ПРИХОДЬКО ІГОР ІВАНОВИЧ ПСИХОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ПЕРСОНАЛУ ЕКСТРЕМАЛЬНИХ ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ (НА ПРИКЛАДІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються його об’єкт, предмет і мета, формулюється гіпотеза і завдання роботи, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Наводяться відомості про особистий внесок автора, апробацію та впровадження результатів дослідження.
У першому розділі «Теоретико-методологічні засади психологічної безпеки людини» подано стислий огляд генезису проблеми безпеки людини та її психологічної складової, здійснено психологічний аналіз законодавчих та нормативно-правових документів, які забезпечують безпеку людини, описано феноменологію категорії безпеки особистості у психологічних дослідженнях, викладено теоретичні та методологічні підходи щодо вивчення та визначення поняття «психологічна безпека».
У результаті дослідження виявлено, що незважаючи на простоту на рівні побутових та інтуїтивних понять, загальноприйняте наукове визначення безпеки на даний час відсутнє. Це положення зумовлено особливою складністю й внутрішньою суперечливістю фундаментального поняття «безпека», значеннєве наповнення якого формується досить тривалий історичний період. Термінологічний аналіз цього поняття показав, що у різних субкультурах світу сформувалися, в основному, схожі уявлення про безпеку, провідними складовими якої є: захищеність особистості; відсутність загроз для людини; умова перебування людини поза небезпекою. У численних сучасних визначеннях особлива увага звертається на психічний стан людини, пов’язаний, в основному, зі спокійним, надійним перебуванням у сьогоденні, не виключаючи можливість трансформації в майбутньому (Г.В. Грачев, Г.М. Зараковський, Т.С. Кабаченко, М.А. Котик, Т.М. Краснянська, В.Є. Лепський, І.М. Панарін, І.П. Пістун, Г.Г. Почепцов, С.К. Рощин, Г.Л. Смолян, В.А. Соснін).
Психологічний аналіз міжнародних та вітчизняних законодавчих і нормативно-правових документів, що визначають психологічний захист та безпеку людини, показав, що цей процес знаходиться на стадії становлення. Це не дозволяє у повному обсязі вирішувати питання забезпечення психологічної безпеки персоналу екстремальних професій, що призводить до виникнення негативних психічних реакцій та станів, збільшення випадків асоціальної, аутодеструктивної поведінки в особового складу, у цілому, до зниження ефективності їх службово-бойової діяльності.
Доведено, що на сьогодні психологічна безпека розглядається у межах: (1) національної безпеки; (2) соціального корпоративного середовища; (3) психічних процесів, станів та властивостей людини. При оцінці психологічної безпеки особистості більшість авторів використовує три рівня: високий, нестійкий (граничний) та низький.
Систематизація наукових підходів дозволила виявити, що психологічна безпека пов’язана з двома групами факторів – умовами життєдіяльності та розвитком особистості. Вона передбачає певну структуру, системність, цілісність, визначає активну позицію особистості у побудові стосунків з оточуючим світом, прогнозування, дію за певними правилами в противагу уникненню активності (Н.А. Лизь, Т.Б. Мельницька та ін.). Психологічна безпека визначає здатність до самоорганізації, відповідальність не тільки за власну безпеку, але й за безпеку оточуючих і, відповідно, чутливість до зовнішньої допомоги, здатність її приймати (Л.О. Александрова, Т.В. Єксакусто та ін.). Вона співвідноситься з переживанням певних психічних станів: емоційного внутрішнього комфорту, психологічної захищеності тощо (Н.Л. Шликова та ін.). Отже, психологічну безпеку доцільно розглядати як певну організацію системи соціалізації та рефлексії, яка забезпечує здатність використовувати зовнішні умови життєдіяльності для розвитку особистості та переживання відчуття емоційного комфорту, благополуччя.