ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Конституційне закріплення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави зумовлює необхідність поглиблення теоретичного обгрунтування основних рис сучасної держави та практичного вирішення завдань державотворення. Таке обгрунтування проблем держави нині ще відстає від практичних спроб їх вирішення. Нерідко довільно тлумачиться сутність самої держави, її завдання і функції, її роль і призначення в суспільстві, у тому числі як гаранта законності, прав людини і громадянина. Практичне вирішення цих питань не може бути досягнуто без глибокого філософського і політико-правового аналізу природи і мети держави, дослідження її сутності. Визначення сутності держави та її ролі у суспільстві має спиратися не лише на досягнення сучасних вчених. Неуважність до теоретичної спадщини мислителів минулого призводить до збіднення змісту існуючих політико-правових концепцій і теорій, до ігнорування принципу наступності у науці. У зв'язку з цим важливого значення набуває врахування досвіду, нагромадженого на попередніх етапах розвитку теоретичної думки. Адже наукові дослідження повинні враховувати не лише сучасні суспільні процеси, а й досвід наших попередників. Дослідження та критичний аналіз ідей мислителів минулого, як відомо, допомагає краще зрозуміти і вирішити проблеми сьогодення.

Спроби усвідомити і вирішити проблеми розвитку суспільства та його державної організації завжди виходили з наявного обсягу накопичених знань. Можна сказати, що історія політико-правової думки — це еволюція осмислення політико-правових проблем протягом певного часу. Якщо б ми досліджували вчення про державу надто широко, як будь-які ідеї щодо держави, то нам довелося б врахувати всі людські думки за всю історію людства, що є справою неможливою. Вчення про державу, яке ми розглядаємо, — це впорядковане дослідження проблем держави, здійснене представниками юридичних, соціологічних та ідеократичних теорій у політико-правовій думці України і Росії кінця ХІХ — початку ХХ ст., оскільки модифікації цих теорій поширені у сучасній науці.

Політико-правова думка в Російській імперії досліджується у тісному зв'язку із західноєвропейською політико-правовою думкою, адже саме так вона розвивалась. Цьому сприяло географічне розташування Російської імперії. До складу останньої входила і Наддніпрянська Україна. Таким терміном у науковій літературі позначається територія України в складі Російської імперії (на противагу Україні в складі Австрійської, а згодом Австро-Угорської імперії). Аналізуючи погляди вітчизняних мислителів, ми не поділяємо їх за національною ознакою. Йдеться про єдину науку, яка відповідає потребам свого часу і яка розвивається незалежно від кордонів та національності. На органічний зв'язок досліджень українських теоретиків держави і права та філософів права із запитами суспільства, наукового та духовного життя вже зверталась увага в сучасній юридичній літературі. Такий же зв'язок можна простежити і в творчості тих учених, які, не будучи юристами, займалися проблемами теорії держави.

В дисертації розглядаються вчення про державу лише певного регіону за певний час. Верхня хронологічна межа, позначена як "початок ХХ ст.", є дещо умовною. Зазвичай під початком ХХ ст. розуміють дореволюційний період. У даному ж разі щодо деяких найбільш значущих варіантів юридичних, соціологічних та ідеократичних теорій держави, розробка яких була започаткована наприкінці ХІХ ст., або на початку ХХ ст. у Російській імперії і тривала після 1917 р., вважаємо за потрібне продовжити дослідження до того часу, до якого ці теорії були популярними, незалежно від місця перебування їх авторів після подій 1917 р.

Вчення про державу з найдавніших часів переважно було сферою письменників-філософів, більшість із яких здобули визнання в галузі філософії і літератури в широкому її розумінні. Класики теорії держави Платон і Арістотель, Н. Макіавеллі, Ж. Боден і Г. Гроцій, Дж. Локк і Ж.-Ж. Руссо, І. Кант та Г.В.Ф. Гегель заклали фундамент світової інтелектуальної традиції взагалі і її політико-правового аспекту зокрема. В даній роботі увагу зосереджено переважно на юридичній літературі, водночас розглядаються юридичні, соціологічні та ідеократичні теорії держави системно — як явище в соціально-культурному, політичному та ідейному житті. Даний підхід дає можливість здійснювати політико-правовий аналіз держави паралельно з філософським аналізом соціальних подій, в ході яких у світовій історії виникають класичні теорії, що стали основою сучасних політико-правових вчень.

