Правові засади регулювання економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами :

Краткое содержание

                               ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ                                                     

Актуальність теми дослідження. Протягом кількох десятиліть суспільні відносини у світі розвиваються під впливом інтеграційних процесів, які фактично охопили всі регіони земної кулі. Постійно збільшується кількість міжнародних організацій, що створюються для їх управління. Але тільки Європейський Союз (Євросоюз) досяг такого ступеня інтеграції, коли країни-члени вже тривалий час здійснюють спільну економічну політику і пов’язують подальший розвиток об’єднання з організацією спільної зовнішньої політики та політики безпеки, а також співпрацею у сфері охорони порядку та правосуддя у кримінальних справах. Одним з визначальних факторів, що надає стабільності функціонуванню і розвитку  Євросоюзу, є його правова організація, що становить якісно нову форму перш за все економічної інтеграції держав, за рівнем якої у світі їй немає аналогів. Це новий правовий порядок, що відрізняється як від міжнародного правопорядку, так й від внутрішнього правопорядку держав. Він є синтезом взаємодії відповідних норм міжнародного права, правових приписів та юриспруденції Євросоюзу. 

Зазначений правопорядок Євросоюзу створює так званий “спільний доробок” (acquis communautaire), що регулює головним чином економічну сферу інтеграційної діяльності об’єднання. Концепція “спільного доробку”, будучи важливим чинником європейської інтеграції, має як внутрішній, так і зовнішній аспекти. Їй належить роль не тільки правового стрижня європейської економічної інтеграції, але й створення правової основи, на якій регулюються відносини Євросоюзу з іншими суб’єктами міжнародного права, насамперед з так званими третіми країнами, до яких відноситься й Україна. Хоча політичний компонент також поступово стає важливою складовою відносин Євросоюзу з третіми країнами, їх основу продовжують складати відносини в економічній сфері. Особливістю відносин з третіми країнами є сприйняття ними  права Євросоюзу, що сприяє залученню останніх до процесів європейської інтеграції. Це здійснюється на основі встановлення договірних відносин з Євросоюзом, які створюють відповідні правові форми інтеграції з ним. Україна зацікавлена в розвитку договірних відносин з Євросоюзом, що є єдиним шляхом до співробітництва з цим об’єднанням, яке бурхливо розвивається на багаторівневій основі, аж до вступу до нього нових членів.

Отже, дослідження ролі та місця правопорядку Євросоюзу в регулюванні економічних відносин з третіми країнами є важливим як для вітчизняної правової науки, так і міжнародно-правової практики України. Центральними тут є визначення природи та змісту організаційно-правових засад європейських інтеграційних організацій, що складають Євросоюз, та з'ясування специфіки встановлення та функціонування договірних відносин різного рівня з третіми країнами. На цьому шляху існує чимало труднощів і перешкод правового характеру, які також мають бути з'ясовані. Дослідження природи та особливостей правового регулювання інтеграційних процесів в Євросоюзі важливо перш за все для визначення оптимальних правових форм та механізмів інтеграції України у Євросоюз.

Українська наука міжнародного права лише з середини 90-х років минулого століття стала досліджувати правові проблеми, пов’язані з функціонуванням європейських організацій, в тому числі Євросоюзу. Щодо останнього вивчалися окремі питання наднаціональності в праві Європейського співтовариства (ЄС), співвідношення права європейських інтеграційних організацій та національного права країн-членів, правового регулювання зовнішніх зносин ЄС, гармонізації національного законодавства третіх країн з правом Євросоюзу, в тому числі законодавства України тощо.    

Українські вчені досліджували теоретичні проблеми сучасного розвитку міжнародного права та управління міжнародними економічними відносинами. Це праці В.Н. Денисова, М.В. Буроменського, О.Ф. Висоцького, В.І. Євінтова, В. Ф. Опришка, М.О. Баймуратова, Л. Д. Тимченка, К. К. Сандровського, В. А. Василенка, А.З. Георгіци, В. І. Кисіля, А.С. Довгерта, Н. Р. Малишевої, В. Г. Буткевича, С.В. Шевчука, Г. Є. Бувайлика, А. С. Філіпенка, О. І. Шниркова. Результати їх досліджень дають можливість отримати більш чітке уявлення про особливості правового регулювання світових економічних процесів і місце в них європейської економічної інтеграції.

 Серед літературних джерел, в яких опрацьовувались правові проблеми діяльності європейських інтеграційних організацій, треба виділити роботи В.Н. Денисова, В. Ф. Опришка, А. В. Омельченка, А. С. Фастовця, М. М. Микієвича, Р. А. Петрова, Ю. В. Зайчука. Праці українських авторів, присвячені правовим питанням діяльності європейських інтеграційних організацій, є грунтовними дослідженнями, які включають пропозиції, зокрема, щодо можливих шляхів реформування українського законодавства з урахуванням досвіду країн-членів Євросоюзу.

Проте, питання ролі та місця права Євросоюзу в правовому регулюванні економічних відносин з третіми країнами лише частково висвітлювались в українській літературі з міжнародного права та права європейських інтеграційних організацій. Відсутні й праці, присвячені дослідженню правових засад регулювання економічного співробітництва Євросоюзу з країнами-нечленами. Залишилася поза межами досліджень українських вчених й важлива проблема впливу права Євросоюзу на внутрішнє право третіх країн, в тому числі на право України.

Серед зарубіжних фахівців правом Євросоюзу, включаючи відносини з третіми країнами, тією чи іншою мірою займалися такі вчені, як Г. Берман, Н. Блокер, І. Бридж, Ж. Булюї, Д. Ваєт, М. Вестлейк, Т. Гартлі, П. Гей, Д. Генрі, Г-Н. Геренфельдт, Е. Де Смітер, А. Еванс, Г. Єніке, І. Зайдль-Гогенвельдерн, Г. Іпсен, Г. Ісаак, В. Кернз, Ф. Карді, Н. Каталано, П. Кептейн, М. Кремона, Д. Лазок, К. Ленартс, Ж-В. Луї, Д. Макголдрик, Д. Маклеод, М. Маресо, Д. О’Кіф, Ж. Рідо, А. Розас, Є. Серекс, Ж-Л. Сорон, П. Пескатор, А. Татам, А. Тот, Ж. Тускоз, Е. Фелкер, А. Фердрос, П. Фішер, Р. Фолсом, С. Хайет,  Г. Шлогауер, О. Шпірман, Ж. Штайнер.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках проекту комплексної програми  науково-дослідної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розробка міжнародно-правових, політичних і економічних основ Української Держави” - № 97128 і планового дослідження Інституту міжнародних відносин “Міжнародно-правові основи зміцнення державності України” - № 97132.