ЛЕПІШ НАТАЛІЯ ЯРОСЛАВІВНА АКТИ ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА: ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; визначено її зв’язок з науковими планами та програмами, мету і завдання‚ об’єкт і пред¬мет‚ методи дослідження; розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів; подано відомості про апробацію основних поло¬жень дослідження, його структуру та обсяг.
Розділ 1 «Основні положення теорії тлумачення норм права» містить два підрозділи, у яких досліджено базові терміни дисертації, опра¬цьовано методологічний інструментарій, необхідний для повного й аде¬кватного висвітлення вибраної теми; запропоновано загальнотеоретичну характеристику тлумачення норм права.
У підрозділі 1.1 «Теоретико-методологічні засади дослідження» кон¬статовано, що необхідність вивчення особливостей тлумачення норм права підтверджена і науковим досвідом, і юридичною практикою. На підставі аналізу основних категорій дослідження – «тлумачення» та «інтерпретація» – обґрунтовано можливість їх ототожнення.
Проаналізовано витоки формування методології дослідження тлума¬чення норм права, а також відповідну систему загальнонаукових та кон¬крет¬но-наукових методів, вибір яких зумовлений сформульованими в роботі метою і завданнями. Вказано, що методологія дослідження актів тлумачен¬ня норм права – це система наукових підходів, принципів, методів, прийо¬мів і способів пізнання та об’єктивної оцінки юридичної природи актів тлумачення норм права.
У підрозділі 1.2 «Наукове розуміння тлумачення норм права» до¬сліджено вихідні засади загальної теорії тлумачення норм права.
Систематизовано позиції вітчизняних та зарубіжних науковців щодо усвідомлення змісту та особливостей тлумачення норм права. Виявлено, що у правовій доктрині немає єдиного підходу до розуміння тлумачення норм пра¬ва, що можна пояснити складною, багатоаспектною природою цього явища.
Висловлено авторську позицію щодо трактування найбільш диску¬сій¬них аспектів досліджуваної проблеми, зокрема сутності та співвід¬но¬шення з’ясування і роз’яснення як складових процесу тлумачення норм права, а також особливостей об’єкта, суб’єкта, мети і функцій тлумачення.
Приділено увагу принципам тлумачення норм права, які визначено як основні вимоги до тлумачення та його результатів. Виділено та проана¬лізовано найвагоміші принципи тлумачення, як-от: справедливості, гума¬нізму, добросовісності, пропорційності, правової визначеності, законності, обґрунтованості, доцільності, розумності, своєчасності.
Розділ 2 «Юридична природа актів тлумачення норм права» охоп¬лює три підрозділи, у яких досліджено поняття, ознаки, функції, структуру та види актів тлумачення норм права.
У підрозділі 2.1 «Поняття, ознаки та функції актів тлумачення норм права» запропоновано сутнісну характеристику актів офіційного та неофіційного тлумачення.
Для з’ясування змісту актів тлумачення норм права у дисертації виділено та проаналізовано їхні основні ознаки. На підставі цього запро¬по¬новано адаптоване до особливостей офіційного та неофіційного тлума¬чен¬ня інтегративне визначення поняття «акт тлумачення норм права» – це ре¬зультат інтелектуально-вольової діяльності суб’єкта тлумачення, спрямо¬ва¬ний на роз’яснення дійсного змісту норми права третім особам задля за¬без¬печення єдності у правильному розумінні і реалізації чинних норм права.
Функції актів тлумачення норм права визначено як відносно від¬окрем¬лені напрямки однорідного прогресивного впливу актів тлумачення норм пра¬ва на свідомість і поведінку людей, у яких виявляється їх природа, ві¬до¬бра¬жається загальносоціальна і спеціально-юридична роль у правовому регулю¬ванні суспільних відносин. Виокремлено та схарактеризовано специфічні функції актів офіційного та неофіційного тлумачення норм права, як-от: пізнавальна функція, функція підвищення рівня правової культури, функція конкретизації, пояснювально-роз’яснювальна функція, функція забезпечення єдності законності, функція заперечення довільного застосування нормативних приписів, функція сигналізування про наявні недоліки в нормативно-правових актах, правозабезпечувальна функція, функція обґрунтованості акта тлума¬чен¬ня (мотивувальна), компенсаційна функція, регулятивна функція, охоронна функ¬ція, прогностична функція, контрольна функція.
