ЛИТВИШКО ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА ФОРМУВАННЯ ОСНОВ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДІТЕЙ 5-6 РОКІВ ЗАСОБАМИ КАЗКИ В ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її зв’язок із науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет наукового пошуку; окреслено комплекс методів дослідження; розкрито наукову новизну й практичне значення одержаних результатів; подано відомості про впровадження, апробацію результатів дослідження, публікації, структуру та обсяг дисертації.
У першому розділі - «Теоретичні засади формування основ соціальної компетентності дітей 5-6років засобами казки в закладах дошкільної освіти» - на основі аналізу психологічних, педагогічних і соціально-педагогічних джерел висвітлено особливості розкриття проблеми формування основ соціальної компетентності дітей 5-6 років у наукових дослідженнях, визначено поняття «формування основ соціальної компетентності дітей 5-6 років засобами казки»; уточнено сутність поняття «соціальна компетентність дітей 5-6 років», розкритий потенціал казки як засобу формування основ соціальної компетентності дітей 5-6 років у закладах дошкільної освіти.
Теоретичний аналіз наукових джерел та досліджень із проблеми соціалізації й виховання особистості засвідчив, що розуміння сутності феномена «формування основ соціальної компетентності дітей 5-6 років засобами казки» зумовлене специфікою його провідних категорій: «соціалізація дитини дошкільного віку», «соціальне становлення особистості дитини», «соціальна компетентність дитини». Проведений огляд наукового доробку психологів (Б. Ананьєв, Г. Андрєєва, І. Бех, О. Кононко та ін.) і педагогів (І. Звєрєва, О. Караман, Т. Кравченко, Т. Поніманська,
Н. Лавриченко, С. Литвиненко, С. Савченко, С. Харченко та ін.) щодо визначення провідної категорії «соціалізація», дає змогу зосередити увагу на соціальній адаптації дитини й інтеріоризації нею моральних норм і правил, підкреслюючи цим активний та індивідуальний характер цього процесу.
Аналіз наукової літератури, присвяченої дослідженням проблеми соціалізації, засвідчує, що серед науковців існує думка про тісний зв’язок між соціалізацією особистості й її вихованням, оскільки ці процеси не є абсолютними, а навпаки - відносні, за певних умов можуть перетворюватися один на одного. У науковому доробку вчених (А. Богуш, Л. Варяниця, Н. Гавриш, С. Курінна, І. Рогальська- Яблонська та ін.) основою соціалізації особистості вважається набутий нею соціальний досвід, засвоюючи який дитина здійснює власний саморозвиток та самореалізацію, стає соціально компетентною. Сутність і складники соціальної компетентності є показником ефективності процесу соціалізації дитини.
Засадничим у формуванні основ соціальної компетентності дітей 5-6 років визначено компетентнісний підхід, що, на думку вчених (Н. Бібік, А. Богуш, А. Вербицький, І. Зимня, І. Зязюн, О. Овчарук, О. Пометун, О. Савченко, С. Сисоєва,
А. Хуторськой та ін.), співвідноситься з «відкритим» суспільством, у якому результатом навчання і виховання, загальної та професійної підготовки до виконання спектра життєвих функцій повинна стати особистість, готова до здійснення вільного гуманістично зорієнтованого вибору. Компетентнісний підхід, на переконання І. Беха, має забезпечити вищий рівень обізнаності суб’єкта навчання - відповідного вміння, що спонукається мотивом, ґрунтується на прагненні самоствердження, переживанні почуття гідності та широких соціальних мотивах. Тому компетентнісний підхід - це основа, завдяки якій відбувається розкриття сутності соціальної компетентності особистості дошкільника, яка зумовлена здатністю дитини дошкільного віку до вибору способів поведінки у суспільному довкіллі та відбувається налагодження взаємодії з соціумом.
