ЗЛОЧИНИ З ПОХІДНИМИ НАСЛІДКАМИ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ

Краткое содержание

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Особливістю даного дослідження є відсутність досконалого дослідженя питань, пов'язаних з одним із видів одиничних злочинів, що характерізуються ускладненим змістом. Саме ці причини обумовили вибір теми даного дисертаційного дослідження. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ. Прийняття 5 квітня 2001 р. нового Кримінального Кодексу України як важливий етап проведеної в нашій країні правової реформи, ставить перед наукою кримінального права необхідність всебічного дослідження проблем навчання про злочин з метою вироблення науково обгрунтованих рекомендацій із правильного застосування нового Закону, а також подальшого прогнозування нормотворчої діяльності. У зв'язку з цим, безсумнівну актуальність здобуває розробка питань, які пов'язані із вивченням різних за конструкцією складів злочинів, передбачених у КК, особливо тих одиничних деліктів, що ускладнені за своїм змістом. Традиційно (до середини вісімдесятих років) при розгляді цього питання виділялися лише три види таких одиничних злочинів: триваючі, продовжувані і складені. Але вже останнім часом до їхнього числа приєднали і злочини з похідними наслідками, часто іменовані в літературі як "злочини, кваліфіковані за наслідками", "злочини, що характеризуються наявністю додаткових тяжких наслідків" або "злочини, що кваліфікуються за наявністю додаткових тяжких наслідків". До них відносяться такі делікти як, наприклад: умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст. 121), згвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки (ч.4 ст.152), умисне знищення або пошкодження майна, що спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 194), захоплення чи утримання заручника, що спричинило тяжкі наслідки (ч.2 ст. 147), усього - 29 складів. Так, Б. М. Леонтьєв, А. В. Наумов, Н. О. Ниркова і І. М. Тяжкова в навчальних матеріалах вказують на те, що ці склади є самостійним видом одиничних злочинів. Однак їхню юридичну природу, дотепер ще не вдавалося точно визначити. Правда М. І. Бажанов відзначив низку особливостей таких злочинів, зазначивши, що в них завжди мають місце два наслідки - основний (проміжний) і додатковий (похідний), і вони (ці наслідки) настають хронологічно, послідовно один за одним в результаті вчиненого особою діяння. Питання про природу і види одиничних злочинів у певній мірі висвітлювалися в докторських і кандидатських дисертаціях, монографіях, навчальних посібниках і спеціальних главах підручників. А. Н. Трайнін, даючи характеристику їхньої особливості, точно зазначив, що "мовне вираження законодавчої думки в них ускладнене привхідними моментами". Однак, якщо продовжувані злочини докладно висвітлені в кандидатській дисертації О. М. Ораздурдиєва, а у нас в Україні в роботі П. Г. Кривошеєва, складені делікти досліджені в кандидатській дисертації І. О. Зінченко, то розглянуті тут злочини якому-небудь самостійному дослідженню ще взагалі не піддавалися. І це, незважаючи на те, що існує явна тенденція до збільшення числа таких складів у кримінальному законодавстві (у новому КК України їх міститься 29, у той час як у КК України 1960 р. за станом на 1 вересня 2001 р. містилося 18, а на момент його прийняття було лише 8 злочинів даного виду). Разом з тим, деякі кроки все ж таки, у цьому напрямку були зроблені. Так, А. В. Наумов, Ю. І. Ляпунов, І. О. Зінченко, досліджуючи складені делікти торкалися деяких особливостей кваліфікації цих діянь, а в підручниках і монографіях питання, пов'язані з такими злочинами ставилися і у зв'язку з висвітленням інших проблем: множинності злочинів (М. І. Бажанов, В. П. Малков, О. С. Никифоров, О. М. Яковлєв і ін.), злочинних наслідків (Н. Ф. Кузнєцова), способу здійснення злочину (Н. І. Панов), складної (подвійної) форми вини (А. О. Пінаєв, О. Д. Горбуза, Б. М. Леонтьєв і І. М. Тяжкова й ін.), кваліфікації злочинів (В. М. Кудрявцев, В. О. Навроцький). Наявні в літературі погляди на юридичну і соціальну природу цих одиничних злочинів, різне розуміння їхньої сутності, неоднозначне тлумачення ознак, відсутність єдиної термінології для визначення цих діянь в теорії, дискусійний характер застосування на практиці багатьох питань, пов'язаних з їх кваліфікацією, уявляються достатніми аргументами на користь необхідності самостійного теоретичного дослідження цих злочинів. Слід особливо зазначити, що вивчення таких деліктів знаходиться на межі відразу декількох великих проблем: а) навчання про одиничний злочин як структурний елемент множинності; б) визначення законодавчих прийомів (способів) конструювання складів злочинів; в) кваліфікації злочинів. Усе це і визначило тему даної дисертації, її структуру, розміщення матеріалу, прийоми і методи, що використані в даній роботі. ЗВ'ЯЗОК РОБОТИ З НАУКОВИМИ ПРОГРАМАМИ, ПЛАНАМИ, ТЕМАМИ. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної комплексної цільової програми “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого законодавства та системи попередження злочинності” № 0186.0.07 0883, розрахованої на 1996-2001 роки.