ЗЕМЛЯНА Олена Вікторівна ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА У ПОЗАШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, наукову новизну, практичну значущість дослідження; подано інформацію про публікації автора та структуру роботи.

Перший розділ – „Теоретичні засади проблеми художньо-естетичного виховання молодших школярів засобами образотворчого мистецтва у позашкільних навчальних закладах” – присвячено висвітленню психолого-педагогічних аспектів художньо-естетичного виховання; характеристиці позашкільних навчальних закладів; обгрунтуванню педагогічних умов художньо-естетичного виховання молодших школярів засобами образотворчого мистецтва. Образотворче мистецтво розглядається автором як ефективний засіб художньо-естетичного виховання молодших школярів.
Ключові ідеї дослідження грунтуються на положеннях естетики про мистецтво як вид формотворчої діяльності людини, що є складовою духовної культури, важливим засобом усвідомлення світу і духовного розвитку особистості (Ю. Борєв, Г. Гегель, М. Каган); дослідженнях психологів у галузі психічного розвитку дітей, що вказують на особливу роль естетичного сприймання в освоєнні дійсності, формуванні художніх образів на основі сприйняття мистецтва (Л. Виготський, О. Мелік-Пашаєв, Б. Теплов); положеннях про роль емоційного чинника в розвитку особистості дитини (О. Запорожець, О. Леонтьєв); концепції художньо-естетичного виховання (Л. Масол, Б. Неменський, Б. Юсов). Філософські дослідження (А. Баумгартен, Ю. Борєв, Г. Гегель, М. Каган) створюють фундамент розуміння художньо-естетичного як красивого, прекрасного, досконалості чуттєвого сприйняття, втіленого у мистецтві. Психологічним обгрунтуванням проблеми художньо-естетичного виховання є дослідження про використання мистецтва в роботі з дітьми (Л. Виготський, В. Давидов, О. Запорожець, О. Леонтьєв, Б. Теплов).
Наукові дослідження в галузі художньо-естетичного виховання спрямовані на вивчення можливостей мистецтва у формуванні художніх здібностей дітей, їх реалізацію в творчій діяльності; розробку способів, методів, засобів залучення дітей до мистецтва (М. Каган, Є. Квятковський, Л. Компанцева, Л. Масол, Н. Миропольська, О. Мелік-Пашаєв, Б. Неменський, Ю. Пастухова, Т. Танько, Б. Теплов, Р. Чумічова, Г. Шевченко). Результат художньо-естетичного виховання спрямований на здобуття нових ідей та оригінального продукту – художнього образу.
Отже, на основі аналізу філософської, психолого-педагогічної, культурологічної, методичної літератури визначено стан розробленості проблеми в теоретичній науці й уточнено сутність ключового поняття дослідження. Ми розглядаємо „художньо-естетичне виховання молодших школярів” як формування художньо-естетичної культури особистості засобами мистецтва, вираженої в естетико-гуманістичному й емоційно-моральному відношенні до дійсності й мистецтва, що проявляється в цілісному художньо-естетичному сприйманні, здібності до розуміння прекрасного в мистецтві й дійсності, до позитивного емоційного прояву естетичних почуттів і творчого самопрояву, розвитку художньо-творчих здібностей, і сприяє гармонізації духовного й практичного життя людини.
Проблемам естетичного та художньо-естетичного виховання, пошуку шляхів його вдосконалення присвячено роботи Н. Бондаренко, К. Гавриловця, С. Гончаренка, О. Гулиги, Д. Джола, М. Капустіна, Б. Ліхачова, Л. Масол, Н. Миропольської, В. Шацької, А. Щербо; методологічні аспекти розроблено в працях І. Зязюна, М. Кагана, М. Киященко, Л. Когана, Л. Левчук, В. Скатерщикова, Л. Столовича, Т. Танько, Г. Шевченко.
Метою художньо-естетичного виховання є формування в учнів у процесі сприймання, інтерпретації творів мистецтва і практичної художньо-творчої діяльності особистісно-ціннісного відношення до дійсності та мистецтва, розвиток естетичної свідомості, загальнокультурної і художньої компетентності, здатності до самореалізації, потреби в духовному самовдосконаленні.