З’ясовано, що здійснення сучасних реформ у вітчизняній освіті й науці, у соціальному вихованні дітей і молоді зумовило виокремлення у працях вітчизняних та зарубіжних учених наукового поняття «соціальна компетентність», яке досліджується в таких аспектах: соціально-комунікативному, соціально-трудовому, соціально-психологічному і соціально-професійному. У наукових доробках (Н. Бібік, Т. Бойченко, М. Докторович, І. Зарубінська, І. Зимня, С. Литвиненко,
О. Овчарук, Л. Петухова, О. Пометун, В. Сергієнко, В. Химинець, А. Хуторськой та ін.) названа проблема набуває все більшої актуальності. Однак кожен з науковців трактує соціальну компетентність у контексті свого дослідження, визначаючи її зміст, виокремлюючи структурні компоненти, функції тощо. Це дає можливість усебічно дослідити і науково обґрунтувати означене поняття.
Вітчизняні психологи (В. Кузьменко, С. Кулачківська, С. Ладивір, Т. Піроженко та ін.) і педагоги (Т. Величко, Н. Гавриш, Т. Поніманська, І. Рогальська-Яблонська,
О. Шишова та ін.) і вважають, що в сучасному швидкому темпі життя дитина, починаючи з дошкільного віку, повинна вміти орієнтуватися в соціальному середовищі, з розумінням і повагою ставитися до людей, які її оточують, володіти соціальними вміннями та навичками ефективно діяти відповідно до соціальних потреб, уміти спілкуватися зі старшими, молодшими й однолітками, безконфліктно взаємодіяти в соціальному середовищі, тобто бути соціально компетентною особистістю. В узагальненому контексті до ступеня компетентності належить комплекс якостей та властивостей особистості, розвинених потреб і здібностей, система уявлень дитини про явища суспільного довкілля; життєво необхідні практичні уміння, за допомогою яких діти дошкільного віку пристосовуються до життя і орієнтуються в соціумі; досвід, якого набувають, щоб реалізувати свій природний потенціал.
На основі узагальнення поглядів учених поняття «соціальна компетентність дітей 5-6 років» уточнено як інтегративне особистісне утворення, що передбачає обізнаність із явищами соціальної дійсності, елементарними соціально-моральними нормами міжособистісних взаємин і способами поведінки у суспільному довкіллі, емоційно-позитивне ставлення до соціально-моральних цінностей і орієнтирів поведінки.
Поняття «формування основ соціальної компетентності дітей 5-6 років засобами казки» трактуємо як цілеспрямований і організований процес соціального становлення особистості дитини у спеціально створеній пізнавальній діяльності з використанням потенціалу казки, що передбачає засвоєння дитиною знань про явища соціальної дійсності, соціально-моральних норм міжособистісних взаємин, емоційно-позитивне ставлення до соціально-моральних цінностей і орієнтирів поведінки та виявляється в умінні дотримуватися їх в процесі спілкування й у поведінці.
Підкреслено, що основи соціальної компетентності дитини починають формуватися в сім’ї, де процес виховання й соціалізації здійснюється безпосередньо батьками. Важливу роль у ньому також відіграє заклад дошкільної освіти, створюючи всі умови для виховання, соціалізації та розвитку дитини, оскільки її становлення відбувається вже в соціальній групі, серед однолітків, правил поведінки у якій повинні дотримуватися всі члени дитячого товариства. У процесі спілкування з дітьми та дорослими дошкільники засвоюють соціальний досвід, відбувається розвиток їхніх соціальних потреб, прищеплюються навички соціальної поведінки, що є невід’ємним складником соціальної компетентності. Водночас процес формування соціальної компетентності дітей 5-6 років має свої вікові особливості, тому вимагає застосування відповідних засобів, серед яких значним потенціалом характеризується усна народна творчість, зокрема, казка.
