ПРЕДСТАВНИЦТВО У ТРУДОВОМУ ПРАВ1 УКРА1НИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Теоретичні та практичні питання правового регулювання представництва у трудових відносинах до цього часу залишалися поза увагою вітчизняних науковців. Загальноприйнятим є застосування категорії представництва у цивільному, кримінальному, міжнародному праві, цивільному і арбітражному процесах, а інститут представництва вважається складовою системи зазначених галузей права. Терміни «представник», «представництво» застосовуються у чинному трудовому законодавстві, проектах Трудового кодексу України, Закону України «Про соціальний діалог», у наукових працях вчених-трудовиків, проте у вітчизняній науці трудового права відсутні спеціальні комплексні дослідження цієї проблеми.

Питання представництва у трудовому праві набули особливої актуальності у зв’язку із становленням і розвитком соціального діалогу у сфері праці. Соціальна стабільність у відносинах сторін соціального діалогу значною мірою залежить від того, хто і як представляє їхні інтереси. У зв’язку з чим перед наукою трудового права постало завдання дослідити відносини, що складаються при реалізації представницької функції представниками працівників і роботодавців, правовий статус осіб, яких представляють – працівників і роботодавців, їхніх представників та систему взаємозв’язків між ними.

Інтеграція України у світову економіку, міжнародна міграція капіталу породжують нові, нетипові форми зайнятості, серед яких найбільш інтенсивно останнім часом розвивається займана праця. У зв’язку з цим актуальною є розробка правового механізму представництва і захисту прав «займаних» працівників та інтересів роботодавців.

Актуальність дослідження представництва у трудових відносинах пояснюється і необхідністю захисту прав малолітніх працівників, чиї інтереси у сфері праці повинні представляти батьки (опікуни). Застосування праці осіб, які не досягли чотирнадцяти років (малолітніх осіб), має місце у організаціях кінематографії, театрах, театральних і концертних організаціях, цирках. Проте національним трудовим законодавством трудові відносини малолітніх осіб і питання представництва їх інтересів у сфері праці не регулюються.

Наявність різних, певною мірою взаємовиключних точок зору щодо змісту відносин представництва і делегування у трудових відносинах вимагає дослідження цієї проблеми у загальнотеоретичному аспекті, а саме визначення його поняття, ознак, нормативного змісту, відмежування від суміжних правовідносин, дослідження особливостей відносин представництва у системі соціального діалогу у сфері праці.

Теоретичну базу дисертаційного дослідження складають праці вчених-правознавців із загальної теорії права, трудового, конституційного, цивільного, міжнародного права, цивільного процесу та інших галузей права. Питання представництва у трудовому праві були і залишаються предметом обговорення російськими вченими-трудовиками, які виступають як прибічниками (Б.К. Бегічев, М.В. Молодцов, Є.В. Ісаєнко, В.А. Васильєв, Г.І. Шестаков, В.В. Чеха), так і суперечниками представництва у трудових відносинах (Л.Я. Гінцбург, В.М. Лебедєв). У науці трудового права України наявність представництва у колективних трудових відносинах обґрунтовується у докторській дисертації Г.І. Чанишевої.