Основні завдання художньо-естичного виховання інтегрують навчальні, виховні й розвивальні аспекти: збагачення емоційно-естетичного досвіду, формування культури почуттів, розвиток загальних і художніх здібностей, художньо-образного мислення, універсальних якостей творчої особистості; виховання в учнів естетичного відношення до дійсності та мистецтва, світоглядних уявлень і ціннісних художніх орієнтацій, розуміння учнями зв’язків мистецтва з природним і предметним середовищем, життєдіяльністю людини, зокрема сучасною технікою, засобами масової інформації; виховання здатності сприймати й інтерпретувати художні твори, висловлювати особистісне відношення до них, аргументуючи свої думки й оцінки; розширення і збагачення художньо-естетичного досвіду, опанування художніми вміннями та навичками в практичній діяльності, формування художньої компетентності – здатності керуватися набутими художніми знаннями та вміннями, готовність використовувати отриманий досвід у самостійній діяльності згідно з універсальними загальнолюдськими естетичними цінностями та власними духовно-світоглядними позиціями; формування системи знань та уявлень про сутність, види й жанри мистецтва, особливості художньо-образної мови мистецтв; виховання художніх інтересів, смаків, морально-естетичних ідеалів, потреб у художньо-творчій самореалізації та духовно-естетичному самовдосконаленні відповідно до індивідуальних можливостей і вікових етапів розвитку, формування навичок художньої самоосвіти та самовиховання.
Найбільш ефективно художньо-естетичне виховання молодших школярів здійснюється в позанавчальній діяльності, зокрема в позашкільних навчальних закладах, широкодоступних закладах освіти, які дають дітям та юнацтву додаткову освіту, спрямовану на здобуття знань, умінь і навичок за інтересами, забезпечують потреби особистості у творчій самореалізації й організації змістовного дозвілля (Т. Мазур). Художньо-естетичний напрям позашкільної освіти включає такі заклади (державні, громадські, приватні): профільні заклади (художні школи, школи мистецтв); комплексні заклади (центри, палаци та будинки творчості школярів, у яких функціонують мистецькі гуртки, студії, майстерні, музеї); мистецькі утворення (товариства та об’єднання, клуби).
Водночас, ми переконані, що саме позашкільні навчальні заклади, зважаючи на їх виключні потенційні можливості, мають стати осередком формування культурної особистості молодшого школяра, сприяти розвитку його естетичних смаків, виховувати почуття прекрасного, розвивати художньо-творчі здібності, сприяти художньо-естетичному вихованню.
З-поміж інших видів мистецтва образотворче є унікальним у вирішенні завдань як художнього, так і особистісного розвитку, громадського і духовного становлення підростаючого покоління. Це зумовлено не тільки природою сприймання образотворчого мистецтва, а й тим, що вже в ранньому віці образотворча діяльність становить одну з найдоступніших і емоційно захоплюючих форм творчості. Отже, образотворче мистецтво є ефективним засобом художньо-естетичного виховання молодших школярів.
Використання образотворчого мистецтва як чинника розвитку творчої особистості було предметом низки досліджень у галузі філософії (Є. Басін, І. Зязюн, Л. Коган), мистецтвознавства (В. Аронов, Ф. Шміт), психології (О. Бакушинський, Л. Виготський, В. Кузін), педагогіки (В. Бутенко, О. Дронова, С. Коновець, М. Лещенко, Н. Миропольська, О. Олексюк, Б. Неменський, О. Рудницька). Більшість авторів цих досліджень мають спільну позицію щодо необхідності збагачення особистості дитини цінними духовно-художніми враженнями, емоційністю сприйняття навколишнього світу, розвитком її здібностей, творчою самореалізацією.
На підставі грунтовного вивчення й аналізу наукових підходів щодо природи образотворчої діяльності учнів (В. Алексєєв, Р. Арнхейм, Л. Виготський, Е. Геккель, В. Мухіна, Б. Неменський, Г. Рід, М. Ростовцев, П. Сакулін, Н. Сокольникова, З. Фрейд) зроблено принципово важливий для нашого дослідження педагогічний висновок, про те, що творчість молодших школярів потрібно розвивати на основі репродуктивної і продуктивної образотворчої діяльності як найдоступнішого прояву дитячої активності, індивідуальності з метою самовираження.
