МЕЖДУНАРОДНО-ПРАВОВЫЕ АСПЕКТЫ ОБЕСПЕЧЕНИЯ БЕЗОПАСНОСТИ МОРЕПЛАВАНИЯ В СР ЮГОСЛАВИИ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертації. Проблема забезпечення безпеки мореплавства є найважливішою на морському транспорті, оскільки від її успішного рішення залежить охорона життя і здоров’я членів екіпажів суден і пасажирів, збереження суден і вантажів, стан морського середовища. Незважаючи на постійний розвиток методів, способів і технічних засобів забезпечення безпеки, у морі щорічно терпить катастрофу декілька тисяч суден, з них більш 200 великих суден загальною валовою місткістю до 1,5 млн. тонн. Щорічно у морі гине понад 2 тис. чоловік, зникає більш 1 млн. тонн вантажів, у морське середовище потрапляє велика кількість нафтопродуктів та інших забруднюючих речовин.

Важлива роль у забезпеченні безпеки мореплавства належить Міжнародній Морській Організації (ІМО), співробітництву з відповідними урядовими і неурядовими міжнародними організаціями. У рамках ІМО створена досить розвинута система міжнародних угод, в яких значна увага приділена питанням забезпеченню безпеки мореплавства. Однак ця проблема продовжує існувати, оскільки негативні наслідки аварій великих морських суден поширюються не тільки на учасників морського підприємства, судна, його екіпаж і пасажирів, судновласника, але і на прибережні країни, великі соціальні групи людей, діяльність яких не рідко зачіпається морськими аваріями. Однією з причин того, що це явище набуває все більш загрозливого характеру, є недостатня ефективність національних правових заходів щодо забезпечення безпеки мореплавства, які мають відповідати сучасним нормам міжнародного морського права.

Проблема забезпечення безпеки мореплавства є багатоаспектною і містить різні напрямки, зв’язані як з міжнародним співробітництвом у цій сфері, так і з становленням і застосуванням технічних норм і стандартів, підготовкою і дипломуванням моряків, повноваженнями держави порту, прапора і прибережної держави, організацією пошуку і рятування на морі, діяльністю класифікаційних товариств і страхових компаній, імплементацією міжнародно-правових норм тощо.

Для ефективного забезпечення безпеки мореплавства велике значення має удосконалення діяльності універсальних міжнародних механізмів і процедур. Поряд з ними повинні розвиватися регіональні механізми, які також відіграють важливу роль у міжнародному співробітництві у даній сфері. Крім того, в кожній державі має функціонувати власний механізм безпеки мореплавства.

Особливе значення має створення системи безпеки мореплавства в нових незалежних державах, які утворилися у результаті розпаду Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) і Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії (СФР Югославії). Причому можна говорити про визначену подібність процесів, що відбуваються у цій сфері в Україні і Союзній Республіки Югославії (СР Югославії). Наявність такої системи нерозривно пов’язана з становленням морської правосуб’єктності зазначених держав. Виходячи з цього актуальним як для України, так і для СР Югославії є комплексний аналіз міжнародно-правових норм щодо безпеки мореплавства з метою їх імплементації в правові системи зазначених держав. Виходячи з цього, в роботі започатковано системний аналіз уже сформованого масиву відповідних міжнародно-правових угод з урахуванням перспектив і правових наслідків участі СР Югославії в цих угодах. Тим більше, що в результаті подій за останні 10 років, у цій країні теоретична розробка даної проблеми не відповідає сучасним критеріям і відстає від вимог практики.

Все це й зумовило вибір теми даного дисертаційного дослідження, присвяченого підвищенню ефективності забезпечення безпеки мореплавства, важливе місце в якій відводиться співробітництву держав у рамках міжнародних організацій, а також імплементації міжнародно-правових норм у внутрішній правопорядок держав.

Питання свободи судноплавства, безпеки руху і експлуатації водного транспорту досліджувалися в працях таких вчених, як Н.А. Бондаренко, О.Ф. Висоцький, І.А. Дришлюк, С.Н. Захаров, В.І. Касинюк, А.В. Юдович. Аналізу морського піратства присвячені дослідження Р.М. Короткого, Я. Маховського, І.В. Можейко, О.Н. Шем’якіна, І.Х. Нейкирхена. Морський тероризм досліджували В.В. Демиденко, С.О. Сопілко, Л.А. Моджорян. Серед зарубіжних дослідників слід назвати імена Вєйтмана, Грана, Д. Коломбоса, Ламеєра, Франка, М. Хальберштама.