Проблеми представництва працівників і роботодавців досліджуються у працях вітчизняних науковців, присвячених різним аспектам соціального діалогу у сфері праці, колективно-договірного процесу, правового статусу представників працівників та роботодавців: Н.Б. Болотіної, Г.С. Гончарової, М.Л. Дубровського, І.М. Дубровського, В.В. Жернакова, В.І. Жукова, З.Я. Козак, В.В. Лазор, П.Д. Пилипенка, В.М. Покотило, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, О.А. Трюхан, С.Я. Українця, О.І. Уманського, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, а також російських вчених: І.Я. Кисельова, К.Д. Крилова, С.П. Мавріна, М.В. Лушнікової, А.М. Лушнікова, Н.М. Лютова, А.Ф. Нуртдінової, Ю.П. Орловського, О.С. Пашкова, І.О. Снігірьової, Г.Ю. Семігіна, В.М. Скобелкіна, Є.Б. Хохлова, А.І. Цепіна, С.Ю. Чуча та ін. Водночас у вітчизняній науці трудового права проблеми представництва у трудових відносинах ще не були предметом спеціального наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні та практичні питання теми дисертації досліджувалися у межах виконання планів науково-дослідної роботи кафедри трудового права та права соціального забезпечення «Правове забезпечення праці та соціального захисту населення в умовах становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки в Україні» на 2001-2005 роки і «Правове регулювання трудових відносин і відносин у сфері соціального захисту в умовах ринкової економіки та його ефективність» на 2006-2010 роки, які є складовими відповідно планів науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії «Правові проблеми становлення і розвитку сучасної правової держави» на 2001-2005 роки (державний реєстраційний номер 0101U001195) і «Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті» на 2006-2010 роки (державний реєстраційний номер 0106U004970).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка концепції представництва у трудових відносинах та визначення його правової природи, а також особливостей відносин представництва у системі соціального діалогу у сфері праці.

Для досягнення поставленої мети в дослідженні поставлено такі задачі:

-                     визначити поняття та нормативний зміст представництва у трудовому праві;

-                     дослідити види представництва у трудовому праві;

-                     обґрунтувати трудоправову природу представництва у сфері праці та відмежувати представництво у трудових відносинах від суміжних правовідносин;

-                     сформулювати основні юридичні ознаки представництва у трудовому праві;

-                     проаналізувати структуру представництва у трудовому праві та систему взаємозв’язків між його суб’єктами;

-                     визначити особливості представництва у соціальному діалозі у сфері праці як представництва, що має трудоправову природу;

-                     проаналізувати коло представників працівників у соціальному діалозі у сфері праці та їхній статус;

-                     дослідити коло представників роботодавців у соціальному діалозі у сфері праці та їхній статус;

-                     визначити місце норм про представництво працівників і роботодавців у системі трудового права України;

-                     розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення актів чинного трудового законодавства України, проектів Трудового кодексу України, Закону України «Про соціальний діалог» з урахуванням міжнародних трудових стандартів і позитивного законодавчого досвіду зарубіжних країн.

Об’єктом дослідження є правовідносини із представництва інтересів працівників і роботодавців у сфері праці.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні питання правового регулювання відносин із представництва інтересів працівників і роботодавців у сфері праці.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є низка загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, вибір яких обумовлено особливостями його об’єкта, предмета, мети і задач.

При дослідженні питань представництва у сфері праці застосовувався діалектичний метод наукового пізнання правових процесів та явищ, що виявилося, зокрема, у широкому використанні окремих парних категорій

діалектики (форма і зміст, суть і явище, структура та елемент, причина і наслідок тощо). Застосування формально-логічного методу дозволило провести логічний, граматичний та морфологічний аналіз чинних правових норм. На підставі поєднання вказаного методу і методу моделювання у дисертації сформульовані конкретні пропозиції щодо вдосконалення національного трудового законодавства. Використання порівняльного методу дозволило дослідити відповідність національного законодавства міжнародним стандартам у цій сфері, а також проаналізувати зарубіжний досвід правового регулювання представництва інтересів працівників і роботодавців. Історико-правовий метод застосовувався при дослідження генезису представництва інтересів працівників і роботодавців у сфері праці. У дисертаційному дослідженні використовувався також системний підхід і системно-структурний метод, за допомогою яких було визначено місце норм про представництво інтересів працівників і роботодавців у сфері праці у системі трудового права України.

Основні положення дисертації базуються на аналізі актів ООН, МОП, Ради Європи, Європейського Союзу, чинного законодавства України та законодавства країн із розвиненою ринковою економікою, постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи, держав колишнього Союзу РСР, досягнень загальної теорії права, конституційного, трудового, цивільного, цивільно-процесуального, кримінально-процесуального, міжнародного права, інших галузей системи права України, матеріалах колективно-договірного процесу, судової практики, практики вирішення колективних трудових спорів (конфліктів).