У розділі визначено та науково обгрунтовано ефективні педагогічні умови художньо-естетичного виховання молодших школярів, зокрема: стимулювання емоційно-почуттєвої сфери молодших школярів із метою формування здатності емоційно відгукуватися на сприйняті твори образотворчого мистецтва та готовності до емоційного художньо-естетичного переживання; розвиток уяви і фантазії учнів початкових класів, спрямованих на активізацію художньо-творчих здібностей; забезпечення можливості вибору різноманітних способів реалізації художніх образів у образотворчій діяльності з метою самовираження учнів; поетапна реалізація технології художньо-естетичного виховання молодших школярів засобами образотворчого мистецтва у позашкільних навчальних закладах.

У другому розділі – „Експериментальна робота з художньо-естетичного виховання молодших школярів засобами образотворчого мистецтва у позашкільних навчальних закладах” – репрезентовано програму експериментального дослідження; визначено критерії, показники й охарактеризовано рівні художньо-естетичної вихованості молодших школярів; окреслено зміст і проаналізовано результати констатувального етапу експерименту; описано шляхи поетапної реалізації технології та педагогічних умов художньо-естетичного виховання молодших школярів засобами образотворчого мистецтва в позашкільних навчальних закладах; подано порівняльний аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи.
Експериментальна робота проводилась на базі позашкільних навчальних закладів: ялтинського центру дитячої та юнацької творчості, міського Палацу дитячої та юнацької творчості” управління освіти Макіївської міської ради, комунального позашкільного навчального закладу „Ворошиловський будинок дітей та юнацтва” Донецької міської ради, авторської студії образотворчого мистецтва „Мрія” (м. Ялта). Експериментом охоплено 138 учнів початкових класів загальноосвітніх середніх шкіл мм. Донецька, Макіївки, Ялти, 8 керівників студій образотворчого мистецтва, 29 учителів початкових класів, 49 батьків молодших школярів.
Започатковуючи експериментальну роботу для виявлення рівнів художньо-естетичної вихованості учнів початкових класів, було визначено низку критеріїв і показників: мотиваційний, емоційний, когнітивний, діяльнісний. Мотиваційний критерій характеризувався наявністю інтересу учнів до образотворчої діяльності, потребою в самовираженні засобами образотворчого мистецтва, прагненням до гармонії у відтворенні образів довкілля. Показниками емоційного критерію були сформованість таких особистісних якостей як відчуття краси, переживання радості, захоплення, милування; здатність емоційно відгукуватися на різноманітні вияви естетичного у творах образотворчого мистецтва. Когнітивний критерій засвідчував активність молодших школярів у пізнанні довкілля й образотворчого мистецтва; розвиненість асоціативно-образного мислення; знання засобів образотворчого мистецтва. До діяльнісного критерію віднесено такі показники: здатність у малюнку відображати основні конструктивні особливості форми об’єктів; уміння знаходити гармонійні співвідношення кольору й тону відтворюваного об’єкта; здатність оригінально компанувати; володіння техніками роботи з художніми матеріалами; здатність творчо реалізовувати художньо-образне рішення. На підставі визначених критеріїв і показників схарактеризовано рівні художньо-естетичної вихованості молодших школярів, зокрема: творчий, пошуково-продуктивний, репродуктивний.
Творчий рівень художньо-естетичної вихованості молодших школярів характеризувався наявністю інтересу до образотворчої діяльності, потребою в самовираженні засобами образотворчого мистецтва, прагненням до гармонії у відтворенні образів довкілля; сформованістю таких особистісних якостей як відчуття краси, переживання радості, захоплення, милування; здатністю емоційно відгукуватися на різноманітні вияви естетичного у творах образотворчого мистецтва; активністю в пізнанні довкілля й образотворчого мистецтва; асоціативно-образним мисленням; обізнаністю щодо засобів образотворчого мистецтва. Молодші школярі з означеним рівнем художньо-естетичної вихованості були здатні відображати в малюнку основні конструктивні особливості форми об’єктів; знаходити гармонійні співвідношення кольору й тону відтворюваного об’єкта; творчо реалізовувати художньо-образне рішення; оригінально компанувати; володіли техніками роботи з художніми матеріалами.
