ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІЛІЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ РСР У 1956-1985 рр.

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Держава здійснює через правоохоронні органи діяльність, яка є необхідною умовою функціонування механізму правового регулювання суспільних відносин у сфері охорони прав людини і громадянина, самої держави від протиправних посягань. Органи внутрішніх справ (і їх складова – міліція) здійснюють правоохоронну та правозастосовну діяльність, що регулюється за допомогою права та сукупності юридично закріплених правових засобів. Від ефективності правового регулювання діяльності міліції України залежить виконання покладених на неї завдань відповідно до потреб сучасного демократичного суспільства. При цьому можливості права в регулюванні відповідних відносин несвавільні та небезмежні. Подібні проблеми поставали і перед міліцією Української РСР.

Виходячи з того, що невід’ємною складовою тематики державно-правових досліджень є історичний компонент, історія розбудови органів внутрішніх прав, їх становлення, розвиток та удосконалення організаційно-правових засад і правового регулювання діяльності становлять значний інтерес для сучасного державного будівництва, забезпечення спокою в суспільстві, його нормального функціонування.

Історія підтверджує важливу роль міліції в захисті життя, здоров’я, прав і свобод громадян, власності, природного середовища, інтересів суспільства та держави і свідчить про неприпустимість, навіть під гаслом боротьби зі злочинністю, відхилень, порушення основних принципів – законності, гуманізму, гласності.

Тривалий процес діяльності міліції УРСР потребує всебічного наукового аналізу й осмислення не лише для відновлення правдивості історичних подій, але й з метою дістати уроки, уникнути помилок, використати набутий позитивний досвід.

Хронологічні рамки дисертаційного дослідження охоплюють 1956–1985 рр. Цей період збігається, по-перше, із загальноприйнятою в істори­чній та юридичній науці періодизацією історії радянської держави і права. По-друге, саме у ці роки відбулося законодавче забезпечення діяльності органів міліції, її правового статусу, подальше вдосконалення й органів внутрішніх справ у цілому.

Досліджуваний період посідає особливе місце й у державному поступі. З одного боку, це динамічні процеси демократизації, лібералізації, послаблення ідеологічного тиску, реформування державних органів, а з іншого, – непослідовність реформ, посилення диктату правлячої партії, ефемерні плани прискореного будівництва комуністичного суспільства, волюнтаристсько-авторитарний стиль керівництва тощо. Проте однозначно цей період вплинув на подальший розвиток як Української держави, так і її правоохоронних органів, міліції.

Перегляд теоретичних основ радянського правознавства в добу перебудови започаткували такі вчені, як: С.С. Алексєєв, М.І. Козюбра, А.М. Колодій, Я.Ю. Кондратьєв, П.П. Михайленко, І.Б. Усенко, Ю.С. Шемшученко та ін. Правовому регулюванню діяльності органів міліції УРСР присвячено досить багато наукових досліджень, яким притаманні ті чи інші особливості, але водночас вони не дають повної картини питання, містять, неточності, прогалини та суперечливі висновки. Праці радянських дослідників (О.Ф. Граніна, А.Т. Дзапарова, А.П. Клюшниченка, О.В. Серьогіна, К.С. Чекаліна, В.М. Шамарова, Т.М. Шамби, П.П. Шепеля та інших) не позбавлені тоталітарист­ського впливу. Теоретичні положення і висновки досліджень названих авторів щодо форм, змісту, характеру і наслідків законодавчого забезпечення право­­охоронної діяльності сформульовано відповідно до ідейно-політичних засад КПРС, під впливом яких перебували правова система і юридична наука. І хоча дисертант не схильний до однозначної негативної оцінки написаних в СРСР історико-правознавчих праць з даної проблеми, слід визнати, що їх переважна більшість присвячена розробці проблем теорії державного управління та адміністративного права. Натомість правове регулювання діяльності органів міліції УРСР, а саме: нормативна база, інституційні основи, принципи і функції, права та обов’язки, межі компетенції, кадрове, наукове та матеріально-технічне забезпечення в них майже не висвітлено.

Вивчення досвіду правового регулювання діяльності міліції за радянської влади свідчить про те, що вирішальною умовою ефективного виконання нею функціональних обов’язків було нормативно-правове визначення її місця і ролі в системі державного управління, удосконалення форм і методів роботи, організаційної і кадрової структури, дотримання законності при виконанні функціональних обов’язків усіма підрозділами, підвищення рівня їх науково-технічного та матеріального забезпечення. Історичний досвід правового забезпечення діяльності органів міліції УРСР у другій половині 50-х – першій половині 80-х рр. має важливе значення для удосконалення правоохоронної роботи в нашій державі сьогодні. Його аналіз і переосмислення допоможе значно вдосконалити принципи організації та діяльності міліції, її правовий статус, структуру і кадрове забезпечення, дасть можливість створити абсолютно нову модель взаємовідносин міліції з громадянами.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відповідає Пріоритетним напрямам фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002–2005 рр. (п. 2.9) і Пріоритетним напрямам дисертаційних досліджень на період 2002–2005 рр. (п. 1.5), затвердженим наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., а також Пріоритетним напрямам наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС, на період 2004–2009 років, затвердженим наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., та є практичною реалізацією плану наукових досліджень кафедри правознавства Інституту політології і права Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова відповідно до наукового напряму “Дослідження проблем гуманітарних наук”, схваленого Вченою радою університету 25 грудня 2003 р., протокол № 6.