Драгунова Тетяна. Міграційні процеси великих міст (на прикладі м. Києва)

Краткое содержание

У першому розділі ”Теоретико-методологічні основи дослідження міграційних процесів” визначена суть міграційного процесу, специфіка міграційного процесу великого міста, розроблена методика дослідження і регулювання міграційних процесів великих міст.
Теорія міграції населення як будь-яка наукова теорія включає в себе понятійний апарат і власне логіку теорії. Основним базовим поняттям теорії міграції є міграція населення. В розділі дано визначення міграції за допомогою чітких критеріїв, а саме розширення змісту поняття як переселення людей між населеними пунктами за рахунок включення в нього сукупності ознак, що викликають певні зміни в спільностях людей районів прибуття і вибуття мігрантів, і звуження змісту поняття міграції населення шляхом вилучення з нього переміщень індивідів між місцями постійного проживання і місцями прикладання праці, розміщеними в інших поселеннях, навіть дуже великих. Таким чином, під міграцією населення слід розуміти переміщення кількісно і якісно визначених спільностей індивідів між поселеннями, пов‘язане із зміною постійного місця проживання, що істотно впливає на відтворення економічних відносин між людьми, зумовлене впливом сукупності факторів і підпорядковане об`єктивним законам.
Розглядаючи міграцію населення як складне динамічне утворення, застосувавши системний підхід до її дослідження, дано визначення міграційної системи, міграційного комплексу, міграційного процесу, їх структури, способу функціонування та організації. Структура міграційної системи представляє собою сукупність закономірних відносин між мігрантами, що забезпечують обмін людьми з певними ознаками та інформацію про умови життєдіяльності.
Розроблено ряд основних понять загальної теорії міграційних процесів: поняття міграційного проце¬су, поняття простого міграційного процесу, поняття простої міграцій¬ної системи тощо. Під міграційним процесом розуміється не просто переміщення людей між населеними пунктами, обумовлене зміною місця проживання, не зміна характеристик індивіда, окремого мігранта із збільшенням його віку, а зміна спільностей мігрантів у часі, тобто зміна якісних ознак когорти, зумовлених віковою належністю, умовами параметрів когорт мігрантів, що перебувають у безперервному русі. Індивіди у спільності мігрантів постійно змінюються, але інваріантною залишається структура міграційної системи, тобто співвідношення ознак, якими наділені безперервно змінюючи одна одну когорти. Саме так трактується міграційний процес і в цьому одна із його важливіших рис.
За складністю міграційний процес великого міста є однополярним, тому в роботі він розглядається як простий міграційний процес, під яким розуміється зміна станів (структури і способу функціонування, організації) міграційної системи в часі, зумовлена особливостями розвитку суспільства та впливом середовища і підпорядкована специфічним законам розвитку.
Дослідження простого міграційного процесу, якому властива стадійність змін, ґрунтується на теоріях стабільності, мутаційності та теорії переходу.
Під стабільністю простого міграційного процесу розуміється наявність лише тих змін, які відповідають упорядкуванню економічної системи: удосконалюють пропорції між складовими економічної і біологічної систем, нівелюють відмінності між поселеннями в системах розселення, підвищують рівень продуктивності праці, нарощують людський потенціал цих систем.
Теорія мутаційності є розділом теорії міграційного процесу, яка відбиває проблематичність у його розвитку: від`ємність сальдо міграцій, виникнення статевої диспропорції у формуванні міграційних потоків, вибуття осіб молодших вікових груп, відтік висококваліфікованих спеціалістів, просторова концентрація людності.
Під теорією міграційного переходу слід розуміти систему достовірних знань, що пояснює і передбачає удосконалення міграційного процесу, виведення його на траєкторію закономірного розвитку відповідно до об`єктивних законів міграції.