Для пошуково-продуктивного рівня художньо-естетичної вихованості учнів початкових класів було властиво наявність інтересу до образотворчої діяльності, потреба в самовираженні засобами образотворчого мистецтва, прагнення до гармонії у відтворенні образів довкілля; сформованість таких особистісних якостей як відчуття краси, переживання радості, захоплення, милування прекрасним. Молодші школярі з пошуково-продуктивним рівнем художньо-естетичної вихованості були здатні емоційно відгукуватися на різноманітні вияви естетичного у творах образотворчого мистецтва; виявляли активність у пізнанні довкілля й образотворчого мистецтва. В них було розвинене асоціативно-образне мислення. Учні були обізнані із засобами образотворчого мистецтва; володіли техніками роботи з художніми матеріалами. Їм важко було відображати в малюнку основні конструктивні особливості форми об’єктів; знаходити гармонійні співвідношення кольору й тону відтворюваного об’єкта; оригінально компанувати; творчо реалізовувати художньо-образне рішення.
Репродуктивний рівень художньо-естетичної вихованості молодших школярів передбачав потребу в самовираженні засобами образотворчого мистецтва, прагнення до гармонії у відтворенні образів довкілля; сформованість таких особистісних якостей як відчуття краси, переживання радості, захоплення, милування. Учні були здатні емоційно відгукуватися на різноманітні вияви естетичного у творах образотворчого мистецтва; були активними в пізнанні довкілля й образотворчого мистецтва. Водночас їхній інтерес до образотворчої діяльності був нестійким. У них було недостатньо розвинене асоціативно-образне мислення. Учні були недостатньо обізнані із засобами образотворчого мистецтва; не повною мірою володіли техніками роботи з художніми матеріалами. Водночас їм важко було відображати в малюнку основні конструктивні особливості форми об’єктів; знаходити гармонійні співвідношення кольору й тону відтворюваного об’єкта; оригінально компанувати; творчо реалізовувати художньо-образне рішення.
Для визначення рівнів художньо-естетичної вихованості молодших школярів до кожного критерія та показника добирали діагностичний інструментарій. Показники мотиваційного критерію перевіряли за допомогою спостереження за образотворчою діяльністю учнів початкових класів і діагностичних методик „Намалюй себе, свою родину”, „Намалюй своє враження. Сформованість показників емоційного критерію визначали за допомогою двох завдань „Виставка картин”, „Моє враження”. Когнітивний критерій перевіряли за допомогою бесіди; діагностичних методик „Домалюй”, „Чи знаєш ти?”. Для перевірки показників діяльнісного критерію було дібрано низку завдань: „Геометричний малюнок”, „Розфарбуй”, „Натюрморт”, „Проілюструй книжку”, „Виставка”.
Результати констатувального етапу експериментальної роботи засвідчили, що творчий рівень художньо-естетичної вихованості виявлено у 8,5% молодших школярів експериментальної та в 9,5% учнів контрольної груп. Значна частина молодших школярів перебували на пошуково-продуктивному рівні, відповідно 43% в експериментальній і 44,5% – у контрольній групах. У переважної більшості респондентів виявлено репродуктивний рівень, відповідно 48,5% учнів в експериментальній і 46% молодших школярів у контрольній групах.
Аналіз якісних результатів засвідчив, що переважна більшість учнів бажали займатися в студії образотворчого мистецтва. Однак лише незначна частина з них готові до певних труднощів, здатні багато працювати, щоб досягти високих результатів. Під час спостереження фіксувалося, наскільки емоційно учні початкових класів реагували на твори образотворчого мистецтва, чи намагалися проаналізувати свої емоції, поділитися власними враженнями з оточуючими. Досить важко молодшим школярам було визначити засоби образотворчого мистецтва, якими саме намальовано ту чи іншу із запропонованих картин; створити оригінальну композицію з геометричних фігур, передавати особливості форми об’єктів (методика „Чи знаєш ти?”). Значні труднощі відчували учні і при виконанні завдання, в межах якого необхідно було знаходити гармонійні співвідношення кольору й тону відтворюваного об’єкту. Молодші школярі із задоволенням малювали ілюстрації до улюблених книжок. Проте на досить низькому рівні було й володіння техніками роботи з художніми матеріалами. Учні початкових класів із задоволенням готували на виставку власні роботи.
