ПОЛІВКО ЛАРИСА ЮРІЇВНА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ УСПІШНОСТІ ВКЛЮЧЕННЯ ДИТИНИ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ПРОСТІР

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи; визначено об’єкт, предмет, мету та завдання, викладено основні методологічні засади, методи дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість, наведено відомості про апробацію та впровадження отриманих результатів, публікації та структуру роботи.
У першому розділі - «Теоретичні підходи до проблеми включення дитини з особливим потребами в загальноосвітній простір» - розкрито сутність і зміст поняття «інклюзивна освіта», яке є моделлю сучасних суспільно-соціальних підходів до надання освіти дітям з особливими потребами.
Аналіз праць учених показав, що проблема інклюзивного навчання досить ґрунтовно представлена в зарубіжній науковій думці (Д. Андерс, Т. І. Бут, Х. Волкер, Т. Джонсон, Г. Лефрансуа, Д. Лупарт, K. Рейзвейк, П. Тотора). Зокрема, включення трактується, як трансформація, де людина повинна докорінно змінити своє ставлення до розмаїття людського матеріалу (Т. І. Бут). Це розмаїття розглядають не як джерело труднощів, а, навпаки, - як атрибут розвитку. Існування різних категорій учнів, кожна з яких має свої освітні потреби, стає основою, на якій вибудовується вся освітня система.
Порівняно із зарубіжною науковою думкою, у вітчизняній - проблема включення залишається недостатньо вивченою, особливо мало представлене поняття «успішності» в процесі інклюзії. Зокрема, вчені наголошують на важливості розширення освітнього простору для дітей з вадами розвитку (А. В. Гордєєва, А. І. Дьяченко, Т. Д. Ілляшенко, А. А. Колупаєва, С. П. Миронова, О. В. Романенко, Л. О. Савчук, В. Н. Сводіна, О. М. Таранченко, Л. О. Ханзерук, О. В. Чеботарьов, А. Г. Шевцов), створення ситуації успіху (Н. О. Басюк, А. С. Бєлкін, В. А. Бондар), наявності класів вирівнювання (Г. Ф. Кумаріна), впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес. (В. І. Шнайдер).
Зазначимо, що успішність соціальної інтеграції дітей з порушеннями психофізичного розвитку визначається часом та тривалістю їх залучення у колективи здорових однолітків. Батьки стають партнерами та дієвими помічниками у навчанні дітей з особливостями розвитку, а для педагогів спеціальних та масових шкіл, взаємодія з ними стає умовою підвищення педагогічної майстерності (Х. Волкер).
Також, підкреслимо думку тих дослідників, у яких успішність трактується як соціальна властивість, оскільки її оцінюють як люди, так і сама особистість, спираючись на сучасні суспільні норми, цінності (І. Д. Бех, В. В. Волошина,
О. І. Локшина, Г. В. Нікішина, О. А. Яшнова). Успіх усвідомлюється людиною в процесі надбання соціального досвіду і досягається нею за рахунок докладених старань та зусиль. Успішність учасників навчально-виховного процесу є взаємопов’язаною та взаємозумовленою, тому психолог, учитель, батьки та значущі для дитини дорослі виступають в якості її основних чинників, де центром системи взаємодії є учень (І. Ф. Муханова).
Освітній простір розглядається нами, як система соціальних зв’язків в освітній галузі, яка базується на взаємодії суспільства і соціальних інституцій освітньої спрямованості, де відбувається навчальна та розвивальна взаємодія особи з оточуючими її носіями культури (освітнім середовищем). Його зміст утворюється спеціально організованим психолого-педагогічним середовищем, структурованою системою педагогічних чинників та умовами їх освоєння дитиною у процесі її становлення.