Розкрито вплив на соціальний і моральний розвиток дошкільника творів усної народної творчості, що ввібрали в себе багатовікову мудрість українського народу. Виховний потенціал казки досліджували у своїх працях такі вчені, як: А. Богуш, Г. Бєлєнька, В. Бойко, О. Бріцина, А. Карнаухова, Л. Кіліченко, Г. Кошелєва, Т. Науменко, О. Потебня та ін., - які наголошують на великому соціалізаційному й виховному значенні усної народної творчості у житті дитини, оскільки в казках кожного з народів світу, як і в рідній мові, закладений генетичний код нації, що передається з покоління в покоління; вони знайомлять дітей з фольклорними, міфологічними, етнічними особливостями, з усною народною творчістю, побутом, обрядами та культурними цінностями нашого народу. Казки містять перелік людських стосунків, взаємин, почуттів, притаманних реальному життю, учать поваги, підтримки, виваженості, людяності, доброти, знайомлять з довколишнім середовищем, правилами поведінки в сучасному суспільстві і таким чином впливають на формування особистості та становлення власного «Я» сучасних дітей.
У другому розділі - «Стан сформованості соціальної компетентності дітей 5-6 років у закладах дошкільної освіти» - визначено компоненти, критерії, показники і схарактеризовано рівні сформованості основ соціальної компетентності дітей 5-6 років; представлено діагностичні методики та процедуру дослідження, проаналізовано результати констатувального етапу педагогічного експерименту.
Відповідно до сутності соціальної компетентності дітей старшого дошкільного віку виокремлено компоненти: когнітивний (визначає те, як саме дитина вирізняє себе з-поміж оточення, як співвідносить себе із ним, тобто розуміння нею самої себе як суб’єкта власної життєдіяльності та характеризує наявність у неї уявлень про суспільне довкілля); емоційно-комунікативний (обумовлюється важливістю емоційної та комунікативної сфери, набутим досвідом мовленнєвого спілкування, дотриманням відповідних комунікативних стратегій, що дозволяє дитині досягати бажаного результату взаємодії з іншими); поведінково-практичний (обумовлений важливістю художньої літератури та усної народної творчості, яка демонструє дітям моральні еталони і вчинки, втілені в характеристиці і діях казкових героїв, є джерелом реальних знань та сильних вражень дитини і важливим засобом виховного впливу на соціальне становлення особистості).
Визначено критерії та відповідні показники, які дали змогу схарактеризувати рівні сформованості основ соціальної компетентності дітей 5-6 років, а саме: соціально-особистісний (показники: обізнаність дитини з образом самої себе, власним «Я», своїм місцем у системі людської життєдіяльності (у сім’ї, групі однолітків, соціально-комунікативному просторі, різних видах діяльності); з елементарними соціально-моральними нормами міжособистісних взаємин; соціально-комунікативний (показники: уміння дотримуватися норм
міжособистісних взаємин під час спілкування; здатність самостійно встановлювати й підтримувати партнерські, ділові та особисті контакти з іншими дітьми, узгоджувати свої дії, поведінку з іншими, допомагати їм; уміння обирати відповідні способи спілкування в різних життєвих ситуаціях, володіння правилами поведінки в конфліктах; соціально-вчинковий (показники: уміння ідентифікувати моральні еталони і вчинки, втілені в характеристиці героїв казок, із власними, висловлювати особисту позицію; виявляти інтерес до улюблених літературних творів, уміння сформулювати своє ставлення до вчинків та поведінки героїв казок, давати їм моральну оцінку; уміння діяти відповідно до соціально-моральних еталонів у різних ситуаціях і втілювати елементи інших мистецьких діяльностей).
На підставі названих критеріїв та показників основ соціальної компетентності дітей схарактеризовано рівні сформованості основ соціальної компетентності дітей 5-6 років: достатній, задовільний і низький.
Достатній рівень сформованості основ соціальної компетентності дітей 5-6 років характеризується обізнаністю дитини з образом самої себе, власним «Я», своїм місцем у системі людської життєдіяльності; з елементарними соціально- моральними нормами міжособистісних стосунків; умінням дотримуватися норм міжособистісних взаємин під час спілкування; здатністю самостійно встановлювати й підтримувати контакти з іншими дітьми, узгоджувати свої дії, поведінку з іншими, допомагати їм; сформованим умінням обирати відповідні способи спілкування в різних життєвих ситуаціях, володінням правилами поведінки в конфліктах; уміннями ідентифікувати почуття та вчинки персонажів із власними, висловлювати особисту позицію, виявляти інтерес до улюблених літературних творів, умінням сформулювати своє ставлення до вчинків і поведінки героїв казок, давати їм моральну оцінку; умінням діяти відповідно до соціально-моральних еталонів у різних ситуаціях та втілювати елементи інших мистецьких діяльностей.