Реалізація педагогічних умов художньо-естетичного виховання молодших школярів засобами образотворчого мистецтва здійснювалася відповідно до трьох етапів розробленої нами технології: творчо-ситуативний, творчо-пошуковий, самостійно-творчий. Зокрема така педагогічна умова, як поетапна реалізація технології художньо-естетичного виховання молодших школярів засобами образотворчого мистецтва в позашкільних навчальних закладах реалізовувались упродовж усіх трьох етапів роботи. На першому етапі – творчо-ситуативному – впроваджували педагогічну умову – стимулювання емоційно-почуттєвої сфери молодших школярів з метою формування здатності емоційно відгукуватися на сприйняті твори образотворчого мистецтва та готовності до емоційного художньо-естетичного переживання; на другому – творчо-пошуковому – розвиток уяви і фантазії учнів початкових класів, спрямованих на активізацію художньо-творчих здібностей; на третьому – самостійно-творчому – забезпечення можливості вибору різноманітних способів реалізації художніх образів у образотворчій діяльності з метою самовираження.
Метою першого етапу – творчо-ситуативного – було пробудження та збагачення почуттів, сенсорних здібностей учнів, шляхом освоєння живих особливостей природних і художніх явищ, що сприймаються – кольору, форми, руху. Зміст роботи на першому етапі – творчо-ситуативному – передбачав виставки репродукцій картин; знайомство з пейзажами; екскурсії на природу; тренувальні завдання (розписи); заняття студії образотворчого мистецтва.
Другий етап – творчо-пошуковий – мав за мету розвиток уявлень учнів про простір і середовище, виразність різних сторін навколишнього і різних видів мистецтва, можливість передачі образними художніми засобами особливостей навколишнього. На означеному етапі проводили такі форми роботи з учнями: виставки дитячих робіт; графічні вправи; частково-пошукові завдання; створення ситуацій творчого самовираження; заняття студії образотворчого мистецтва.
Метою третього етапу – творчо-самостійного – було вдосконалювати вміння створювати композицію; розвивати уяву, фантазію, творчі здібності. З-поміж ефективних форм роботи на третьому етапі було обрано такі: колективні заняття; зображення на плоскості й об’ємі (з натури, по пам’яті, з уяви); декоративна й конструктивна робота; перегляд та обговорення творчих робіт однолітків, результатів власної колективної творчості й індивідуальної роботи на заняттях; самостійний добір ілюстративного матеріалу; творчі завдання; заняття студії образотворчого мистецтва.
По завершенні третього етапу роботи з реалізації технології та ефективних педагогічних умов художньо-естетичного виховання молодших школярів засобами образотворчого мистецтва в позашкільних навчальних закладах було проведено контрольний зріз з метою перевірки їх ефективності, результати якого засвідчили, що в експериментальній групі відбулися значні позитивні зміни щодо сформованості рівня художньо-естетичної вихованості молодших школярів. Зокрема, якщо на констатувальному етапі творчий рівень зафіксовано у 8,5% молодших школярів, то під час контрольного обстеження до означеного рівня піднялось 19% учнів початкових класів. Суттєво збільшилася кількість респондентів, які перебували на пошуково-продуктивному рівні (з 43% при констатації до 61,5% під час контрольного обстеження). Під час контрольного обстеження репродуктивний рівень художньо-естетичної вихованості виявлено в 19,5% молодших школярів (було 48,5%).
У контрольній групі відбулись незначні позитивні зміни. Так, кількість респондентів, у яких зафіксовано творчий рівень художньо-естетичної вихованості, зросла з 9,5% при констатувальному обстеженні до 10,5% – при контрольному. Дещо збільшилася і кількість учнів із пошуково-продуктивним рівнем художньо-естетичної вихованості (з 44,5% при констатації до 51% під час контрольного обстеження). Репродуктивний рівень зменшився до 38,5% (було 46%).
