БАРЩЕВСЬКИЙ ЄВГЕН ІГОРОВИЧ ЕВОЛЮЦІЯ АСЕАН В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ВИКЛИКІВ ХХІ СТОЛІТТЯ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв’язок з науковими програмами, визначено об’єкт, предмет, методи, мету й завдання дослідження, описано наукову новизну, встановлено практичну цінність одержаних результатів, наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.
У першому розділі – «Концептуально-теоретичні засади дослідження та історія створення АСЕАН» – здійснено аналіз й узагальнення науково-теоретичної розробки теми вітчизняними та зарубіжними науковцями, визначено теоретико-методологічні напрямки дослідження, проведено системний аналіз становлення й еволюції АСЕАН й нормотвочого інституту «Шлях АСЕАН» за використання теорії соціального конструктивізму.
Незважаючи на політико-економічну значимість субрегіону і цивілізаційну унікальність країн Південно-Східної Азії (ПСА), а також ролі глобалізаційних викликів ХХІ століття, в українській політичній науці ця тема є малодослідженою. Серед вітчизняних наукових напрацювань варто виділити монографії та статті М.М. Комарницького, Н.М. Городньої, Є.Л. Шаповала, О.В. Шевчука, Л.О. Лещенка, Ю.М. Пахомова, Б.О. Парахонського, В.К. Гура, С.О. Шергіна та інших. Основну увагу українські вчені приділяють вивченю проблем і перспектив економічної та політичної інтеграції держав АСЕАН поряд з питанням представлення інтересів України в Південно-Східній Азії, що дало змогу отримати оригінальні та важливі результати. Окремим напрямком дослідження варто вважати аналіз соціо-культурних трансформацій, що відбуваються в ареалі країн ПСА. Втім, переважна більшість українських науковців використовують редукціоністські методи дослідження, приділяючи значно більше уваги аналізу зовнішньої та внутрішньої політики держав-членів АСЕАН. Українські вчені досить рідко розглядають АСЕАН в якості динамічної макроструктури, де держави ПСА є суб’єктами системи.
У російській політології тенденції й вектори розвитку АСЕАН досліджуються грунтовніше, що обумовлено безпосередньою зацікавленістю РФ у посиленні співробітництва з країнами ПСА та АСЕАН загалом. Дослідження російських вчених мають переважно комплексний та холістичний характер. Зокрема, варто відмітити роботи Л.Є. Васильєва, В.Б. Амірова, Є.А. Канаєва, В.Ф. Урляпова, А.Є. Цереріна, Ш. Цзііна та інших. Так, особливості розвитку АСЕАН в умовах посилення глобалізаційних загроз сучасності розглядаються в монографіях Л.Є. Васильєва та Ш. Цзііна. Відзначаючи позитивну динаміку розвитку АСЕАН на сучасному етапі автори суттєво розходяться в оцінці наслідків впливу глобалізаційних загроз на інтеграційний поступ всередині АСЕАН, що частково пояснюється застосуванням різних методологічних підходів до об’єкту дослідження.
Вагомий внесок західних та азійських вчених щодо дослідження макропроцесів, які впливають на еволюцію АСЕАН, розкрито в дисертаційній роботі, адже ці праці становлять основний масив опрацьованих у роботі джерел. Нами використовуються результати наукових досліджень, що знайшли відображення в роботах таких сходознавців як: А. Ачар’я, Ю. Хааке, М. Ляйфер, А. Даль-Йоргенсен, Р. Еммерс, Р. Ірвін, Дж. Гох, Д. Джонс й М. Сміт, Д. Найр, Л. Дітмер, Б. Бузан, Р. Катан’ю, Дж. Чоу, Д. Скот, Ш. Сімон та інших. Основна увага в монографіях, статтях та аналітичних оцінках цих вчених приділена аналізу процесів економічної та політичної інтеграції в межах АСЕАН (Ю. Хааке, А. Ачар’я, Дж. Гох, Д. Найр), факторам формування та тенденціям розвитку безпекової політики АСЕАН в Азійсько-Тихоокеанському регіоні (Дж. Чоу, Д. Скот, Б. Бузан, Д. Джонс та М. Сміт, Р. Еммерс, Ш. Сімон), соціо-політичній трансформації АСЕАН на рубежі ХХ-ХХІ століть (Л. Дітмер, Ю. Хааке, А. Ачар’я). Відзначаючи багатогранність та грунтовність результатів науково-теоретичних досліджень західних та азійських вчених, варто відмітити потребу проведення комлексного аналізу наслідків впливу глобалізаційних загроз на розвиток АСЕАН в осяжному майбутньому, що актуалізує обраний напрямок роботи.
Відсутність теоретико-системного підходу є значною перепоною на шляху до аналітико-теоретичного прогнозування векторів розвитку АСЕАН у контексті глобалізаційних викликів ХХІ століття. Враховуючи той факт, що більшість дослідників субрегіону ПСА використовували теорії політичного реалізму, неореалізму, інституційного неолібералізму, науковий аналіз у розрізі цих теоретичних підходів не дає змоги розробити дієву теоретико-методологічну парадигму дослідження. Крім того, нормотворчий інститут «Шлях АСЕАН» (ASEAN Way), який є інтеграційною підсистемою і невід’ємною прерогативою функціонування організації, взагалі не може розглядатися через призму матеріалістично-раціоналістського підходу, що його створюють матеріалістичні теорії міжнародних відносин. Адже з одного боку «Шлях АСЕАН» є інститутом норм субрегіональної поведінки, на кшталт міжнародних норм ООН, що містить формальні норми (закладені в договорі АСЕАН про дружбу та співробітництво в Південно-Східній Азії (ТАС) та декларації АСЕАН про зону миру, свободи та нейтралітету). З іншого боку, «Шлях АСЕАН» включає неформальні норми musjawarah (консультація) та mufukat (консенсус), які регулюють відносини між субрегіональними державами.