Задовільний рівень сформованості основ соціальної компетентності дітей 5-6 років характеризується достатньою обізнаністю дитини з образом самої себе, власним «Я», все ж наявними труднощами у визначенні свого місця в системі людської життєдіяльності; обізнаністю з елементарними соціально-моральними нормами міжособистісних стосунків, але труднощами в дотриманні норм міжособистісних взаємин під час спілкування, частковими труднощами в самостійному встановленні й підтримці контактів з іншими дітьми, узгодженні своїх дій, поведінки з іншими, допомозі їм; частково сформованим умінням обирати відповідні способи спілкування в різних життєвих ситуаціях, не завжди правильною поведінкою в конфліктах; їхні уміння ідентифікувати почуття та вчинки персонажів із власними, висловлювати особисту позицію виявляється епізодично, інтерес до улюблених літературних творів прослідковується лише інколи, уміння сформулювати своє ставлення до вчинків і поведінки героїв казок, дати їм моральну оцінку залежить від зовнішніх чинників; уміння діяти відповідно до соціально- моральних еталонів у різних ситуаціях, втілювати елементи інших мистецьких діяльностей виявляється епізодично.
Низький рівень сформованості основ соціальної компетентності дітей 5-6 років характеризується відсутністю у дитини знань про образ самої себе, власного «Я», труднощами у визначенні свого місця в системі людської життєдіяльності; необізнаністю з елементарними соціально-моральними нормами міжособистісних взаємин, труднощами в дотриманні норм міжособистісних стосунків в процесі спілкування, встановленні й підтримці контактів з іншими дітьми, узгодженні своїх дій, поведінки з іншими (допомога їм здійснюється після підказки дорослого); відсутністю вміння обирати відповідні способи спілкування в різних життєвих ситуаціях, неправильною поведінкою в конфліктах; несформованими вміннями ідентифікувати почуття та вчинки персонажів із власними, висловлювати особисту позицію, відсутністю інтересу до літературних творів, невмінням сформулювати своє ставлення до вчинків і поведінки героїв казок, давати їм моральну оцінку, відсутністю вміння діяти відповідно до соціально-моральних еталонів у різних ситуаціях та втілювати елементи інших мистецьких діяльностей.
Констатувальним дослідженням було охоплено 240 дітей 5-6 років, а також 180 батьків і 50 вихователів старших груп закладів дошкільної освіти Київської, Чернігівської, Волинської, Рівненської областей.
Для визначення рівнів сформованості основ соціальної компетентності дітей 5-6 років дібрано такий діагностичний інструментарій: методика «Художники» та комплекс завдань («Світ навколо мене», «Як вчинив казковий герой?», «Як ми спілкуємося», «Порадуємо малюків», «Кому потрібні ножиці?», «Хто більше назве позитивних і негативних якостей та вчинків казкових героїв?», завдання «Мій улюблений герой», малювання продовження казки «Квітка-семипелюстка»).
Для проведення констатувального етапу створено експериментальну (ЕГ - 120 осіб) і контрольну (КГ - 120 осіб) групи дітей старшого дошкільного віку. Результати експерименту показали, що у вихованців експериментальної та контрольної груп переважав низький рівень сформованості основ соціальної компетентності (47,2 % - ЕГ і 45,4 % - КГ дітей 5-6 років), на задовільному рівні перебували 35,8 % вихованців ЕГ та 38,9 % - КГ, достатній рівень
продемонстрували 17,8 % вихованців ЕГ і 17,7 % - КГ дітей 5-6 років. Результати констатувального етапу експерименту підтвердили необхідність розроблення педагогічних умов формування основ соціальної компетентності дітей 5-6 років засобами казки та їх упровадження в освітній процес закладів дошкільної освіти.
У третьому розділі - «Дослідницько-експериментальна робота з формування основ соціальної компетентності дітей 5-6 років засобами казки в закладах дошкільної освіти» - визначено й теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування основ соціальної компетентності дітей 5-6 років засобами казки в закладах дошкільної освіти, подано хід та результати формувального етапу експерименту.
