Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Започатковані Україною економічні перетворення та реформа вітчизняної системи права призвели до оновлення одного з найважливіших інститутів ринкових відносин – законодавства про соціальні допомоги. Його реформування зумовлено необхідністю вирішення завдань щодо забезпечення життєдіяльності людей, які з незалежних причин опинилися у скрутному матеріальному становищі та потребують соціального захисту.

Позбавлене належної теоретичної бази законодавство про соціальні допомоги не завжди забезпечує повноту регулювання відповідних відносин, а суперечливі за характером програми соціального захисту ускладнюють правозастосувальну діяльність. Тому об‘єктивно існує потреба проведення глибоких наукових досліджень з метою побудови ефективної системи захисту осіб, що зазнали впливу соціального ризику, а також вдосконалення відповідних юридичних норм.

Не менш важливим завданням вітчизняної юридичної науки на сьогодні є відмежування допомог від інших соціальних виплат, у тому числі й таких, що регулюються нормами суміжних галузей права та позбавлені функцій соціального захисту.

Актуальність обраної теми дослідження зумовлена також підготовкою в Україні Соціального Кодексу, що вже найближчим часом має бути ухвалений Верховною Радою, і у якому мають знайти відображення найновіші досягнення юридичної науки щодо соціального захисту громадян.

Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження відповідає загальній темі науково – дослідної роботи кафедри трудового, аграрного та екологічного права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка "Проблеми становлення і розвитку соціального права в Україні", яка затверджена наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка № Н – 350 від 15.06.2005 року (номер державної реєстрації 0105U007455).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження проблем, що пов‘язані із правовим забезпеченням соціальних допомог в Україні. На основі найновіших напрацювань правничої науки і передусім науки права соціального забезпечення, аналізу законодавства України і практики його застосування, з‘ясовується юридична природа та сутність соціальних допомог, а також їхня роль у забезпеченні життєвого рівня громадян України.

Завдання дослідження зумовлені поставленою метою та полягають у тому, щоб:

- розкрити поняття соціальних допомог, визначити та охарактеризувати їхні риси й ознаки;

- окреслити підстави виникнення права на допомоги, провести класифікацію останніх та дослідити зміст;

- обґрунтувати об‘єктивні критерії організаційно – правових форм реалізації права на допомоги за правом соціального забезпечення, назвати їх спільні та відмінні риси;

- сформулювати визначення принципів регулювання соціальних допомог;

- дослідити систему принципів, що є визначальними для інституту допомог за правом соціального забезпечення;

- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства про соціальні допомоги.

Об‘єктом дослідження є соціальні допомоги як один із видів соціального захисту та відповідні норми, що формують самостійний інститут права соціального забезпечення. При цьому основну увагу приділено засадам правового регулювання соціальних допомог в Україні.

Предметом дослідження є правові основи допомогового забезпечення в умовах ринку. Автор розраховує привернути увагу до найбільш складних та дискусійних проблем соціального захисту, в тому числі щодо форми та адресності допомог і принципів їхнього правового регулювання. Предметом дослідження є також норми чинного законодавства про соціальне забезпечення, а також практика їхнього застосування.

Методологічну основу дослідження склали дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (діалектичний, історичний, комплексний, структурно – функціональний, формально – логічний, системного аналізу) та спеціальні (порівняльно – правовий і метод тлумачення правових норм). Застосування діалектичного та історичного методів дозволили проаналізувати процес становлення та розвитку системи допомог за правом соціального забезпечення, а також засад їх правового регулювання. За допомогою формально – логічного та методу системного аналізу досліджувалися поняття та підстави виникнення права на соціальні допомоги. Комплексний та структурно – функціональний методи дозволили з‘ясувати організаційно – правові форми реалізації права на допомоги. Порівняльно – правовий та метод тлумачення правових норм сприяли аналізу законодавства про соціальний захист.

