РОЗМЕЖУВАННЯ МОРСЬКИХ ПРОСТОРІВ МІЖ ПРИБЕРЕЖНИМИ ДЕРЖАВАМИ У МІЖНАРОДНОМУ МОРСЬКОМУ ПРАВІ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 Актуальність дослідження. Розмежування (делімітація) морських просторів є однією з важливих і складних проблем міжнародного морського права, з якою стикаються практично всі прибережні держави, в тому числі й Україна.  Предметом морської делімітації є розмежування  територіального моря, виключної економічної зони і континентального шельфу, а в конкретних випадках і внутрішніх морських вод між сусідніми державами.

 Потенціальна можливість виникнення спірних, а інколи й конфліктних ситуацій, надає досліджуваній проблемі гострого політико-правового характеру. У зв’язку з тим, що в Конвенції ООН з морського права 1982 р. встановлено новий вид морського простору – виключну економічну зону, а також новий порядок визначення зовнішньої межі континентального шельфу (можуть простягатися відповідно до 200 і 350 морських миль), значно зросла кількість випадків, коли ці простори, що знаходяться під юрисдикцією різних держав, “перекриваються”, і тому виникає необхідність їх делімітації. Крім того, розпад колишнього СРСР і поява на його території незалежних держав супроводжується звичайним у таких випадках процесом уточнення ліній державних кордонів, а також меж суверенних прав у згаданих морських просторах.  Значною мірою це стосується й України, для якої розмежування морських просторів у Чорноморсько-Азовському басейні є важливою проблемою сьогодення. Зокрема, в даний час проходить переговорний процес з Румунією та Російською Федерацією щодо делімітації морських кордонів у Чорному і Азовському морях .

Розмежування морських просторів між прибережними державами, особливо континентального шельфу та виключних економічних зон, є одним з найважливіших напрямів їх зовнішньої політики.  Зростає роль ресурсів Світового океану в сировинному балансі держав, зокрема в Чорному морі здійснюються заходи щодо виявлення родовищ нафти та газу на континентальному шельфі України та в акваторії Азовського моря. Невизначеність розмежувальних ліній виключної економічної зони та континентального шельфу України з сусідніми чорноморськими державами  затримує процес розроблення живих та мінеральних ресурсів, якими багаті суміжні райони.

У процесі розмежування таких морських просторів виникають складні питання, пов’язані з встановленням наявності релевантних обставин, які відіграють ключову роль у визначенні курсу проходження морського кордону, та пошуком найбільш придатних для цього технічних методів. Інколи відсутність домовленості між сусідніми країнами стосовно проходження спільних кордонів у морі призводить до гострих спорів, котрі тривають роками, що безумовно перешкоджає розвитку добросусідських відносин між ними і може створити напружену ситуацію у певному регіоні. Теоретична і практична потреба дослідження міжнародно-правових аспектів розмежування морських просторів між суміжними і прилеглими прибережними державами також зумовлюється наступними особливостями:

         відсутністю відповідних комплексних досліджень в українській доктрині міжнародного права;

         потребою подальшого розвитку ідей морської делімітації та практичного втілення принципів і норм розмежування морських просторів між прибережними державами, котрі закріплені у Конвенції 1982 р.;

         необхідністю вдосконалення міжнародно-правової практики України у сфері делімітації морських кордонів з  Румунією і Російською Федерацією.

         Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.  Дисертація є складовою частиною планового наукового дослідження Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Застосування норм міжнародного права у внутрішньому правопорядку України”, що розробляється в рамках загальної проблеми “Україна в системі сучасного міжнародного правопорядку: теорія і практика” (номер державної реєстрації – 0100U000800).