Аналіз результатів, отриманих на контрольному етапі експериментальної роботи, дає можливість стверджувати, що в респондентів експериментальних груп відбулися відчутні позитивні кількісні й якісні зміни щодо рівнів художньо-естетичної вихованості. Про це переконливо свідчить посилення емоційного реагування на твори мистецтва, зростання уваги до красивого й потворного в житті, природі й суспільстві, розвинений естетичний смак; поглиблення естетичних переживань і розвиток здатності їх проаналізувати й описати, більш широкий діапазон художньо-естетичних зацікавлень, інтересів, захоплень; розширення естетичного досвіду й пам’яті; активізація прагнення спілкуватися зі світом мистецтва; сформованість уміння сприймати й оцінювати твори мистецтва, художні образи за законами естетичного; здатність відчувати насолоду від спілкування з прекрасним у мистецтві й житті; прагнення поділитися своїми враженнями від прекрасного з друзями; сформованість системи художньо-естетичних знань, умінь і навичок; бажання розвивати власні творчі здібності, поповнювати естетичні знання інформацією з різних галузей мистецтва.

Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки:
1. На сучасному етапі розвитку освіти й суспільства нагальною стає потреба в формуванні культурної, творчо мислячої особистості, здатної бачити й оцінювати прекрасне в мистецтві, навколишньому, різних сферах життєдіяльності людини. Загострення проблеми художньо-естетичного виховання й розвитку особистості зумовлено зниженням загальнокультурного рівня населення, відсутністю бажання, можливостей, часу, коштів на спілкування з мистецтвом, відвідування картинних галерей, виставок, театрів. Низький загальнокультурний рівень людей, які з дитинства оточують дитину, негативно впливає на її художньо-естетичний розвиток і виховання, що актуалізує проблему дослідження.
2. На основі аналізу філософської, психолого-педагогічної, культурологічної, методичної літератури визначено стан розробленості проблеми в теоретичній науці й уточнено сутність ключового поняття дослідження – „художньо-естетичне виховання молодших школярів”, яке ми розглядаємо як формування художньо-естетичної культури особистості засобами мистецтва, вираженої в естетико-гуманістичному й емоційно-моральному відношенні до дійсності й мистецтва, що проявляється в цілісному художньо-естетичному сприйманні, здібності до розуміння прекрасного в мистецтві й дійсності, до позитивного емоційного прояву естетичних почуттів і творчого самопрояву, розвитку художньо-творчих здібностей, і сприяє гармонізації духовного й практичного життя людини.
3. Виявлено специфіку художньо-естетичного виховання учнів молодшого шкільного віку в позашкільних навчальних закладах, що полягає у збагаченні емоційно-естетичного досвіду, формуванні культури почуттів, розвитку загальних і художніх здібностей, художньо-образного мислення, універсальних якостей творчої особистості; вихованні в учнів естетичного відношення до дійсності та мистецтва, світоглядних уявлень і ціннісних художніх орієнтацій, розумінні учнями зв’язків мистецтва з природним і предметним середовищем; виховання здатності сприймати й інтерпретувати художні твори, висловлювати особистісне відношення до них, аргументуючи свої думки й оцінки; розширення і збагачення художньо-естетичного досвіду, опанування художніми вміннями та навичками в практичній діяльності, формування художньої компетентності – здатності керуватися набутими художніми знаннями та вміннями, готовність використовувати отриманий досвід у самостійній діяльності згідно з універсальними загальнолюдськими естетичними цінностями та власними духовно-світоглядними позиціями; формування системи знань та уявлень про сутність, види й жанри мистецтва, особливості художньо-образної мови мистецтв; виховання художніх інтересів, смаків, морально-естетичних ідеалів, потреб у художньо-творчій самореалізації та духовно-естетичному самовдосконаленні відповідно до індивідуальних можливостей і вікових етапів розвитку, формування навичок художньої самоосвіти та самовиховання.
4. Визначено критерії (мотиваційний, емоційний, когнітивний, діяльнісний), показники (наявність інтересу учнів до образотворчої діяльності, потреба в самовираженні засобами образотворчого мистецтва, прагнення до гармонії у відтворенні образів довкілля; сформованість таких особистісних якостей як відчуття краси, переживання радості, захоплення, милування і здатність на цій основі емоційно відгукуватися на різноманітні вияви естетичного в навколишньому світі; активність у пізнанні довкілля й образотворчого мистецтва, розуміння явищ навколишнього і способів їх відображення в образотворчому мистецтві, розвиненість асоціативно-образного мислення; обізнаність із засобами образотворчого мистецтва, розвиненість творчої уяви, фантазії; здатність у малюнку відображати основні конструктивні особливості форми об’єкта; вміння знаходити гармонійні співвідношення кольору й тону відтворюваного об’єкта; здатність оригінально компанувати; володіння техніками роботи з художніми матеріалами) та схарактеризовано рівні художньо-естетичної вихованості молодших школярів: репродуктивний, пошуково-продуктивний, творчий.
