Міжнародно-правове регулювання співробітництва регіональних органі-зацій колективної безпеки з ООН (на прикладі миротворчих операцій НАТО в Південно-Східній Європі)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Україна за сімнадцять років незалежного існування брала участь у численних миротворчих операціях під головуванням Організації Об'єднаних Націй, Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Європейського Союзу. При цьому особливу увагу треба приділити правовому аспекту участі України в миротворчих операціях, що проводилися під головуванням Організації Північноатлантичного договору (НАТО), але з санкції Ради Безпеки ООН.

Треба мати на увазі, що Верховна Рада України ще 2 червня 1993 року в «Основних напрямках зовнішньої політики України» орієнтувала державні органи на «створення загальноєвропейської структури безпеки на основі існуючих міжнародних інститутів, таких, як НБСЄ, РЄАП, НАТО, ЗЄС», і створення завдяки цьому «необхідних зовнішніх гарантій її національної безпеки». Логічним продовженням цього напрямку стало рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 травня 2002 року про розробку нової стратегії відносин з НАТО, спрямованої на поступове отримання у майбутньому повноправного членства в Альянсі, та прийнятий 19 червня 2003 року Закон «Про основи національної безпеки України», який визначив однією з головних цілей зовнішньої політики України набуття членства в НАТО.

Зазначені тенденції обумовили нагальну потребу в теоретичній розробці проблеми міжнародно-правового регулювання співробітництва регіональних організацій колективної безпеки з ООН у контексті розвитку процесів регіональної інтеграції, реформування НАТО та його реагування на нові виклики регіональній безпеці у тісній співпраці з іншими регіональними та універсальними міжнародними організаціями.

Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження визначається необхідністю наукової розробки проблеми участі у миротворчій діяльності найбільш активної наразі регіональної міжнародної організації — НАТО і комплексного дослідження участі України у цьому процесі. Правові підстави залучення НАТО до процесу миротворчої діяльності та порівняння цих підстав з нормами Статуту ООН також є актуальними для України, яка була учасником трьох миротворчих операцій, що проводилися за керівної ролі НАТО на Балканах.

Стан дослідження теми дисертації. Проблема міжнародно-правового регулювання співробітництва регіональних організацій колективної безпеки з ООН в галузі проведення миротворчих операцій і, зокрема, міжнародно-правові аспекти участі НАТО в цьому процесі досліджені недостатньо. Не існує жодної цілісної роботи, присвяченої міжнародно-правовим аспектам миротворчої діяльності Організації Північноатлантичного договору. Українські, російські, західноєвропейські та американські дослідники головним чином досліджували політичний та військовий аспекти діяльності НАТО. Серед українських дослідників цих аспектів варто назвати: В.С. Бруза, В. Грубова, В.В. Костантинова, Ю.М. Мацейка, Г.І. Морозова, В.В. Троцько; серед російських авторів — Т.В. Бордачова, Н. Васильєву, В. Гаврилова, В.В. Глушкова, О.Ю. Гуськову, П.Є. Канделя, Ю.В. Морозова, Л. Спечинську, К. Степанову, Д. Треніна, О.О. Шаравіна. Із західних авторів політичні аспекти участі НАТО в проведенні миротворчих операцій розглядали М. Оуен, Г. Прінс, Н. Селвуд, Р. Холбрук, Д. Юбер.

Та треба ще раз наголосити, що саме правові аспекти питання проведення миротворчих операцій за участі регіональних організацій, зокрема НАТО, є недостатньо дослідженими. У 60-80-х р. ХХ ст. радянські правники-міжнародники, такі, як Е.С. Александрова, Г.К. Єфімов, В.М. Федоров та інші, розпочали дослідження загальних проблем проведення миротворчих операцій ООН, розглядаючи стан проблеми на той час.

Українські та російські фахівці в галузі міжнародного права, серед яких варто виділити І.Г. Біласа, М.В. Буроменського, В.Г. Буткевича, В.А. Василенка, В.Н. Денисова, Л.Г. Заблоцьку, І.І. Лукашука, М.І. Неліпа, О.О. Мережка, В.М. Репецького, В.С. Ржевську, Б.Р. Тузмухамедова, досліджували окремі питання міжнародної та регіональної безпеки, операції ООН, проблеми гуманітарної інтервенції та трансформації НАТО.

Теоретичною розробкою питань, пов'язаних з проведенням миротворчих операцій, в тому числі і під керівництвом НАТО, займалися такі американські та західноєвропейські правники, як: Е. Андерсен, Д. Беннет, П. Гета, Ч. Грінвуд, І. Х. Далдера, Б. Деніч, П.Ф. Діль, Дж.Ф. Кембела, А. Коффі Аннан, У. Крістофер, М.Г. Манварінг, М. Мандельбаум, Ш. Мерфі, Л. Оппенгейм, Б. Рамхаран, М. Роуз, М.Ч. Уільямс, Дж. Фінк, Н. Фіц-Талєменс, М. О'Хенлона, Ч. Шоу. Майже всі вони відстоюють право НАТО на здійснення миротворчих акцій в євроатлантичному просторі. Можливість для цього вони вбачають або через наявність санкції від Ради Безпеки ООН, або через передачу частини повноважень з проведення миротворчих операцій в євроатлантичній зоні від ООН до НАТО.

Таким чином можна ще раз зауважити, що міжнародно-правові аспекти участі регіональних міжнародних організацій, зокрема НАТО, у проведенні миротворчих операцій не розглядалися вітчизняними дослідниками, і існує об’єктивна потреба у дослідженні питання миротворчої діяльності і проведення миротворчих операцій та участі у цьому процесі регіональних міжнародних організацій, що сприятиме подальшому розвитку науки міжнародного права в Україні. 

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках наукового проекту Комплексної державної програми науково-дослідної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України», планової наукової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Міжнародно-правові, політичні та економічні засади розвитку України» № 01БФ048-01, а також наукової теми відділення міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Інтеграція України у світовий та європейський правовий простір».