Роль посередництва у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Криза соціально-економічних відносин у суспільстві, недосконало відпрацьована система соціального партнерства, взаємовідносин працівників, роботодавців та держави, недосконала правова база, що значно відстає від потреб суспільства, справляють вкрай негативний вплив на рівень життя.

Значні зміни відбуваються й у трудових правовідносинах. Масові порушення трудового законодавства, зниження соціальних гарантій, невідповідність чинного законодавства сучасним суспільним відносинам призводять до загострення взаємовідносин між працівниками, роботодавцями та державою в цій сфері спричиняє виникнення колективних трудових спорів. За таких умовах великого значення набуває питання правового регулювання посередництва у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів), яке до цього часу залишалося поза увагою вітчизняних науковців.

В Україні трудове право протягом тривалого часу перебувало у стані відносної ізоляції від зовнішнього світу, й концепції, що склалися щодо трудових спорів в нашій країні й за кордоном, виходили з протилежно різних філософських позицій. Починаючи з 1917 р. й до розпаду Радянського Союзу, трудове право сприймалося не як результат перемовин, соціальної боротьби та взаємних поступок, а як інструмент соціального управління, що односторонньо регулювався державою. На підставі тези, що соціалістична власність належала народові, теорія трудового права ґрунтувалася на неможливості існування антагоністичних протиріч між робітниками та роботодавцями, адже за радянською доктриною кожен з робітників конкретного підприємства вважався одним із власників цього та інших підприємств країни. На підставі даної концепції заперечувалася сама можливість існування колективних трудових спорів. Колективно-трудові спори в СРСР з’явилися лише наприкінці 1980-х р., таким чином вітчизняний досвід щодо вирішення колективних трудових спорів є досить незначним порівняно з іншими країнами. У більшості закордонних країн сама галузь трудового права формувалася під впливом колективно-трудових спорів. Саме цьому дуже важливим є наслідування міжнародних стандартів з досліджуваного нами питання.

Дослідженню окремих загальнотеоретичних та практичних питань, пов’язаних із порядком вирішення колективних трудових спорів в Україні та за кордоном  приділяли увагу такі дослідники, як С.С. Алексєєв, М.Й. Бару, Н.Б. Болотіна, В.С. Венедіктов, Ю.М. Гриценко,  Д.І. Дєдов, В.В. Жернаков, І.Я. Кисельов, В.В. Лазор, І.О. Лосиця, В.І. Миронов, В.П. Пастухов, А.Ю. Пашерстнік, П.Д. Пилипенко, В.І. Прокопенко, О.І. Процевський, В.М. Руденко, В.О. Сафонов, В.М. Толкунова, Г.І. Чанишева, В.А. Шевченко, І.М. Якушев, О.М. Ярошенко та ін. Однак здебільшого тематика колективних трудових спорів розглядається ними  в загальному плані:  правова природа трудових спорів, їх структура та класифікація. Поза увагою вчених залишалося питання ролі посередництва у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 1.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 років, затверджених наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 р. та п. 1.3 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр., а також планів наукових досліджень науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України та кафедри трудового, екологічного та аграрного права Харківського національного університету внутрішніх справ.