У дисертації не досліджуються реальні політичні інститути, що існували, практичні заходи та традиції минулого. Однак це не означає, що будь-яка наукова теорія розглядається поза політичною практикою, з якою ця теорія пов’язана. Політико-правові теорії і політична практика тісно взаємозв'язані в тому розумінні і тією мірою, що і перші, і другі прагнуть об'єднувати людей, об'єкти і події певним поняттям спільного добра чи спільного інтересу. Суттєвою функцією політико-правової теорії є не лише відображення реального існування політико-правових інститутів, а й виявлення того, для чого вони потрібні. Тим самим політико-правова теорія здатна впливати на практику і змінювати її.

У працях сучасних вчених — В.Д. Бабкіна, К.К. Жоля, А.П. Зайця, Н.М. Золотухіної, В.Д. Зорькіна, І.А. Ісаєва, Р.А. Калюжного, Т.В. Кашаніної, А.А. Козловського, М.І. Козюбри, О.Л. Копиленка, І.О. Кресіної, О.М. Мироненка, В.С. Нерсесянца, О.В. Петришина, В.Ф. Погорілка, Н.С. Прозорової, П.М. Рабіновича, Ю.І. Римаренка, В.Ф. Сіренка, О.Ф. Скакун, В.О. Четверніна, Ю.С. Шемшученка та ін. — проблема сутності держави досліджується, як правило, у контексті аналізу суміжних наукових проблем (зокрема, походження держави, її форми, функцій, цінності держави, співвідношення суспільства і держави). Так, походження держави, її ознаки і типологію в історії політико-правової думки аналізували К.К. Жоль, Н.М. Золотухіна, І.А. Ісаєв, Т.В. Кашаніна, О.М. Мироненко, В.С. Нерсесянц, Н.С. Прозорова. Найважливіші ознаки сучасної держави визначені в працях Ю.С. Шемшученка, П.М. Рабіновича, О.Ф. Скакун. До юридичного і соціологічного розуміння держави звертався В.О. Четвернін. Проблеми співвідношення суспільства і держави досліджували І.О. Кресіна, А.А. Козловський, В.Ф. Сіренко.

Аналіз праць зазначених авторів дав змогу дисертанту виокремити малодосліджені й зовсім недосліджені аспекти проблеми сутності держави, які визначаються в результаті комплексного дослідження юридичних, соціологічних та ідеократичних теорій держави. Ці аспекти раніше не були предметом спеціальних монографічних досліджень. Відсутність системних наукових досліджень юридичних, соціологічних та ідеократичних теорій держави ускладнює розв'язання ряду теоретичних і практичних завдань сучасної юридичної науки і політико-правової практики, пов'язаних із розвитком держави.

Сучасний стан теоретичної думки характеризується зростаючим інтересом до самої науки, до виявлення закономірностей її розвитку, до аналізу результатів, до створення механізму реалізації теоретичних засад науки. Необхідність вирішення цих проблем обумовлює органічне поєднання досліджуваних теорій та методології, оскільки розробка принципів, прийомів, методів і способів проведення наукових досліджень не менш важлива, ніж сукупність самих ідей, концепцій і теорій, що аналізуються. Актуальність проблеми і визначила тему дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною загальної науково-дослідної програми Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Робота пов’язана з плановими темами відділу теорії держави і права “Правові аспекти становлення громадянського суспільства в Україні: тенденції сучасного розвитку” (номер державної реєстрації 0296U003024); “Державно-правові проблеми організації соціальних систем” (номер державної реєстрації 0395U006505); “Теоретико-правові проблеми законності” (номер державної реєстрації 0101U001010); “Теоретичні проблеми систематизації законодавства України” (номер державної реєстрації 0196U012887); “Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України” (номер державної реєстрації 0102U001597). Дисертаційна робота також пов’язана з плановими темами Інституту: “Підготовка Юридичної енциклопедії” (номер державної реєстрації 0199U003237); “Антологія української юридичної думки” (номер державної реєстрації 0101U005664).