповнює, розширює, поглиблює систему правових знань, світоглядних установок; сприяє проявам творчості та ініціативи учнів і педагогів; є важливим механізмом об’єднання зусиль школи та родини у правовому вихованні дітей. Позаурочна робота не регламентована програмами, часом та місцем проведення, а відтак – має широкі можливості у виборі змісту, форм, методів, прийомів, засобів її організації в початковій школі.
Позаурочну роботу з формування у молодших школярів основ правової культури розуміємо як систему взаємодії вчителя та учнів, що здійснюється в позаурочний час з метою розширення й поглиблення знань, умінь і навичок, якими оволодівають учні в процесі вивчення основ громадянської освіти, що зміцнює ціннісні орієнтації та мотивацію правової поведінки школярів, залучаючи їх до практично-творчої діяльності у правовій сфері.
З метою вивчення стану сформованості в дітей молодшого шкільного віку основ правової культури було проведено констатувальний етап експерименту, що передбачав визначення критеріїв, показників та рівнів сформованості у молодших школярів зазначеного феномену (658 респондентів), а також з’ясування основних проблем, що виникають у вчителів школи І ступеня в процесі організації позаурочної діяльності в контексті досліджуваної проблеми (169 респондентів).
Структурно-компонентний аналіз феномену правової культури дав змогу з’ясувати критеріальний апарат дослідження. Зокрема, для когнітивно-знаннєвого компоненту визначено критерій володіння правовими знаннями (показники: обсяг правових знань, адекватність правових уявлень соціально прийнятим моральним нормам, рефлексивна реакція на коло своїх прав і обов’язків); для мотиваційно-ціннісного компоненту – критерій мотиваційно-ціннісного забезпечення правової свідомості (показники: характер морально-правових цінностей, глибина усвідомлення морально-правових якостей особистості, адекватність правової самооцінки); для поведінково-діяльнісного – критерій творчої самореалізації у правовому вчинку (показники: відповідальне ставлення до доручень, дотримання слова, вияв правової активності в ситуації сумісної діяльності з іншими, проектування правового вчинку).
На основі виокремлених критеріїв та показників були визначені рівні сформованості в молодших школярів основ правової культури: ціннісно-рефлексивний, схематично-понятійний, індиферентний. Кожний субетап дослідження було спрямовано на визначення рівня сформованості певного компоненту правової культури за допомогою спеціально підібраних та авторських діагностувальних методик.
Узагальнені результати констатувального етапу дослідження засвідчили, що ціннісно-рефлексивний (високий) рівень сформованості основ правової культури виявили лише 11,9% респондентів. Діти цієї групи характеризуються глибокими й повними правовими знаннями, доступними для молодшого шкільного віку; здатністю до творчої інтерпретації правових норм; гармонійним поєднанням в ієрархії морально-правових цінностей суспільних і особистісних цінностей; стійким домінуванням внутрішніх та суспільно значущих мотивів; адекватністю правової самооцінки; відповідальним ставленням до своїх доручень та вчинків; проявом правової активності в ситуації сумісної діяльності з іншими; здатністю до співтворчості у вирішенні правових проблем, активною правовою позицією. Вони вміють висловлювати аргументовані правові судження, демонструючи адекватність власних правових уявлень соціально-прийнятим моральним нормам; здійснювати рефлексивний аналіз своїх особистих прав і обов’язків; передбачати наслідки своєї поведінки та своїх учинків; проектувати правовий вчинок в умовах морального вибору; усвідомлюють самоцінність кожної людини, виявляють повагу до людської гідності, до старших; цінують морально-правові якості, мають стійкі потреби володіти зазначеними якостями та правовими знаннями для здійснення правовідповідної діяльності.
Досить чисельною була група молодших школярів, які за результатами діагностики перебували на схематично-понятійному (середньому) рівні – 31,3% від загальної кількості респондентів. Вони мають достатній обсяг правових знань, проте іноді плутають права і обов’язки або ототожнюють їх. У ієрархії морально-правових цінностей особистісні цінності часто домінують над суспільними, а правова самооцінка, як правило, завищена. Ставлення дітей до своїх доручень та вчинків має ситуативний характер. Їхні правові уявлення є адекватними соціально прийнятим моральним нормам, але правові судження характеризуються типовістю і шаблонністю; майже відсутня здатність до творчої інтерпретації правових норм. Повагу до людської гідності, до старших, цінування морально-правових якостей виявляють епізодично. У ситуації сумісної діяльності з іншими працюють із задоволенням, але активності при цьому не виявляють, рідко прагнуть до співтворчості у вирішенні правових проблем, оскільки не здатні спроектувати правовий вчинок в умовах морального вибору.
Індиферентний (низький) рівень сформованості основ правової культури виявлено у 56,8 % обстежених від загальної кількості респондентів. Діагностувальними характеристиками цього рівня є поверхові і фрагментарні правові знання; відкрита критика на адресу порушення правової поведінки іншою людиною у поєднанні з агресивною реакцією на критику в свій бік; невміння передбачити наслідки власної поведінки, вчинків; неадекватність власних правових уявлень соціально прийнятим моральним нормам; виявлення індиферентної або агресивної реакції на коло своїх прав і обов’язків; безвідповідальне ставлення до доручень. В ієрархії морально-правових цінностей школярів цієї групи домінують особистісні цінності та зовнішні мотиви. Вони не усвідомлюють самоцінність кожної людини, не виявляють повагу до людської гідності, до старших; не відчувають потреби володіти зазначеними якостями і правовими знаннями. У ситуації сумісної діяльності з іншими працюють або під примусом, або відмовляються працювати; поведінка часто виходить з-під контролю, не відповідає морально-правовим нормам та вимогам суспільства.