У підрозділі 2.2 «Структура актів тлумачення норм права» розгля¬нуто проблему внутрішньої будови актів офіційного та неофіційного тлу¬мачення норм права і зауважено, що її розв’язання має важливе практичне значення. Розуміння особливостей структури актів тлумачення норм права збагачує фахівців знаннями, що дають змогу забезпечити правильність та ефективність інтерпретаційної діяльності.
У роботі проаналізовано генетичну, функціональну, горизонтальну і вертикальну, тимчасову, просторову, стохастичну та інші різновиди струк¬тури актів тлумачення норм права.
Доведено, що акти офіційного та неофіційного тлумачення повинні мати визначені реквізити, які відображають їхню юридичну природу, сферу дії. Визначено, що наявність в акті тлумачення норм права тих чи інших структурних елементів залежить від різних об’єктивних і суб’єктивних чин¬ників, які впливають на весь процес інтерпретаційної діяльності.
У підрозділ 2.3 «Видова характеристика актів тлумачення норм пра¬ва» обґрунтовано підстави групування актів тлумачення норм права, про¬аналізовано наукові підходи щодо розуміння цього питання.
Вказано, що здійснювати поділ інтерпретаційних актів на види по¬трібно з уваги на їх найзагальніші ознаки. Зокрема, на підставі сукупної харак¬теристики за суб’єктами і юридичними наслідками докладно розглянуто акти офіційного та неофіційного тлумачення норм права. Зазначено, що офіційні акти тлумачення за ступенем конкретизації поділяються на нормативні (за¬гальні) та казуальні; залежно від повноважень суб’єктів щодо тлумачення – на автентичні та легальні (делеговані). Зважаючи на статус суб’єктів тлу-мачення, виявлено особливості актів судового та адміністративного тлума¬чення. З-поміж видів актів неофіційного тлумачення норм права проана¬лізовано, зокрема, особливості актів компетентного (професійного) тлума¬чення, актів доктринального (наукового) тлумачення та актів повсякденного (буденного) тлумачення норм права.
Запропоновано оновлений підхід до розуміння інших видів актів офі¬ційного та неофіційного тлумачення норм права, згрупованих за різними критеріями, зокрема, за: повноваженням та правовим статусом суб’єкта тлумачення; обсягом тлумачення; юридичною формою акта тлумачення; предметом правового регулювання; галузевою належністю інтерпретованої норми; сферою дії та юридичною силою актів тлумачення тощо.
Розділ 3 «Дія актів тлумачення норм права» містить чотири підрозділи.
У підрозділі 3.1 «Оприлюднення актів тлумачення норм права» кон¬статовано відсутність наукових досліджень, присвячених цій проблематиці.
Вказано, що під оприлюдненням (обнародуванням) акта тлумачення норм права варто розуміти доведення його тексту до загального відома різ¬ними (офіційними та неофіційними) способами, як-от: спеціальні друковані видання, засоби масової інформації, офіційні веб-сайти відповідних державних органів, оголошення акта зацікавленим суб’єктам тощо. Наголошено на не¬обхідності диференціації офіційного та неофіційного оприлюднення актів тлу¬мачення норм права задля уникнення зловживань у правореалізаційній сфері.
Приділено увагу закономірностям оприлюднення актів тлумачення норм права різними державними органами. Пояснено також особливості оприлюднення інтерпретаційних актів з обмеженим доступом.
У підрозділі 3.2 «Дія актів тлумачення норм права в часі» розгля¬нуто особливості та закономірності темпоральної дії актів офіційного та неофіційного тлумачення.
Встановлено, що інтерпретаційні акти мають зворотну силу (між при¬йняттям нормативного акта, який підлягає тлумаченню, і самого інтер¬претаційного акта існує певний часовий проміжок), межі якої визначаються моментом набуття чинності нормативним актом, що підлягає тлумаченню. Ця особливість відрізняє акти тлумачення норм права від нормативних пра¬вових актів, які не можуть мати зворотної дії, крім випадків, коли це прямо передбачено законом та відповідає принципам права.
Зазначено, що в усіх випадках втрата чинності інтерпретаційним актом відбувається після того, як відповідний нормативно-правовий акт фактично вичерпав себе; орган, який його видав, дійшов висновку, що немає потреби в регулюванні конкретних суспільних відносин. При цьому не потрібно приймати спеціальний акт про зупинення або відновлення дії інтерпретаційного акта.
