ШПАКОВИЧ ІРИНА РОМАНІВНА ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ІНСТИТУТАМИ СПІЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В НАЦІОНАЛЬНОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, викладено наукову новизну, висновки щодо практичного значення отриманих результатів, а також подано особистий внесок здобувача і дані про апробацію результатів дослідження та публікації.
У першому розділі «Теорія і практика державного управління інститутами спільного інвестування в національному господарстві» наведено сутність та характеристики ІСІ, їх класифікацію, а також виділено чинники впливу, які визначають діяльність таких організацій.
На основі аналізування літературних джерел встановлено, що поняття «інститути спільного інвестування» є недостатньо дослідженим та розкритим. Відповідно, запропоновано розглядати поняття «інститути спільного інвестування» як юридичні особи або їх структурні підрозділи, в яких виключним видом діяльності є вкладання грошових коштів, акумульованих шляхом розміщення й продажу власних акцій або інвестиційних сертифікатів фізичним та/або іншим юридичним особам у визначені законом цінні папери, інструменти фінансового ринку та інші майнові права з метою отримання прибутку.
Дослідження практики функціонування Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі – Комісія), саморегулівної організації і наукових літературних джерел з проблематики інвестування дозволило сформувати визначення поняття «державного управління інститутами спільного інвестування». Дане поняття запропоновано трактувати як цілеспрямовану дію окремого органу чи системи органів виконавчої влади на діяльність інвестиційних фондів шляхом застосування функцій державного управління з метою зміни їх стану або поведінки та адаптувати до інтересів державної політики. Крім того, встановлено, що державне управління реалізовується через державне планування, організування, мотивування, контролювання і регулювання.
Дослідження практики державного управління ІСІ дозволили встановити, що державне планування реалізується шляхом формування планів уніфікації діяльності вітчизняних ІСІ до стандартів Європейського союзу. Державне організування потребує створення умов співпраці між Комісією з цінних паперів та фондового ринку, саморегулівною організацією та учасниками ринку з метою формування ефективних комунікаційних процесів та оптимізації роботи ринку спільного інвестування. Державне мотивування здійснюється шляхом матеріального та нематеріального стимулювання працівників, які регулюють діяльність ІСІ. Державне контролювання реалізується шляхом перевірок звітності та пруденційного аналізу, однак при цьому не проводиться оцінювання одночасного впливу значної кількості факторів на стан та діяльність ІСІ. Державне регулювання здійснюється шляхом реалізації низки заходів, а саме: формальних та неформальних розпоряджень, введення поправок, створення та впровадження регулюючих нормативно-законодавчих актів тощо. Зазначені заходи дозволяють усунути відхилення діяльності ІСІ, виявлені при реалізації функції державного контролювання. На основі дослідження літературних джерел та практики роботи ІСІ встановлено, що при удосконаленні державного управління ІСІ перш за все доцільно приділити увагу функціям державного організування, контролювання та регулювання, що і було зроблено в дисертаційній роботі.
Узагальнюючи підходи, запропоновані в науковій літературі і законі України «Про інститути спільного інвестування», у дисертації запропоновано удосконалену класифікацію ІСІ, яку сформовано за такими ознаками: форма власності, порядок здійснення діяльності, рівень диверсифікації, термін дії, спеціалізація, кваліфікація (клас), розмір вартості чистих активів фонду та склад інвесторів, кількість інвесторів (доповнено автором) і рівень ризику (доповнено автором).
На основі аналізування особливостей ІСІ виділено типи чинників, які здійснюють вплив на їх діяльність, а саме: фактори макро- і мікрорівня. Чинники макрорівня включають у себе міжнародні, технологічні, економічні, історичні, ринкові, політичні, географічні та соціально-культурні складові. Одночасно чинники мікрорівня розподіляємо за типом ринкового середовища та за особливістю функціонування структури ІСІ. Група чинників за типом ринкового середовища включає споживачів інвестицій (інвестиційні об’єкти), постачальників інвестиційних активів (потенційних інвесторів), конкурентів (інші компанії з управління активами (КУА) і ІСІ) та посередників в інвестиційній діяльності (професійних учасників). Група чинників за особливістю функціонування структури ІСІ включає: КУА, інвесторів, працівників та укладені договори.
У другому розділі «Аналізування діяльності інститутів спільного інвестування в національному господарстві» досліджено методи аналізування діяльності ІСІ, їх стан в національному господарстві, особливості державного управління ними, а також закордонний досвід діяльності зі спільного інвестування.
Дослідження наукової літератури й практики роботи вітчизняного та зарубіжного ринку спільного інвестування дозволило виділити методи аналізування діяльності ІСІ, застосування яких дає змогу отримати інформацію щодо стану ринку ІСІ та закономірностей функціонування ІСІ.
Аналізування літературних джерел, а також практики функціонування ринку ІСІ дозволило проаналізувати та виокремити стадії розвитку ринку інвестиційної діяльності в Україні (табл. 1). Зокрема, в роботі виокремлено чотири послідовних етапи: підготовчий, формування, інтенсивного розвитку та адаптації. Зазначені етапи характеризувалися ухваленням ряду нормативно-законодавчих актів і формуванням середовища професійних учасників фондового ринку.
На основі аналізування практики роботи вітчизняних ІСІ встановлено, що реально ринок спільного інвестування запрацював у 2002 р. після прийняття декількох десятків підзаконних нормативних актів. На кінець року на ринку нараховувалося 5 КУА, а активи ІСІ у таких компаніях почали акумулюватись у 2004 р. У період світової економічної кризи 2009 р. темпи росту кількості учасників інвестиційного ринку України дещо знизилися. У 2010 р. кількість КУА становила 339 од. Вони управляли активами обсягом 105,87 млрд грн. Не були сприятливими для розвитку фінансового ринку України також 2011–2013 рр. У цей період кількість КУА склала 350 од., кількість інвестиційних фондів майже не змінилася у порівнянні з попередніми періодами, проте кількість активів, які перебували в управлінні, зросла до 182,46 млрд грн.
Аналізування регіонального розподілу скупчення ІСІ було здійснено за такими показниками: кількість ІСІ, кількість КУА та обсяг активів, що перебувають в управлінні КУА. За результатами статистичного дослідження встановлено, що найвища концентрація інвестиційних фондів у 2010–2014 рр. була зосереджена в Київській області й м. Київ, Дніпропетровській, Харківській, Донецькій, Одеській та Запорізькій областях. Причиною останнього була наявність значної кількості технопарків у цих регіонах, утворених у результаті прийняття Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13.10.1992 р., у якому передбачено спеціальний режим інвестування для останніх.