ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА В ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ ФРН :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження З утворенням після Другої світової війни нового міжнародного порядку, заснованого на Статуті ООН, постійно зростає роль міжнародного права у співробітництві держав, включаючи сучасні інтеграційні тенденції у світі. Важливе місце в цьому процесі належить міжнародним та національним механізмам імплементації міжнародно-правових норм. Від їх належного функціонування залежить як підтримання у світі загального миру і безпеки, так  і  розвиток  співробітництва держав у всіх сферах, включаючи політичну, соціально-економічну, культурну та гуманітарну.  

ФРН належить до країн з найбільш розвинутими імплементаційними механізмами у сфері дії міжнародного права в її внутрішньому правопорядку. Поряд з цим під впливом інтеграційних процесів в Європі і світі поступово змінюється позиція німецької доктрини і практики щодо співвідношення міжнародного права і внутрішнього права.

Поряд з традиційною для країни дуалістичною теорією співвідношення міжнародного права та внутрішнього права і відповідно концепцією його “трансформації” утверджується теорія “виконання” міжнародного права як більш прогресивна і сучасна порівняно з попередньою. Так свого часу вперше серед країн романо-германського права в Німеччині статтею 4 Конституції Веймарської Республіки 1919 р. було встановлено конституційну гарантію імплементації загальних норм міжнародного права у внутрішній правопорядок. Дану тенденцію розвинули і зміцнили ряд положень Основного закону ФРН 1949 р. та практика Федерального Конституційного Суду. У питаннях співвідношення міжнародного права та внутрішнього права німецька доктрина з певних питань ще й досі характеризується домінуванням у ній дуалістичного підходу і процес виконання міжнародно-правових зобов’язань нерідко тлумачиться в контексті концепції “трансформації”.

Проте погляди прибічників концепції трансформації в сучасній німецькій доктрині міжнародного права, по-перше, не відтворюють усієї складності процесів внутрішньої імплементації норм міжнародного права, а, по-друге, не повністю враховують тенденції сучасної судової практики до утвердження домінуючої в державах - членах Європейського Союзу доктрини примату міжнародного права. 

Отже, дослідження проблематики імплементації норм міжнародного права в правовій системі ФРН є не тільки актуальною темою теорії сучасної імплементації, а й має виняткове практичне значення для підтримання нормальних, дружніх відносин між державами.    

Україна, яка нещодавно вступила на шлях самостійного розвитку і намагається створити сучасні імплементаційні механізми виконання своїх міжнародних зобов’язань, може використати для досягнення цієї мети позитивний досвід ФРН. Тим більше, що правові системи ФРН і України належать до однієї групи правових систем континентального (романо-германського) типу і, таким чином, мають спільні риси. Необхідно також враховувати й те, що ФРН є важливим партнером України в політичних та економічних відносинах, сприяє поступовому її входженню до європейських структур, і характер цих відносин багато в чому залежить від сумлінного виконання країною договірних зобов’язань.              

Тому останнім часом вітчизняна наука міжнародного права особливо заінтересована в теоретичному розробленні системного підходу до проблеми імплементації норм міжнародного права як єдиного процесу, і саме цим визначається актуальність даного дослідження, яке стосується визначення складових зазначеного механізму імплементації.

З даної проблематики у світі існує чимало праць, присвячених дослідженню загальнотеоретичних та методологічних засад імплементації норм міжнародного права у внутрішньому праві держав. Насамперед, можна навести літературу  радянського періоду, яка із певними застереженнями зберігає своє значення. Це праці Є. М. Аметистова, І. П. Бліщенка, В. Г. Буткевича,                                         В. А. Василенка, А. С. Гавердовського, Г. В. Ігнатенка, М. В. Миронова,                   Р. А. Мюллерсона, І. І. Лукашука, Є. Т. Усенка, А. М. Талалаєва, Г. І. Тункіна,         С. В. Черниченка та ін. Сучасна російська література з цієї проблематики представлена працями Л. П. Ануфрієвої, М. М. Марченка, Л. Х. Мінгазова,                Ю. О. Тихомирова, Л. М. Шестакова та ін.

У сучасній українській літературі з міжнародного права загальнотеоретичні  питання імплементації норм міжнародного права у внутрішньому праві досліджувалися в працях М. В. Буроменського, В. Н. Денисова, А. І. Дмитрієва,      В. І. Євінтова, П. Ф. Мартиненка, Л. Д. Тимченка та ін. Водночас окремі питання імплементації розглядалися в працях П. М. Рабиновича, Н. І. Цись,                        В. Л. Чубарєва, О. Н. Ярмиша, В. З. Шукліної.

Особливо слід відзначити низку праць, підготовлених суддями та науковцями різних країн, які стосуються аналізу застосування та тлумачення  норм міжнародного права судами та органами конституційної юрисдикції: в Австрії –  Л. Адамовича; в Білорусії –  Г. О. Васілевича та А. І. Зибайло;                в Грузії – Р. С. Гаваладзе; в Росії – Г. М. Даниленка, І. І. Лукашука, О. І. Тіунова; в Україні – М. Д. Савенка,  Н. М. Сергієнко, В. Є. Скоморохи.

Німецька література щодо імплементації норм міжнародного права представлена працями Г. Дама, К. Дьорінга, Г. Дюріга, Г. Вальца, І. Зайдль-Гогенвельдерна, Б. Манфреда, Т. Маунца, Г. Мослера, Х. Песталоцца,                       В. Рудольфа, Г. Тріппеля, М. Швайтцара та ін.

Але у вітчизняній науці міжнародного права відсутні спеціальні дослідження, присвячені імплементації норм міжнародного права в правовій системі ФРН, що зумовлює необхідність висвітленням у даній дисертації комплексу питань, пов’язаних з вивченням цієї проблематики.

            В аспекті дослідження механізму імплементації норм міжнародного права        в правовій системі ФРН необхідно зазначити, що проблематика впливу права Європейського Союзу (ЄС) на внутрішнє право в цій роботі не розглядається, оскільки теоретично і методологічно вона виходить за межі даного дослідження. Право ЄС, його правова природа, хоч і пов’язані в своїй основі з міжнародним правом, проте є окремою правовою системою, яка суттєво відрізняється від міжнародного права. Тому дослідження взаємодії права  ЄС з внутрішнім правом держав-членів має ґрунтуватися на інших методологічних засадах.

Зв'язок дисертації з науковими програмами та плановими темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках наукової програми кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка “Міжнародно-правові основи зміцнення державності України” (номер проекту 97132), що є складової комплексної наукової програми  цього Університету “Розробка міжнародно-правових, політичних та економічних основ розбудови Української держави” (№ 97128).