Враховуючи той факт, що важливу роль у формуванні основ правової культури молодших школярів відіграє особистість вчителя та його готовність до виховної роботи з учнями, окрема увага зверталась на вивчення особливостей організації процесу формування основ правової культури вчителями сучасної початкової школи.
Аналіз результатів анкетування та уточнювальних діагностувальних бесід з педагогами дозволив констатувати, що лише 49% респондентів мають певні уявлення про поняття „правова культура”, яку вчителі початкових класів переважно пов’язують із наявністю правових знань і відповідної їм поведінки. Серед них 46% вважають, що на половину готові до формування в дітей правової культури, а 34% вчителів зізнались, що лише на третину уявляють зміст такої діяльності. Найпоширенішими формами роботи з формування правової культури вчителі називають бесіди, „виховні години”. Характеризуючи основні методи і засоби, які уможливлюють формування правової культури молодших школярів, опитувані найчастіше схиляються до просвітництва. Підкреслюється роль роз’яснень прав і обов’язків, позитивного прикладу, а також системного контролю і регламентації поведінки дітей. 17% учителів взагалі не змогли вказати методи, форми і засоби ефективної організації процесу формування правової культури молодшого школяра.
Причинами незадовільного стану сформованості в учнів початкової школи основ правової культури вважаємо: епізодично-поверховий підхід до організації правового виховання; домінування вербальних методів впливу на правову свідомість школярів; ігнорування емоційно-мотиваційних аспектів корекції дитячої поведінки; недостатнє виокремлення ціннісного компоненту правових понять; недостатню реалізацію індивідуального підходу у формуванні правової культури школярів; відсутність чіткої організації практичної діяльності правничого спрямування; неузгодженість змісту навчальної та позаурочної роботи вчителя в контексті формування основ правової культури учнів; одноманітність форм правовиховної роботи з молодшими школярами; недостатню готовність учителів початкових класів до правового виховання учнів.
У другому розділі – „Методика формування у молодших школярів основ правової культури в процесі позаурочної діяльності” було визначено та обґрунтовано педагогічні умови оптимізації процесу формування основ правової культури молодших школярів у процесі позаурочної діяльності, презентовано модель та етапну методику формування в учнів початкових класів досліджуваної якості, а також проаналізовано та узагальнено результати дослідно-експериментальної роботи.
На основі дослідження теоретичних основ формування правової культури, особливостей її формування в позаурочній виховній роботі, аналізу результатів констатувального етапу експерименту обґрунтовано наступні педагогічні умови формування основ правової культури молодших школярів:
• реалізація аксіологічного підходу до формування в учнів початкових класів основ правової культури на засадах пріоритету ментальних цінностей;
• стимулювання активної рольової позиції молодших школярів у процесі опанування основ правової культури;
• організаційно-методичне забезпечення належного педагогічного супроводу формування в дітей основ правової культури в контексті взаємодії суб’єктів правовиховного процесу.
Визначення структурно-компонентного складу правової культури молодших школярів, вивчення рівнів сформованості правової культури учнів, виокремлення педагогічних умов ефективності цього процесу дозволили розробити модель процесу формування правової культури молодших школярів у позаурочній діяльності (рис.1), яка була реалізована в етапній методиці формувального експерименту.
Розроблена модель включає такі взаємопов’язані складові: педагогічні умови формування основ правової культури учнів початкових класів; компоненти правової культури молодших школярів (когнітивно-знаннєвий, мотиваційно-ціннісний, поведінково-діяльнісний); етапи правовиховної роботи з учнями (знаннєво-правовий, правничо-ігровий, проектувально-вчинковий) і відповідні їм методичні прийоми; організаційні форми такої роботи (індивідуальні, групові, масові).
Під час дослідно-експериментальної роботи із молодшими школярами реалізовувалась авторська етапна методика формування основ правової культури. Так, метою знаннєво-правового етапу формування основ правової культури молодших школярів стала організація впливу на когнітивну сферу учнів. Змістову лінію складала робота, спрямована на усвідомлення дітьми морально-правових понять, своїх емоцій та почуттів, пов’язаних з ними, соціальних цінностей, українських звичаєво-правових традицій, що досягається шляхом використання таких методів: заняття на встановлення зв’язку з практичним досвідом; колективна розповідь-занурення „Углиб права”, читання художніх творів, робота в групах „Зимові візерунки”, „Ажурна пилка”, „Кубування”, „Навчаючи – вчуся”, етично-правові бесіди-міркування „Як я знаю закон”, проблемні ситуації „Родинна скарбниця”, міні-проекти, „Фольклорна мозаїка”, свята народного календаря. Когнітивно-знаннєвий напрям упроваджувався через проблемні ситуації, інтегровані заняття соціального спрямування „Звичаї нашого народу”.