5. Виявлено й наукового обгрунтовано педагогічні умови художньо-естетичного виховання молодших школярів: стимулювання емоційно-почуттєвої сфери молодших школярів із метою формування здатності емоційно відгукуватися на сприйняті твори образотворчого мистецтва та готовності до емоційного художньо-естетичного переживання; розвиток уяви і фантазії учнів початкових класів, спрямованих на активізацію художньо-творчих здібностей; забезпечення можливості вибору різноманітних способів реалізації художніх образів у образотворчій діяльності з метою самовираження; поетапна реалізація технології художньо-естетичного виховання молодших школярів засобами образотворчого мистецтва у позашкільних навчальних закладах.
6. Розроблено й експериментально перевірено технологію художньо-естетичного виховання молодших школярів засобами образотворчого мистецтва в позашкільних навчальних закладах, що обіймала три взаємопов’язаних етапи: творчо-ситуативний, творчо-пошуковий, самостійно-творчий. Реалізація на першому етапі роботи – творчо-ситуативному – такої педагогічної умови, як стимулювання емоційно-почуттєвої сфери молодших школярів з метою формування здатності емоційно відгукуватися на сприйняті твори образотворчого мистецтва та готовності до емоційного художньо-естетичного переживання дозволила збагатити почуття, сенсорні здібності учнів, шляхом освоєння особливостей природних і художніх явищ, зокрема виставок репродукцій картин, знайомства з пейзажами. Задля реалізації на другому етапі роботи – творчо-пошуковому – такої педагогічної умови, як розвиток уяви і фантазії учнів початкових класів, спрямованих на активізацію художньо-творчих здібностей молодших школярів знайомили з виразністю різних видів мистецтва, можливістю передачі особливостей навколишнього за допомогою образних художніх засобів. Художньо-естетична діяльність молодших школярів на третьому етапі роботи – самостійно-творчому – передбачала зображення на плоскості й об’ємі (з натури, по пам’яті, з уяви); декоративну й конструктивну роботу; сприйняття явищ дійсності; перегляд та обговорення творчих робіт однолітків, результатів власної колективної творчості й індивідуальної роботи на заняттях, що дозволяло реалізувати такі педагогічні умови, як активізація використання міжпредметних зв’язків у художньо-естетичному вихованні молодших школярів у позашкільній діяльності; поетапна реалізація технології художньо-естетичного виховання молодших школярів засобами образотворчого мистецтва у позашкільних навчальних закладах.
7. Проаналізовано результати впровадження технології художньо-естетичного виховання молодших школярів засобами образотворчого мистецтва в позашкільних навчальнипх закладах. Зокрема в експериментальній групі виявлено суттєві позитивні зміни щодо рівня художньо-естетичної вихованості молодших школярів про що переконливо свідчать кількісні та якісні результати. На констатувальному етапі творчий рівень зафіксовано у 8,5% молодших школярів, тоді як на контрольному до означеного рівня піднялось 19% учнів початкових класів. Суттєво збільшилася кількість респондентів, які перебували на пошуково-продуктивному рівні (з 43% до 61,5%). Під час контрольного обстеження репродуктивний рівень художньо-естетичної вихованості виявлено у 19,5% молодших школярів (було 48,5%). Аналізуючи якісні результати, відзначили зростання у молодших школярів інтересу до спілкування з мистецтвом, формування власної позиції щодо творів різних видів мистецтва, прагнення розібратися у власних естетичних уподобаннях. У контрольній групі також відбулись незначні позитивні зміни.
Проведене дослідження, незважаючи на його тематичну цілісність і логіко-змістову завершеність, усе ж виявляє низку похідних проблем, що потребують окремого вивчення, зокрема нагальною є проблема підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів до організації художньо-естетичної діяльності молодших школярів.