Особливості застосування норм міжнародного права у внутрішньому праві Йорданії і Ізраїлю (порівняльно-правовий аналіз) :

Краткое содержание

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В сучасних умовах взаємопов’язаності та взаємозалежності  держав у міжнародному суспільстві проблема взаємодії міжнародної та внутрішньої правових систем набирає особливої наукової і практичної актуальності.

Подальший розвиток універсалізму, посилення ефективності дії міжнародного права пов’язані з розвитком  правозастосувальних механізмів його міжнародної та національної імплементації, з добровільним самообмеженням деяких суверенних прав держав у загальних інтересах людства. Вплив процесу інтернаціоналізації суспільного життя на правові системи різних країн призводить до поглиблення взаємодії правових систем на основі, передусім, принципу демократії і поваги прав людини як складової частини загальної системи ефективності міжнародного права.

Зазначені тенденції зумовлюють наукову актуальність проблеми здійснення державами своїх зовнішніх зобов’язань та вивчення в цьому аспекті ролі правостворюючих і правозастосувальних державних механізмів і засобів імплементації міжнародно-правових норм.

Проблема ефективного використання міжнародного права у внутрішньому правопорядку за останні роки набуває особливого значення для близькосхідних країн. З одного боку, це зумовлене активною і багатогранною роллю цих держав у сучасному міжнародному житті, їх участю в багатосторонніх міжнародних конвенціях і впливових міжнародних органах, що потребує відповідного внутрішнього механізму виконання державами своїх міжнародно-правових зобов’язань. З іншого боку, актуальність даної проблеми підвищується у зв’язку з процесами сучасної законотворчої політики Йорданії і Ізраїлю. В запропонованій роботі фактично вперше на дисертаційному рівні досліджується питання імплементації міжнародних зобов’язань близькосхідними країнами: Ізраїлем  та Йорданією. Порівняльний аналіз правових систем Йорданії та Ізраїлю має наукову та практичну актуальність внаслідок того, що ці країни тривалий час знаходились у  стані військово-політичного конфлікту, припинення якого було оголошено Мирною Угодою між Йорданією та Ізраїлем 1994 р. Отже, аналіз правового матеріалу стосовно видів міжнародних угод, сторонами яких виступали обидві держави, а також особливостей впливу норм цих угод на їх внутрішні законодавства  дозволяє зробити деякі висновки стосовно міжсистемних взаємозв'язків між ними, які, за умови поліпшення політико-правового клімату в регіоні, можуть трансформуватися у взаємозв’язки функціонального характеру, і вплинути на процес урегулювання близькосхідного конфлікту.

Отже, актуальність дисертаційного дослідження  зумовлена наступними аспектами:

1.Сучасними тенденціями міжнародно-правового регулювання, поглибленням взаємодії міжнародно-правової та внутрішньо- правової систем, зокрема,  на основі застосування доктрини інкорпорації.

2.Необхідністю узагальнення нового правового матеріалу, пов’язаного з процесами реформування законодавств близькосхідних держав у відповідності до їх міжнародних зобов’язань.

3.Недостатнім рівнем вивчення теми, відсутністю монографічних досліджень, присвячених аналізу взаємодії міжнародного та внутрішньодержавного права в законодавстві та практиці Йорданії та Ізраїлю.

В українській, російській та зарубіжній міжнародно-правовій літературі питанням співвідношення двох правових систем присвячено дослідження І.П. Бліщенка, В.Г. Буткевича, А.С. Говердовського, В.Н. Денисова, В.І. Євінтова, Г.В. Ігнатенка, В.М. Корецького, І.І. Лукашука, В. Маві, М.В. Миронова, Р.А. Мюллерсона, О.Н. Талалаєва, Є.Т. Усенка, Н.А. Ушакова, А.Г. Хачатуряна, Д. Анцілотті, Я. Броунлі, Ф. Джессепа, Ш. Руссо та ін. Серед арабських дослідників до цієї проблеми зверталися Мухамед Аль-Дакака, Хасан Аль-Хендаві, Рашад Аль-Саїд, Аль-Садик Абу Хейф та деякі інші. Разом з цим, питання співвідношення міжнародного та внутрішнього права залишається до теперішнього часу одним з найменш розроблених у близькосхідній міжнародно-правовій науці.

Серед представників загальної теорії міжнародного права, чиї праці мали суттєвий вплив на визначення методологічних основ дисертації, слід, перш за все, назвати роботи В.А. Василенка, В.Н.Денисова, В.І. Евінтова, Г.І. Тункіна, Л. Деттера, С. Дженкса, Ш. Фішера, Г. Шварценбергера та ін.

Оскільки у висвітленні питання про співвідношення міжнародного та внутрішнього права в законодавстві та практиці Ізраїлю вирішальна роль належить національним судам, які конкретизують та тлумачать зміст міжнародно-правових норм у внутрішньодержавному правовому полі, автором використовувалися рішення ізраїльських судів, а також дослідження, в яких ці рішення  узагальнюються та обґрунтовуються в аспекті їх відповідності міжнародному праву. Зокрема, це питання розглянуто у працях М.Бойда, П.Вайза, Н.Л.Кантора, Дрейпера, І.Дінштайна, Л.С.Гріна, Кашера, Р.Лепідота, М.Шамгара та інш.

Для вирішення наукової проблеми дисертаційної роботи важливими є також наукові результати, отримані авторами досліджень з міжнародно-правового врегулювання арабо-ізраїльского конфлікту. Це роботи Л.А. Алексідзе, І.Блюма, Газі Ас-Сааді, С.В. Ісаковича, Мухаммеда Салєма Аль-Сафаді, Мухамеда Талала та ін.

Проте, навіть за наявності наукових досліджень, які торкаються такої багатогранної проблеми, як співвідношення міжнародно-правової та національних правових систем, тема, обрана в дисертації, не була об’єктом спеціального дослідження в українській та арабській міжнародно-правовій літературі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у руслі загальної науково-дослідної роботи Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України по дослідженню актуальних питань розвитку міжнародного права в рамках теми: “Застосування норм міжнародного права у внутрішньому правопорядку України” (державна реєстрація № 0100U000800).