Правове виховання і роль міліції у його здійсненні на сучасному етапі розвитку суспільства (теоретичні та прикладні аспекти)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення України як соціальної правової держави потребує формування особистості з високим рівнем правової свідомості та правової культури, що може бути досягнуто в процесі правового виховання. Значна роль у здійсненні правового виховання належить міліції, з огляду на здійснювану нею профілактичну функцію. У зв’язку з цим на особливу увагу заслуговує проблема дослідження системи правового виховання в цілому, ролі та місця в ній міліції зокрема. Взаємодія суб’єктів правовиховної діяльності є необхідною для ефективного вирішення завдань з правового виховання населення. Організована належним чином взаємодія міліції з іншими суб’єктами правового виховання містить у собі значні потенційні можливості щодо зменшення кількості правопорушень, підвищення ефективності роботи органів, що займаються правовиховною діяльністю, тому вирішення проблем у цій сфері є злободенним. Запорука успіху цієї діяльності полягає в налагодженні та удосконаленні взаємозв’язку міліції з іншими суб’єктами правового виховання, а також у тісній взаємодії між самими підрозділами міліції.

Правова свідомість відображає правову дійсність у формі знання права, оцінного відношення до нього та практичного його застосування, ціннісних орієнтацій, які регулюють поведінку в юридично значимих ситуаціях. Формування правосвідомості української молоді визначає й правову культуру особистості. Ця культура передбачає глибоку повагу до правової основи держави; розуміння соціальної ролі права і переконання в необхідності точного дотримання його норм і принципів; готовність до повсякденного співставлення своєї поведінки з принципами і нормами закону і до сприяння формуванню такої ж позиції у інших членів суспільства тощо.

На формування та підвищення рівня правової свідомості та правової культури спрямоване правове виховання. У правовому вихованні необхідно зосередити зусилля як на своєчасному правовому інформуванні суспільства і кожної особи, так і на виявленні позитивних рис та недоліків, привнесених правовим вихованням, що знаходять вираз у правомірній та протиправній поведінці. Це дозволить узагальнювати набутий позитивний досвід правового виховання, ним користуватися та його збагачувати. Ретельно продумана й ефективна правовиховна діяльність, з урахуванням усіх її форм, засобів, способів і методів, надасть можливість підвищити рівень правосвідомості та правової культури суспільства.

Значну роль у правовому вихованні, що здійснюється міліцією, має встановлення правильного співвідношення переконання та примусу, застосування нових, більш ефективних, форм впливу на свідомість людей, раціональне використання профілактики, не пов’язаної з покаранням. Дослідження юридичною наукою різних аспектів проблеми правового виховання осіб, соціальних груп, суспільства в цілому та втілення результатів цих досліджень у правовиховній діяльності міліції має позитивно позначитися на стані профілактики правопорушень в Україні (відповідно до “Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки” від 20 грудня 2006 року № 1767).

У різні періоди проблема правового виховання населення, його зв’язку з правовою культурою та правовою свідомістю, досліджувалася значною кількістю науковців (особливо в СРСР), що спостерігається в працях вчених: В.В. Альхіменка, В.Д. Бабкіна, Л.Є. Баліна, К.М. Бейсебаєва, А.Д. Бойкова, В.В. Бородіна, М.М. Галімова, А.Ф. Граніна, О.Ф. Гіди, В.І. Гоймана, В.В. Головченка, С.Д. Гусарєва, К.Ф. Загоруйка, В.П. Зеніна, Д.А. Керімова, А.Б. Козловського, В.В. Копєйчикова, В.О. Котюка, С.М. Легуші, О.О. Лукашевої, Г.Д. Маркової, А.В. Міцкевича, В.М. Обухова, В.В. Оксамитного, П.М. Рабіновича, І.Ф. Рябка, В.П. Сальнікова, О.Ф. Скакун, В.М. Скобєлкіна, О.В. Татаринцевої, В.І. Темченка, О.Д. Тихомирова, В.В. Тищенка, В.Т. Томіна, О.В. Шмоткіна, М.Й. Штангрета та інших. На необхідності дослідження науково-теоретичних та методологічних аспектів правового виховання наголошувалося у працях О.О. Ганзенка, С.М. Легуші, П.В. Макушева, О.Л. Слюсаренко, С.С. Сливки, Л.К. Суворова, М.М. Цимбалюк та інших.

Разом з тим, не всі аспекти проблеми правового виховання отримали достатньо повне висвітлення у науковій літературі. Зокрема, дотепер не розкрито сутність правового виховання, не охарактеризовано його ознаки; немає однозначного підходу до розуміння категоріального апарату теорії правового виховання, а саме форм, способів та засобів правового виховання. Крім того, залишається не з’ясованими роль міліції в механізмі правового виховання, а також форми та методи, які використовуються працівниками міліції в процесі правовиховної діяльності. Актуальність обумовлюється необхідністю змістовного покращання діяльності міліції, правової свідомості та правової культури її працівників, де велике значення має якість правового виховання.

З урахуванням теми дослідження, в роботі використані положення ряду філософських та гуманітарних наук, а саме: філософії, соціології, історії, педагогіки, юридичної психології, теорії держави і права, адміністративного права та кримінології.

Емпіричною основою є матеріали статистичної звітності УМВС України в Дніпропетровській області щодо кількості проведених бесід, лекцій, зустрічей з населенням та виступів в засобах масових інформацій з правового виховання, а також результати анкетування студентів, курсантів та слухачів Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ та працівників міліції.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Національної академії внутрішніх справ України протоколом № 1 від 29 січня 2003 року. Дослідження окресленої проблеми відповідає „Національній програмі правової освіти населення” від 18 жовтня 2001 року № 992/2001, затвердженої Указом Президента України № 992/2001 від 18 жовтня 2001 року, тематиці „Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років”, затверджених Наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755, „Основним напрямам наукових досліджень та річних планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ”, „Програмі реформування освітянської діяльності МВС України”, затвердженої Наказом МВС України №1213 від 20 жовтня 2003 року.