В основу методики регулювання міграційного процесу великого міста покладена система методів, яка об‘єднує економічні (грошово-кредитні, бюджетні, балансові, нормативні) і методи інших конкретнонаукових дисциплін (правових, демографічних, географічних, соціологічних тощо) та загальнонаукових дисциплін (логіки, системології, інформатики, математичного аналізу, математичної статистики та інші). Взаємодіючи між собою в межах чіткого алгоритму, вони забезпечують розробку програми регулювання міграційного процесу конкретної території. Основним способом ефективного обміну інформацією про відображення цілісної, якісно визначеної системи традиційними і новими, математичними і логічними методами є моделювання.
Регулювання міграції населення як складного і багатоаспектного утворення передбачає побудову єдиної моделі – загальної моделі регулювання міграційного процесу, що включає в себе блоки моделей видів міграції (вибуття, прибуття і сумарного потоку), блоки моделей сегментів (статево-вікової, освітньої, професійно-кваліфікаційної, етнічної, конфесійної структури), що утворюються з видів міграції при поглибленому їх вивченні. Види і сегменти міграційного процесу в результаті зміни його станів перетинаються стадіями розрахунків. У пропонованій методиці виділено такі стадії: ситуаційний аналіз, ретроспективний аналіз, прогнозування, оцінка впливу міграції на формування населення, прийняття рішень і власне розробка програми регулювання.
У другому розділі дисертаційної роботи “Ситуаційний і ретроспективний аналіз міграційного процесу м. Києва” проведений системний аналіз міграційного процесу м. Києва. Його адекватне відображення досягнуто за рахунок поєднання теоретичного мислення і узагальнення конкретних міграційних потоків, статичного і динамічного, часового і просторового бачення об‘єкту регулювання.
Послідовність робіт щодо конкретизації міграційного процесу включала розрахунки і обґрунтування його гіпотетичних параметрів, обчислення показників фактичного прибуття мігрантів у столицю і вибуття з неї, виявлення тенденцій у змінах структури міграційних спільностей людей, аналіз розселення вибулих з міста і зон формування прибулих в нього. Здійснено структуризацію міграційного процесу і викладено принципово новий підхід до його аналізу, суть якого полягає в тому, що фактичні міграційні потоки повинні мати лише об‘єктивну гіпотетичну оцінку. З цією метою модифіковано загальну модель регулювання міграційного процесу, що передбачає виокремлення аналітичного блоку, конкретизацію його моделей, формування системи обмежень (щодо мобільності, складу мігрантів і їх просторового розподілу у гіпотетичному процесі).
Упорядкований аналітичний блок моделей дозволив розрахувати параметри структурованого міграційного процесу в часі і просторі. В дисертаційній роботі в основу диференціації міграційного процесу покладений зміст, в результаті чого виділено два види переміщень – прибуття і вибуття. За часовою ознакою здійснено ретроспективний і ситуаційний аналізи. Кожний вид міграції розглянуто окремо в часово-просторовому аспекті.
Використовуючи відповідну базу теоретичних знань і інформаційну забезпеченість здійснено ретроспективний аналіз часового ряду вибулих і прибулих, виявлено гіпотетичний тренд вибуття і прибуття (рис. 1). Визначено і обґрунтовано часові показники по кожному сегменту цих процесів, розраховані відповідні тренди. Система одержаних за допомогою такої методики показників є мірою проблем розвитку процесів вибуття і прибуття, гостроти їх прояву.
Крім проблем розвитку процесам вибуття і прибуття властиві проблеми стану, які виявляються і оцінюються засобами ситуаційного аналізу, що включає в себе дослідження міграційних потоків на стійкість та ступінь відхилення від вимог об‘єктивних законів міграції. Їх мірою є відповідні гіпотетичні показники. У зв‘язку з цим на базі теоретичних знань та інформації про сучасний стан мігрантів великих міст проведений аналіз розподілу вибулих і прибулих за демографічними та економічними ознаками, на їх основі здійснено розрахунки для кожного сегменту гіпотетичних параметрів.