У працях вказаних вчених основна увага приділена дослідженню питань, пов’язаних з подальшим розробленням загальних міжнародно-правових стандартів у сфері забезпечення свободи судноплавства і безпеки руху. У даний час першочергового значення набули проблеми, пов’язані з підвищенням ефективності процедур та механізмів, що діють у рамках міжнародних структур як універсального, так і регіонального характеру. Тому міжнародна інституційна система все більш переймає на себе функції контролю за дотриманням державами своїх міжнародних зобов’язань у забезпеченні безпеки мореплавства.

Методи дослідження. Для досягнення наукової об’єктивності результатів даного дослідження, дисертантом використовувався весь комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, які знаходять застосування в сучасній науці та практиці міжнародного права.

У процесі досліджень використовувалися такі загальновизнані у правовій науці конкретно-наукові методи як історичний, соціологічний, логіко-юридичний, порівняльно-правовий, формально-юридичний та ін.

Використання історичного, формально-юридичного та порівняльно-правового методів дало можливість проаналізувати юридичний зміст міжнародно-правових норм про забезпечення безпеки мореплавства. При встановленні ступеню імплементації даних норм у чинне законодавство СР Югославії використовувались логіко-юридичний та порівняльно-правовий методи.

При всій очевидній актуальності цих питань в науці міжнародного права дотепер не було проведено досліджень комплексного характеру, спеціально присвячених проблемам СР Югославії в цій сфері. При написанні дисертації автор спирався на чинне законодавство СР Югославії, а в теоретичному плані на більш загальні роботи з міжнародного морського права.

Нормативною базою дисертації є Конституція СР Югославії, Кодекс торгівельного мореплавства СР Югославії, Кодекс торгівельного мореплавства України, Конвенція ООН з морського права 1982 р., Конвенція про відкрите море 1958 р.; Конвенція про вантажну марку 1966 р.; Конвенція з обмірювання суден 1969 р.; Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі 1974 р.; Міжнародна конвенція з підготовки і дипломування моряків і несення вахти 1978/1995 р.; Міжнародна конвенція з пошуку і рятування на морі 1979 р.; Міжнародна конвенція з рятування 1989 р.; Міжнародний кодекс з керування безпечної експлуатації суден і запобігання забруднення 1993 р. та інші міжнародні і національні нормативно-правові акти, що регламентують безпеку мореплавства.

Науково-теоретичною базою дослідження є наукові праці відомих вчених в області міжнародного права, міжнародного морського права, правової регламентації безпеки мореплавства, адміністративного права: українських вчених Г.О. Анцелевича, Т.Б. Ванданова, О.Ф. Висоцького, В.В. Демиденко, В.Н. Денисова, В.М. Прусса, Л.А. Козиря, В.Г. Торського, О.В. Сідоренка, Ю.С. Шемшученка, В.П. Цемка, А.Б. Юдовича; російських учених – Г.Г. Іванова, В.П. КирилєнкА, І.І. Лукашука, М.І. Лазарєва; радянського періоду – Н.Д. Амаляна, Ю.Г. Барсєгова, В.А. Кісільова, А.Л. Колодкіна, А.Л. Маковського, Р.А. Мюлєрсона, В.Ф. СидорченкА, Г.І. Тункіна та ін. У них досліджувалося широке коло питань, зв'язаних з міжнародно-правовою регламентацією безпеки мореплавства. Проводився аналіз змісту відповідних міжнародно-правових угод, порядок реалізації міжнародно-правових норм, вимоги національного законодавства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження автора затверджена науковою радою Одеської національної морської академії і є складовою частиною науково-дослідних робіт Академії у рамках відповідних тематичних планів.

Науково-дослідні роботи за тематикою досліджень виконувались у рамках теми: “Розробка та обгрунтування комплексних теоретичних проблем та правового регулювання запобігання забруднення морського середовища” (державна реєстрація НДР № 0198 U 001690).