Вказано, що питання про дію актів тлумачення в часі має не тільки важливе наукове, а й практичне значення, дозволяючи вносити ясність і чіткість у правове регулювання суспільних відносин, забезпечення прав і свобод людей, їх колективів та організацій, сприяти підвищенню якості й ефективності інтерпретаційного та інших різновидів юридичної практики.
У підрозділі 3.3 «Дія актів тлумачення норм права у просторі» визначено, що просторова (територіальна) чинність актів тлумачення норм права характеризується обсягом простору, у межах якого на відповідних суб’єктів права поширюється формальна обов’язковість інтерпретованих нормативно-правових актів. Задля забезпечення точності викладення ін¬фор¬мації пояснено зміст та властивості низки понять, з-поміж яких: «прос-тір», «правовий простір», «територія», «екстериторіальність» тощо.
Зауважено, що дія актів тлумачення норм права у просторі від¬бу¬ва¬ється відповідно до територіальних та екстериторіальних принципів права.
Обґрунтовано, що межі дії актів офіційного та неофіційного тлу¬мачення норм права у просторі зумовлені такими обставинами: по-перше, територіальною дією відповідних нормативно-правових актів; по-друге, місцем і роллю суб’єктів тлумачення в системі державних органів; по-третє, компетенцією відповідних суб’єктів інтерпретаційної діяльності.
У підрозділі 3.4 «Дія актів тлумачення норм права за колом осіб» проаналізовано важливий компонент чинності актів тлумачення, який попри свою теоретичну та практичну значущість не отримав належного ви¬світлення в науковій літературі.
Встановлено, що дія актів офіційного та неофіційного тлумачення за колом осіб значною мірою визначається чинністю таких актів у часі та їх чин¬ністю у просторі: адже будь-який суб’єкт не може не перебувати на те¬ри¬торії (де поширюється або ж не поширюється чинність акта) і не діяти в пев¬ному часі (на який також поширюється чи не поширюється чинність ак¬та). Од¬нак зауважено, що чинність акта тлумачення за колом суб’єктів не збі¬га¬ється повністю та не ототожнюється з двома попередніми виявами його чинності.
Дія актів тлумачення норм права за колом осіб визначається тим, на яких саме суб’єктів права поширюється формальна обов’язковість юридичних норм, зміст яких пояснено в інтерпретаційних актах. Проте наголошено, що дія інтерпретаційних актів за колом осіб залежить від того, які перед нами акти тлу¬мачення: загальні (нормативно-інтерпретаційні) чи індивідуальні (казуальні).
Водночас аргументовано, що акт тлумачення поширює свою дію на більше коло осіб, аніж це зазначено в самих актах. Так звана непряма форма визнання кола осіб в акті офіційного тлумачення не завжди є прийнятною, якщо врахувати, що метою цих актів є усунути всі неточності, суперечності в інтерпретаційних приписах. Тому перевагу потрібно віддавати такому викладу тексту акта офіційного тлумачення, який прямо і чітко визначав би коло адресатів. Пряма вказівка в акті тлумачення на перелік осіб, що під-падають під його дію, визнана більш виправданою, ніж непряма.
Розділ 4 «Прикладні аспекти дослідження актів тлумачення норм права» складається з трьох підрозділів, які сукупно розкривають прак¬тичне значення інтерпретаційних актів.
У підрозділі 4.1 «Місце та роль актів тлумачення норм права у пра¬вовій діяльності та регулюванні суспільних відносин» проаналізовано вплив актів офіційного та неофіційного тлумачення на функціонування різних сфер суспільного та державно-правового життя.
Зазначено, що тлумачення правової норми є цілісним процесом, який супроводжує правотворчість і правореалізацію, а також систематизацію нор¬мативно-правових актів. Залежно від виду правової діяльності його вплив має прямий чи опосередкований характер. Зокрема, у правотворчій діяль¬ності акти тлумачення сприяють суб’єктові в розробці і прийнятті таких норм права, які ефективно врегульовують суспільні відносини. Для цього тлу¬мачать норми права, їх проекти, зміни і доповнення до них, інші правові джерела на стадіях розробки і прийняття норм.