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у науці трудового права України спеціальним комплексним дослідженням представництва працівників і роботодавців у трудових відносинах.

Наукова новизна дослідження полягає в опрацюванні низки важливих теоретичних та практичних питань правового регулювання відносин із представництва працівників і роботодавців у сфері праці та формулюванні пропозицій і рекомендацій щодо його удосконалення.

У межах здійсненого автором дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну:

вперше:

- у вітчизняній науці трудового права сформульовано поняття представництва у трудових відносинах як засобу захисту трудових прав працівників, прав і законних інтересів роботодавців та як правовідношення;

- досліджено співвідношення представництва у трудовому праві та інших галузях національного права (цивільному праві, цивільному

процесі, міжнародному праві та ін.);

- визначено структуру та юридичні ознаки представництва у трудовому праві із застосуванням міжгалузевих ознак інституту представництва;

- здійснено класифікацію представництва у трудовому праві за різними підставами;

- здійснено відмежування представництва у трудових відносинах від суміжних правових явищ, зокрема, делегування повноважень, а також досліджено зміст делегування як важливого елементу внутрішньої сторони представництва;

- визначено поняття і значення представництва у системі соціального діалогу у сфері праці, а також обґрунтовано об’єктивну необхідність існування правовідносин представництва працівників і роботодавців як сторін соціального діалогу;

- проаналізовано зміст та особливості внутрішньої та зовнішньої сторін представництва у системі соціального діалогу у сфері праці;

- досліджено особливості правового статусу працівників і роботодавців як тих, кого представляють, у відносинах соціального діалогу у сфері праці;

- розглянуто особливості правового статусу представників у соціальному діалозі у сфері праці;

- проаналізовано положення актів чинного трудового законодавства, проектів Трудового кодексу України, Закону України «Про соціальний діалог» щодо представництва інтересів працівників і роботодавців та сформульовано конкретні пропозиції та рекомендації щодо їхнього змісту.

Практичне значення одержаних результатів. Наукові результати, отримані дисертанткою, можуть бути використані у законотворчій діяльності при удосконаленні чинних нормативно-правових актів, роботі над проектами Трудового кодексу України, Закону України «Про соціальний діалог».

Висновки і пропозиції, що містяться у дисертації, можуть бути корисними у науково-дослідній роботі для подальшого дослідження теоретичних та практичних питань правового регулювання відносин із представництва інтересів працівників і роботодавців у сфері праці, а також у практиці застосування чинного законодавства.

Результати дослідження можуть бути також використані у навчальному процесі при викладанні курсу «Трудове право України», а також спеціальних курсів «Правові основи соціального діалогу у сфері праці» та «Порівняльне трудове право», при підготовці робочих програм, підручників, навчальних посібників, практикумів із зазначених дисциплін.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, сформульовані у дисертаційному дослідженні, доповідалися та обговорювалися на засіданні науково-теоретичного семінару кафедри трудового права та права соціального забезпечення Одеської національної юридичної академії, на науково-практичних конференціях, зокрема: науково-практичній конференції «Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення» (м. Київ, 30 січня 2003 р.); 6-й (58-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА, присвяченої третій річниці присвоєння ОНЮА статусу національної (м. Одеса, 23-24 квітня 2003 р.); Другій науково-практичній конференції «Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України» (м. Київ, 27 лютого 2004 р.); 7-й (59-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу ОНЮА, присвяченої четвертій річниці присвоєння Одеській національній юридичній академії статусу національної (м. Одеса, 22-23 квітня 2004 р.); 8-й (60-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу ОНЮА, присвяченої п’ятій річниці присвоєння Одеській національній юридичній академії статусу національної (м. Одеса, 22-23 квітня 2005 р.); 9-й (61-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу ОНЮА (м. Одеса, 26 квітня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Право, держава, духовність: шляхи розвитку та взаємодії» (м. Одеса, 3 вересня 2006 р.).

Публікації. Основні положення, теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться у дисертації, викладені автором у семі публікаціях, три з яких опубліковано у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 200 сторінок, з яких основний зміст – 180 сторінок.