На основі узагальнення результатів теоретичного аналізу проблеми дослідження визначено такі педагогічні умови формування основ соціальної компетентності дітей 5-6 років засобами казки в закладах дошкільної освіти: створення сприятливого соціокультурного середовища закладу дошкільної освіти, яке засобами казки стимулює соціально-комунікативні потреби дітей і забезпечує формування основ їхньої соціальної компетентності; збагачення уявлень дітей про суспільне довкілля та взаємини людей у ньому шляхом ознайомлення з поведінкою казкових героїв; забезпечення партнерства дорослих і дітей задля формування основ їхньої соціальної компетентності засобами казки на засадах дотримання принципів послідовності, поступовості і систематичності.
Окреслені на формувальному етапі завдання вироблення основ соціальної компетентності дітей 5-6 років засобами казки в закладах дошкільної освіти передбачали послідовну реалізацію за такими трьома етапами: пояснювально- мотиваційним, коригувально-практичним, репродуктивно-творчим, під час яких реалізовувалися визначені педагогічні умови завдяки застосуванню сукупності спеціально дібраних та розроблених форм, методів і засобів для досягнення результату - сформованості основ соціальної компетентності дітей 5-6 років.
Вихователям було запропоновано різні форми науково-методичної роботи під спільною назвою «Виховуємо соціально компетентну дитину засобами казки, які сприяли систематизації й конкретизації знань вихователів з питань соціалізації дошкільників, налаштовували педагогів на творчу групову діяльність, підвищували мотивацію до роботи з дітьми на засадах використання казки, допомагали усвідомити концепцію запропонованої проектної технології та вчили визначати способи, методи, прийоми її впровадження в роботу з казкою як засобом формування основ соціальної компетентності дітей старшого дошкільного віку.
Першу педагогічну умову - створення сприятливого соціокультурного середовища закладу дошкільної освіти, яке засобами казки стимулює соціально- комунікативні потреби дітей і забезпечує формування основ їхньої соціальної компетентності - реалізовано на пояснювально-мотиваційному етапі, де пріоритетним стало збагачення уявлень дітей про образ самого себе, власного «Я», вироблення в них здатності об’єктивно визначати позитивні та негативні риси своєї особистості, свої чесноти, місце в системі людської життєдіяльності (у сім’ї, групі однолітків, соціально-комунікативному просторі, різних видах діяльності). Для реалізації завдань пояснювально-мотиваційного етапу використано такі форми й методи роботи з дітьми: цикл занять із тем: «Знайомтеся, це - Я», «Розкажи про себе», «Який я?», «Я стаю дорослим і змінююся», «Усі ми - однакові», «Усі ми - різні», «Мої чесноти», «Я і ти - це ми», «Я пізнаю себе та інших», «Вивчаю себе, вивчаю інших» тощо; читання і розповідання казок («Троє поросят», «Вовк та семеро козенят», «Котик і півник», «Дідова дочка та бабина дочка», «Зимівля звірів», «Пан Коцький», «Лисичка-Сестричка і Вовк-Панібрат», «Лисичка і журавель» (І. Франко), «Троє поросят» тощо), казок та оповідань В. Сухомлинського («Білка і добра Людина», «Як Котові соромно стало», «Мати - єдина», «Як їжачок піч змурував», «Котик і їжачок»), бесіда за їх змістом (фронтальні й групові заняття); заучування віршів (індивідуальні та індивідуально-групові заняття); ігри-драматизації, морально- етичні бесіди; показ діафільмів, мультфільмів, виконання художніх творів у супроводі мультимедійних презентацій; прослуховування аудіозаписів творів художньої літератури і фольклору в авторському виконанні, дидактичні ігри («Ввічливо-неввічливо», «Добре-погано», «Справедливо-несправедливо», «Скажи навпаки», вправи: «Що означає бути добрим (чесним, ввічливим тощо)?», «Хто знає найбільше ввічливих слів?»), вікторини: «Ми любимо казки», «Казка в моєму житті», «Казки мого народу», «Казки народів світу». Усі ці форми роботи з дітьми старшого дошкільного віку об’єднано в комплекс різноманітних освітніх заходів (під спільною темою «Казка дружбі й доброті навчить»), метою яких було ознайомлення дітей через сюжети казок із взаєминами людей у суспільному довкіллі, такими соціально-моральними цінностями, як доброта, чемність, дружелюбність, доброзичливість, повага до інших людей та всього живого. Вважливим для цього етапу був відбір казок з відповідним соціально-моральним змістом.