Акцентовано, що тлумачення в правозастосовному процесі відіграє особливу роль: воно повинно не тільки робити зрозумілими положення норм права, а й неминуче приводити до правильного вирішення юри¬дич¬них справ. Щоб правозастосування мало уніфікований і прозорий характер, пропоновано запровадити не тільки обов’язкове розуміння юридичних норм у тому значенні, яке їм надає орган офіційного тлумачення, а й можливості контролю за виконанням і відповідальність за невиконання положень інтерпретаційних актів.
Встановлено, що не менш вагому роль відіграють акти тлумачення норм права у процесі систематизації – кожна форма систематизації право¬вих норм вимагає тлумачення дійсного змісту правових норм та їх сис¬темних зв’язків. Для того щоб з усього масиву правового матеріалу вибрати і підготувати для систематизації потрібні норми, важливо насамперед з’я¬сувати їх дійсний зміст, внаслідок чого виникають інтерпретаційні акти.
Зауважено, що належний рівень правового регулювання забезпе¬чується якістю актів офіційного та неофіційного тлумачення норм права, а також ефективністю діяльності щодо застосування інтерпретаційних актів.
У підрозділі 4.2 «Чинники, що зумовлюють необхідність актів тлу¬мачення норм права в сучасній Українській державі» констатовано, що об’єктивні причини інтересу до проблеми актів тлумачення правових норм – це глобальні зміни у сфері формування нормативно-правової бази, що ви¬магає принципово нових видів, форм, способів, прийомів і методів тлума¬чення. Зміна системи правотворчих органів, зміна масштабів, конструкції та «швидкості» правотворчості неминуче спричиняють і модифікацію сутнос¬ті актів тлумачення норм права.
Встановлено, що необхідність актів тлумачення норм права зумов¬лена низкою взаємопов’язаних чинників. Виділено та проаналізовано най¬вагоміші з-поміж них: абстрактну (загальну) форму викладення норми права, її невідповідність конкретним, фактичним обставинам життя; сис¬тем¬ність викладення норм права, що потребує розкриття обсягу змісту норми права, зважаючи на зв’язок з нормами, закріпленими в приписах цього ж нормативного акта чи інших актів; складність та невизначеність термінів, які виражають спеціальні юридичні поняття; прогалини і колізії в нормативно-правових актах; зміни в розвитку суспільних відносин, коли затребуваною стає вимога з’ясувати волю законодавця не на момент видання норми права, а відповідно до сучасних умов.
Наголошено, що аналіз цих чинників дає змогу виявити основні перс¬пек¬тивні напрямки розвитку і вдосконалення правової системи на сучасному ета¬пі, адже тлумачення норм права є необхідною передумовою правильної реа¬лі¬зації права, підвищення ефективності правового регулювання суспільних відносин.
У підрозділі 4.3 «Проблеми забезпечення ефективності актів тлу¬ма¬чення норм права» визначено, що ефективність тлумачення правових норм – важлива властивість цієї особливої форми юридичної діяльності.
Зазначено, що у вирішенні завдань підвищення ефективності актів офіційного та неофіційного тлумачення важлива роль належить правовій науці. Саме вона зобов’язана озброїти творців правових актів та інтер¬пре¬та¬торів норм права конкретними рекомендаціями щодо раціональних шля¬хів організації тлумачення, методів поліпшення всіх його видів та форм.
Зроблено висновок про те, що варто досліджувати ефективність актів тлумачення і результати повідомляти суб’єктам тлумачення, робити їх надбанням громадськості і публічно обговорювати. Необхідно уза¬галь¬нювати і позитивну практику тлумачення, і негативну. Активну участь у тлумаченні правових норм мають брати фахівці – вчені-юристи і практики. Форми їхньої участі у цій діяльності можуть бути різні – науковий висновок, наукова експертиза, правові рекомендації, розробка канонів тлумачення, розробка уніфікованих правових термінів і легальних дефініцій, складання проекту норми-роз’яснення. Це все стане реальністю, якщо діяльність із тлумачення правових норм буде нормативно врегульована.
Наголошено, що при комплексній оцінці ефективності інтер¬прета¬цій¬ного акта та його наслідків, звичайно ж, потрібно вивчати не тільки його формальну (юридичну) ефективність, а й економічність, корисність, істинність, соціальну цінність та інші характеристики акта, що, без сумніву, сприятиме підвищенню рівня правового регулювання суспільних відносин.