ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЛЮДЯНОСТІ: МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Незважаючи на наявність у сучасному міжнародному праві великої кількості міжнародно-правових норм стосовно захисту прав людини, у яких ідеться про запобігання деяким злочинам проти людяності, рівень наукового опрацювання поняття «злочини проти людяності» є недостатнім, що в практичному плані викликає проблеми відповідності норм внутрішнього законодавства України міжнародним нормам про злочини проти людяності та інші злочини, які входять до юрисдикції Міжнародного кримінального суду, Статут якого був підписаний у 1998 р. в Римі й у липні 2002 р. набрав чинності, а в теоретичному плані породжує низку питань щодо правової природи зазначених злочинів.

Aктуальність визначення злочинів проти людяності в міжнародному праві зумовлена, зокрема, наступним:

По-перше, поняття «злочини проти людяності» на сьогодні залишається тільки нормативно визначеним у міжнародно-правових документах. Не існує жодного монографічного дослідження проблеми злочинів проти людяності, хоча це поняття введено Статутом Нюрнберзького трибуналу більш як півстоліття тому. Як правило, вивчалися тільки злочини воєнні і проти миру, а коли описувалася юрисдикція Міжнародного воєнного трибуналу, про злочини проти людяності йшлося лише мимохідь.

По-друге, можлива ратифікація Україною Римського статуту Міжнародного кримінального суду вимагає приведення її внутрішнього законодавства у відповідність до норм Статуту, який зобов’язує держави здійснювати універсальну юрисдикцію щодо названих злочинів. Детальне розкриття поняття злочинів проти людяності необхідне для встановлення відповідності міжнародним нормам положень національного кримінального права України, яка в Декларації про державний суверенітет визнає верховенство норм міжнародного права.

По-третє, Україна є повноправним членом Організації Об‘єднаних Націй, інших міжнародних організацій, бере участь у формуванні миротворницьких сил ООН. Цілком імовірно, що до складу створюваного Міжнародного кримінального суду  будуть входити і представники України.

По-четверте, злочини проти людяності є міжнародними злочинами і їх дослідження має теоретичне значення для подальшого розвитку міжнародного кримінального права.

По-п‘яте, розширення теми дисертації стосовно інституту універсальної юрисдикції в міжнародному публічному праві в подальшому дасть змогу зробити достовірні висновки щодо поширення універсальної юрисдикції на кожний окремий злочин проти людяності.

Вищевказані чинники й визначають актуальність обраної теми дисертаційного дослідження та її важливість з точки зору вітчизняної науки міжнародного права.

  Ступінь наукової розробленості проблеми. До теми міжнародних судових органів і злочинів проти людства, що входили до їх юрисдикції, у різний час зверталися такі провідні науковці, як Н.Н. Полянський, А.І. Полторак, М.Ю. Рагинський, Ю.А. Решетов, П.С. Ромашкін, А.Н. Трайнін, Б.С. Утєвський, Л.Н. Смирнов, В. Розен, А.Н.Ніколаєв, Л.Н. Галенська, М.П. Андрюхін, Н.С. Алексєєв, І.П. Блищенко, В.С.Верещетін, І.А. Арцибасов, Є.Г Ляхов, І.І. Карпец та ін.

Детальне вивчення процедури створення Нюрнберзького міжнародного воєнного трибуналу міститься в монографії  Н.С. Лебєдєвої «Подготовка Нюрнбергского процесса» (1975 р.).

Поряд з науковими розробками вітчизняних учених у дисертації також використовувалися праці таких зарубіжних правознавців, як Ш. Бассіуні, Б. Грефрат, В. Саутенет, К. Райт, Дж. О‘брайєн, В. Пелл, В. Морріс, К. Ренделл, Е. Швелб, Ейкхерст – Маланчук. 

З останніх робіт, присвячених Міжнародному кримінальному суду, є монографія І.П. Блищенка й І.В. Фісенка «Международный уголовный суд» (1998 р.), яка в основному розкриває механізм створення такого суду, його структуру тощо, але не розглядає його юрисдикції.

Роботи 90-х років І.І. Лукашука, І.П. Блищенка, присвячені міжнародному кримінальному праву, висвітлюють нормативний зміст злочинів проти людяності.

Однак з огляду на сучасний стан міжнародних відносин поняття «злочини проти людяності» потребує більш широкого наукового аналізу.

Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницьких досліджень Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках державної цільової комплексної програми «Проблеми історії, теорії та практики державного права іноземних країн і міжнародного права (Основне. Пріоритетне)» (державна реєстрація № 0186.0.070868).