Другу педагогічну умову - збагачення уявлень дітей про суспільне довкілля і взаємини людей у ньому шляхом ознайомлення з поведінкою казкових героїв - реалізовано на коригувально-практичному етапі, в процесі якого збагачували соціально-моральні уявлення дітей про довкілля та взаємини людей у ньому, розвивали інтерес до суспільного життя, сприяли оволодінню соціальним і моральним досвідом, представленим у казках на основі чіткого розмежовування проявів позитивної і негативної поведінки казкових героїв.
Задля цього було розроблено та втілено проект «Мандруємо казковим лабіринтом», що дало змогу інтегрувати завдання формування основ соціальної компетентності засобами казки із завданнями інших освітніх ліній Базового компонента дошкільної освіти, а саме: 1. Казка - важливий засіб мовленнєвого розвитку дитини - поетичні особливості казки, своєрідність мовлення, словника (Освітня лінія «Мовлення дитини»). 2. Казка містить певні уявлення про довкілля, людей, взаємини в суспільному довкіллі та поведінку (Освітня лінія «Дитина в соціумі»). 3. Казка є видом мистецтва, який у синтезі з театром, музикою, зображувальною творчістю сприяє формуванню уявлень про світ у художньо- естетичному контексті (Освітня лінія «Дитина у світі культури»). 4. Казка є важливим засобом соціально-комунікативного розвитку дітей, оскільки формує уявлення щодо соціально-моральних норм і цінностей, сприяє розвитку самостійності, творчості, емоційного відгуку, учить працелюбності тощо. 5. Казка мітить зразки здорового способу життя, єдності з природою, розуміння та врахування її законів для гармонійного духовного й фізичного розвитку (Освітня лінія «Особистість дитини»). Тому окреслені функціональні особливості казки визначили провідні напрями в роботі з нею: пізнавальний розвиток, мовленнєвий розвиток, художньо-естетичний розвиток соціально-комунікативний розвиток, фізичний розвиток дітей 5-6 років.
Третя педагогічна умова - забезпечення партнерства дорослих і дітей задля формування основ їхньої соціальної компетентності засобами казки на засадах дотримання принципів послідовності, поступовості і систематичності - реалізовувалася на репродуктивно-творчому етапі, що мав на меті закріплення в дітей набутих уявлень про соціально-моральні цінності і способи взаємодії в довкіллі, а також надання можливості вільного вибору способів поведінки та їх використання в повсякденному спілкуванні з однолітками й дорослими.
На цьому етапі особливу увагу приділено імпровізації за мотивами українських народних казок, доповненню їх новими епізодами, створенню словесного портрета персонажів казки, придумуванню іншого ходу або закінчення казки; створенню сюжету, у якому казкові герої змінюють свою поведінку й їхні вчинки вже не завдають болю, кривди, зневаги іншим; уведенню до казкового сюжету нового героя; уявленню себе на місці того чи того персонажа, передаванню його стану, почуттів тощо.
Використання в роботі проблемних ситуацій давало можливість дитині переносити себе або казкового героя з реальних обставин в уявні, але такі, які можна уявити конкретно, осмислити запропоновані умови та створити текст від самих себе або від уявних героїв. Використовували також творчі ігри-драматизації за мотивами казок, театралізовані та режисерські ігри, постановки спектаклів, які забезпечували вдосконалення виконавських і комунікативних умінь дітей. Для налагодження партнерської взаємодії використовували ресурси групової взаємодії дітей, ігрової діяльності, спільну продуктивну діяльність дітей, батьків та педагогів (колективні аплікації з теми «Поросята біля годівниці», колективне ліплення «Зайчикові друзі», ліплення «Герої казки «Двоє жадібних ведмежат», малювання з теми «Мандруємо країною казок», альбом творчих досягнень дітей «Казки дітей нашої групи» тощо), конкурс «Сторінками улюблених казок», де представлено вироби з природного матеріалу, виконані у спільній діяльності дітей, батьків і педагогів закладу дошкільної освіти, конкурс «Свято казки» на кращу інсценізацію українських народних казок.
