РОЗІРВАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ З ІНІЦІАТИВИ ТРЕТІХ ОСІБ, ЯКІ НЕ Є СТОРОНАМИ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У правовому механізмі захисту трудових прав та інтересів  найманих працівників, інших учасників соціально-трудових відносин значну роль відіграють деякі органи (особи), наділені повноваженнями ініціювати розірвання трудових договорів (контрактів).  В науковій літературі з трудового права (Александров М.Г., Зайкін О.Д., Лівшиць Р.З., Прокопенко В.І. та інші)  такі суб’єкти отримали назву „треті особи”. Традиційно до них відносять військові комісаріати, суди загальної юрисдикції, профспілкові органи, товариські суди, батьків або законних представників неповнолітнього.

Сучасний стан розвитку соціально трудових відносин в умовах переходу держави до ринкової економіки викликав появу нових суб’єктів, які мають можливість впливати на долю трудових правовідносин між роботодавцем та певними категоріями працівників. До них належать: Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, яка може ініціювати звільнення керівників фондових бірж; керуючий санацією або ліквідатор при здійсненні процедури банкрутства підприємства; службові особи органів державного нагляду за охороною праці у разі систематичних порушень вимог чинного законодавства з питань охорони праці; Вища рада юстиції; колегіальні органи громадського самоврядування тощо.

Актуальність теми дослідження обумовлена також тим, що проблема розірвання трудових договорів за ініціативою третіх осіб торкається значної кількості працюючих. Треті особи, вимагаючи розірвання трудових договорів, мають певну юридичну зацікавленість, що є підставою для пред’явлення вимоги про розірвання трудових договорів. Однак, в літературі відсутні публікації, у яких ці питання піддавались би ґрунтовному та всебічному науковому дослідженню. Що стосується порядку розірвання трудових договорів на підставі статті 37 та пункту 7 статті 36 КЗпП України, то з цих питань взагалі відсутні будь-які дослідження.

В умовах роздержавлення профспілок докорінно змінюється їх статус. Профспілки перебувають на шляху переходу від організаційного монізму до плюралізму, який проявляється у створенні різних профспілок – солідарних, незалежних, вільних. Порядок та умови застосування статті 45 КЗпП України та статті 33 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” законодавство чітко не визначає. У практиці правозастосування виникають значні труднощі, що призводять до виникнення конфліктних ситуацій між роботодавцями та профспілками, а також між різними профспілками на одному підприємстві, в установі, організації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження узгоджується з комплексною цільовою програмою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого на 2001 – 2005 роки “Проблеми удосконалення юридичних гарантій реалізації трудових та соціальних прав в умовах ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0186.0.070864).