Теоретичною основою дослідження є наукові положення, що стосуються соціальних допомог, та містяться у працях відомих вчених - юристів радянського періоду: В.С. Андреєва, К.С. Батигіна, А.Д. Зайкіна, Р.І. Іванової, В.О. Тарасової, а також висловлені вітчизняними науковцями, зокрема В.М. Андріївим, Н.Б. Болотіною, В.Я. Бураком, Т.З. Гарасимівим, В.В. Жернаковим, Р.І. Кондратьєвим, П.Д. Пилипенком, С.М. Прилипком, О.І. Процевським, С.М. Синчук, І.М. Сиротою, Н.М. Стаховською, Б.І. Сташківим, Б.С. Стичинським, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевою та іншими. У роботі використані також праці вчених, фахівців у галузі економіки та соціології.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в сучасному українському правознавстві монографічним дослідженням теоретичних засад соціальних допомог. Її наукова новизна характеризується наступними положеннями, що виносяться на захист:

1. Визначення поняття соціальних допомог, якими є безповоротні грошові виплати, що надаються уповноваженими державою органами особам, які зазнали соціального ризику, з метою підтримання їхнього життєвого рівня за рахунок бюджетних та інших джерел соціального забезпечення;

2. Сукупність положень щодо соціальних ризиків. Такими є складні життєві обставини об‘єктивного порядку, що спричиняють настання соціально – небезпечних для людини наслідків (втрати заробітку, погіршення стану здоров‘я, тощо), та які не можуть бути подолані нею самостійно;

3. Обґрунтування нової класифікації соціальних ризиків, які з огляду на соціально – небезпечні наслідки, що настають в результаті їхнього впливу, поділяються на матеріальні, нематеріальні та змішані, а за характером впливу на людей - на загальні та індивідуальні;

4. Науковий підхід, який доводить, що законодавчо встановлене правило, за яким перші п‘ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються роботодавцями, а решта фондами соціального страхування, суперечить основним принципам соціального страхування, а тому допомоги у зв‘язку із тимчасовою втратою працездатності повинні надавати страхові фонди починаючи з першого дня такої непрацездатності;

5. Визначення принципів правового інституту соціальних допомог, як вихідних положень загальносоціального права, що відображають найбільш істотні прагнення людей у сфері соціального захисту, визначають зміст та скеровують розвиток цього правового інституту;

6. Висновок про те, що інститут соціальних допомог базується на засадах всезагальності права на допомоги, їх адресності та універсальності, забезпечення рівня життя не нижче за прожитковий мінімум, а також добровільності та доступності;

7. Обґрунтування про те, що зволікання із введенням у дію ст. 24 – 26 Закону України про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття суттєво погіршує гарантії соціального захисту осіб, які з незалежних від них обставин не можуть отримати повноцінну роботу. Крім того з позицій всезагальності права на соціальні допомоги, пропонується поширити чинність цих статей на іноземців та осіб без громадянства, які тимчасово працюють в Україні;

8. Висновок щодо доцільності звуження кола осіб, у яких право на допомогу у зв‘язку із безробіттям настає з 91 дня їхньої реєстрації у державній службі зайнятості, зокрема ними можуть бути лише особи, що звільнені з останнього місця роботи за вчинення ними протиправних дій. Звільнення за власним бажанням без поважних причин є наслідком реалізації особою права на дострокове розірвання трудового договору, а тому допомога по безробіттю їм повинна виплачуватись з першого дня реєстрації як безробітних.

Практичне значення одержаних результатів полягає утому, що сформульовані у дисертації висновки та теоретичні положення є базою для розвитку законодавства про соціальні допомоги та можуть слугувати основою для подальшого вивчення теорії права соціального забезпечення.

Матеріали дисертації можуть використовуватися у навчальному процесі, зокрема для читання курсу "Право соціального забезпечення України", а також для написання підручників, навчальних посібників, практикумів, коментарів законодавства, тощо.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорена на кафедрі трудового, аграрного та екологічного права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Основні положення дисертаційного дослідження висвітлювалися у доповідях на науково – практичних конференціях, зокрема на VIII та ІХ Регіональних науково – практичних конференціях "Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні" (м. Львів, 2002 та 2003 р.р.), науково - практичній конференції "Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні" (м. Київ, 2003 р.), науково - практичній конференції "Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти та законодавство України" (м. Київ, 2004 р.).

Публікації. Головні положення та результати дисертаційного дослідження відображені у п‘ятьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України та у матеріалах зазначених наукових конференцій.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, поділених на вісім підрозділів, висновків, переліку використаних джерел, який налічує 189 найменувань. Обсяг дисертації становить 152 аркуша без списку використаних джерел.