Для забезпечення партнерства дорослих і дітей використано такі форми, як: інформаційні («Педагогічна бібліотека», «Електронна пошта групи», «Кінолекторій», «Куточок для батьків», рубрика «Це важливо знати», фоторепортажі); форми організації, спрямовані на спільну діяльність дітей та батьків, що сприяють встановленню позитивних емоційних зв’язків дорослих і дітей, створюють належний психологічний клімат (творчі конкурси з теми «Сторінками улюблених казок», акції: «Кожному малюку - казку», «Групові традиції», фотовиставки, спільні свята й розваги); сімейні форми, покликані залучити батьків до участі в житті групи («У гостях у казки», «Ігри і казки нашого двору», «Казковий гість», «На гостини до казкових героїв»); форми організації, що сприяли обміну кращим педагогічним досвідом («Скарбничка сімейних порад», «Запитуйте - відповім з радістю», конкурс-огляд); форми зворотного зв’язку (анкетування, опитування, книга побажань та пропозицій, експертна карта, стенд у куточку для батьків «Щиро дякуємо»); форми організації спільної діяльності всіх учасників освітнього процесу (майстер-класи «Виховуємо соціально компетентну дитину», ток-шоу «Світ казки у вихованні дитини», «Батьківська майстерня», альбом творчих досягнень дітей «Дитяча скарбничка»). У результаті такої роботи батьки набували досвіду, оволодівали способами взаємодії з дитиною, училися розуміти важливість формування соціально-моральної сфери дитини, визначати мету формування основ її соціальної компетентності та проектувати індивідуальний освітній маршрут доньки або сина.
Після завершення формувального етапу експерименту виявлено позитивну динаміку рівнів сформованості основ соціальної компетентності дітей 5-6 років. Характеристику рівнів сформованості основ соціальної компетентності дітей контрольної і експериментальної груп до та після формувального етапу експерименту подано в таблиці.
Таблиця
Характеристика рівнів сформованості основ соціальної компетентності дітей 5-6 років до та після формувального етапу експерименту (у %)
Рівні
сформованості
соціальної
компетентності Експериментальна група Контрольна група
ко -и Р ^
ча сп тн о кс ен
С S S Кінець
експери¬
менту Динаміка Початок
експери¬
менту Кінець
експери¬
менту Динаміка
Достатній 17,8 % 31,5 % +13,7 17,7 % 19,8 % +2,1
Задовільний 35,8 % 40,3 % +4,5 38,9 % 39,5 % +0,6
Низький 47,2 % 28,2 % -19,0 45,4 % 40,7 % -4,7

Аналіз даних показав, що загальні результати формувального етапу експерименту підтверджують ефективність розроблених, теоретично обґрунтованих педагогічних умов формування основ соціальної компетентності дітей 5-6 років засобами казки. Так, в експериментальній групі число дітей з достатнім рівнем соціальної компетентності зросло на 13,7 %; із задовільним рівнем - на 4,5 %; з низьким - зменшилося на 19,0 %. У контрольній групі після формувального етапу експерименту кількість дітей з достатнім рівнем сформованості соціальної компетентності збільшилася на 2,1 %; із задовільним - на 0,6 %; із низьким - зменшилася на 4,7 %.
Результати обчислення критерію X статистично підтверджують невипадковість у розбіжності результатів оцінювання дітей контрольної та експериментальної груп, що засвідчило ефективність розроблених і теоретично обґрунтованих педагогічних умов формування основ соціальної компетентності дітей 5-6 років засобами казки в закладах дошкільної освіти.