МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОЇ МОРСЬКОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ТА ЮРИДИЧНІ ПРОБЛЕМИ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Морська політика держав динамічно пов'язана з сучасним міжнародним морським правом. Конкретні зовнішньополітичні дії держав у сфері міжнародних морських відносин не можуть здійснюватися у відриві від існуючого в Світовому океані міжнародного правопорядку. В процесі практичного проведення морської політики, держави через відстоювання своєї позиції активно впливають на формування міжнародно-правових умов різних видів морської діяльності.

Опублікуванням 7 червня 2006 р. "Зеленого документу" з морської політики ЄС, Європейська комісія відкрила тим самим консультаційний процес, що передбачає дискусії, аналіз і обговорення політичних, економічних й правових питань використання Світового океану всіма зацікавленими сторонами. Однією з основних проблем, що залишається невирішеною, є проблема визначення подальшого розвитку правопорядку в Світовому океані, а також всебічного і оптимального врегулювання правовідносин між країнами щодо використання його ресурсів. При такому положенні і враховуючи, що стійкий економічний розвиток України, забезпечення її національної безпеки можливий лише при спиранні на морську діяльність, Україна як морська держава, не може стояти осторонь від вирішення питань, що стосуються вивчення, освоєння і використання Світового океану. Це, природно, робить необхідним подальше прогнозування як самих міжнародних морських відносин, так і їх міжнародно-правового регулювання.

В той же час, в чинному законодавстві України, яке лежить в основі її державної політики, океанічна проблематика відображена прямо або побічно тільки в рамках секторальних напрямів використання морських просторів і ресурсів (наприклад, національна оборона, судноплавство, рибальство та інше). Тому проблема правової підтримки і розвитку морського потенціалу України є в даний час вельми актуальною. Для визначення можливостей і напрямів розвитку вітчизняної морської діяльності необхідним є вироблення спеціального системного підходу до розвитку, організації та регулювання всіх видів морекористування. А це можливо лише на основі єдиної державної морської політики України, постійного дослідження процесів формування міжнародно-правових умов морської діяльності в різних районах Світового океану.

З огляду на це, розробка на законодавчому рівні Концепції державної морської політики, яка б визначила єдину стратегію розвитку всіх видів морекористування і на основі якої могла б бути сформована уніфікована законодавча база для правового врегулювання морських правовідносин та регламентації діяльності в галузі національного морського права, набуває особливої актуальності.

Ступінь дослідженості державної морської політики з позицій міжнародного морського права та проблем її реалізації в сучасних умовах характеризується тим, що вони недостатньо науково розроблені та висвітлені в юридичній літературі. Зокрема, досі немає жодного монографічного дослідження на цю тему.

Окремі аспекти зазначеного питання вже розглядались в науковій юридичній літературі. Зокрема, були досліджені наукові праці як вітчизняних вчених:                          Г. Анцелевича, О. Висоцького, О. Гончаренка, С. Горчакова, М. Грушевського,                    В. Демиденка, В. Дергачова, І. Дмитриченка, М. Драгоманова, В. Єфремова, Г.Іванова, О. Іщенка, О. Котлубай, С. Переверзєва, Н. Примачова, С. Рудницького,                           Л. Тимченка, В. Цемко, О. Шемякіна, Ю. Шемшученка, О. Щипцова, так і зарубіжних П. Бланша, Д. Гембела, Р. Госса, А. Кафруні, Д. Коломбоса,                              О. Коннела, Х. Маккіндера, А. Мехена, Х. Моргентау, Ф. Ратцеля, М. Роя, зокрема таких російських, як В. Анашкін, П. Бараболя, Ю. Барсегов, А. Вилєгжанін,                                  С. Виноградов, В. Гуцуляк, Г. Даниленко, Б. Дранов, А. Колодкін, О. Кунц,                       С. Миронова, С. Молодцов, Е. Свиридов, В. Суворова та інших.

Вивчення та аналіз праць вищевказаних вчених дали змогу визначити й оцінити коло та стан проблем у здійсненні державної морської політики, виділити питання, які залишились поза увагою вчених, та визначити шляхи їх розв’язання. Емпіричну базу дослідження становили матеріали з питань нормотворчої діяльності органів державної влади, статистично-аналітичні дані.

Нормативно-правовими джерелами дослідження є: Конституція України; Кодекс торговельного мореплавства України, Водний кодекс України, Закони України «Про міжнародні договори», «Про державний кордон України», «Про виключну (морську) економічну зону», «Про транспорт», «Про основи національної безпеки», «Про загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року», «Про національну програму будівництва суден рибопромислового флоту України на 2002-2010 роки» та інші нормативно-правові акти, міжнародні Конвенції та Угоди з морського права.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом науково-дослідної роботи кафедри міжнародного права Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі. Обраний напрямок дослідження також перебуває у безпосередньому зв’язку з виконанням організаційно-правових заходів щодо реалізації Послання Президента України до Верховної Ради України «Європейській вибір. Концептуальні засади стратегії та соціального розвитку України на 2002-2011 роки»; Концепції розвитку транспортно-дорожнього комплексу України на середньостроковий період та до 2020 року; Угоди України про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС в сфері транспорту.