МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ РІВНОПРАВ’Я ТА ЗАХИСТУ ПРАВ ЖІНОК ТА ПРАКТИКА УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається, перш за все, тим, що не зважаючи на те, що в сучасному міжнародному праві склався і ствердився принцип поваги до прав і свобод людини, жінки, як одна з найменш соціально захищених груп населення, все ще залишаються з різних причин суб’єктами-об’єктами систематичної різноманітної дискредитації, що актуалізує не тільки міжнародне співробітництво, а й наукові дослідження в цій сфері міжнародного права.

У підсумковому документі Всесвітнього саміту-2005 (Резолюція 60/5 Генеральної Асамблеї ООН) керівники держав світу підтвердили свій намір досягти повного та ефективного здійснення Резолюції 1325 (2000) Ради Безпеки. Вони підкреслили важливість урахування жіночої проблематики та створення рівних можливостей для активної участі жінок в усіх зусиллях щодо підтримки миру та заохочення до миру та безпеки, а також необхідність підвищення їх ролі у прийнятті рішень на всіх рівнях.

Рівноправ’я жінок знайшло визнання, закріплення і вдосконалення в численних універсальних міжнародних документах: Загальній декларації прав людини 1948 р., Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права 1966 р., Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 р. та практично у всіх основних універсальних та регіональних конвенціях щодо прав людини. Найбільш виразне втілення гарантія рівності прав чоловіків та жінок дістала в Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р. Зазначена Конвенція стала новим етапом у розвиткові принципу рівності прав жінок і чоловіків з урахуванням ґендерного підходу до його реалізації, який розвинув положення міжнародних пактів про права людини і перетворив їх на міжнародні стандарти. Останні передбачають необхідність особливих додаткових заходів для забезпечення рівноправ’я та захисту прав жінок, розвитку соціального становища останніх, щоб вони були спроможні реалізувати своє рівноправ’я. Це і є врахуванням соціальної конструкції статі, яка обумовлює перепони в реалізації жінками свого рівноправ’я внаслідок народження дітей, фізіологічних відмінностей їх організму, створення стереотипів ролі чоловіків і жінок в суспільстві.

В дисертаційному дослідженні різних аспектів цієї теми було використано і враховано праці російських та іноземних вчених, правознавців та міжнародників, зокрема, таких як: Л.А. Алексідзе, В. Брайтон, Е. Бредні, Г.К. Дмитрієва, М. Дженіс,                         В.Н. Додонова, Л. Зваак, В.А. Карташкіна, Ю.М. Колосова, К.Н. Кошунова, Р. Кук,                Д. Кроуфорд, Х. Крюгер, Ф. Лич, Е. А. Лукашева, І.І. Лукашук, Дж. Мертус, А.П. Мовчан, Р.А. Мюллерсон, В.С. Нерцесянц, А.Н. Робертсон, К. Стармер, Г.І. Тункіна, Д. Харріс,           С.В. Черніченко, Х. Чарльсворт, К. Чинкін, М.Л. Ентін; представників української школи міжнародного права М.О. Баймуратова, М.В. Буроменського, В.Г. Буткевича,                  В.Н. Денисова, А.І. Дмитрієва, В.І. Євінтова; а також публікації, дисертації і монографії останнього часу з проблемних питань захисту прав людини і, зокрема, жінок                 Т.М. Заворотченко, В.О. Іваненко, О.В, Наден, Н.М. Оніщенко, М.П. Орзіх,                          Л.В. Пастухової, Н.В. Плахотнюка, Ж.М. Пустовіт, В.П. Панова,  П.М. Рабіновича,          О. П. Руднєвої, А. Л. Федорової тощо.

Знайомство із згаданими працями дозволило виявити певні прогалини в розробці цієї тематики, зокрема питання еволюції міжнародних стандартів, їх сучасної міжнародно-правової регламентації, рівня імплементації в національне законодавство тощо.

 Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з плановою темою відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В.М. Корецького „Формування міжнародно-правової позиції України щодо інтеграційних процесів Ради Європи у сфері захисту прав людини” (держ. реєстр. № 01944016317).

Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційної роботи є міжнародно-правовий аналіз юридичного змісту міжнародних стандартів щодо рівноправ’я жінок і чоловіків, а також ступеня виконання Україною зобов’язань за Конвенцією про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р., яка ратифікована Україною, для розробки наукових рекомендацій щодо приведення у відповідність з цими стандартами українського законодавства, вдосконалення національного механізму їх реалізації і підвищення відповідальності державних органів і посадових осіб за порушення цих стандартів.

Зазначена мета визначила необхідність вирішення таких завдань:

-                       проаналізувати соціальні і міжнародні процеси становлення і розвитку системи захисту рівноправ’я і захисту прав жінок в загальній системі захисту прав людини та її міжнародно-правову регламентацію;

-                       узагальнити практику укладення міжнародних договорів щодо захисту рівноправ’я  і захисту прав жінок та їх імплементації в національне законодавство держав-учасниць, зокрема України;

-                       визначити стан та ефективність міжнародно-правової регламентації та інституціональних механізмів захисту рівноправ’я і прав жінок та їх реалізації в практиці України;

-                       визначити роль та значення міжнародно-правових стандартів захисту рівноправ’я та прав жінок для становлення національного законодавства держав-членів міжнародного співтовариства, у т.ч. України;

-                       розробити конкретні пропозиції до змін у чинному законодавстві України, науково-практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення захисту рівноправ’я і прав жінок в законодавчій, судовій та правозастосовній сферах.

Об’єктом дисертаційного дослідження є комплекс міжнародних правовідносин публічного характеру, що виникають у процесі захисту рівноправ’я та прав жінок.

Предметом дисертаційного дослідження є міжнародно-правові принципи та норми, які містяться в універсальних та регіональних договорах щодо міжнародних стандартів рівноправ’я та захисту прав жінок, вітчизняна і зарубіжна доктрина міжнародного права щодо концептуальних питань рівноправ’я жінок та чоловіків.

Методологічну основу дисертації складає комплексний підхід до використання системи загальнонаукових, філософських і спеціальних методів дослідження. Серед них метод діалектичного  системного аналізу соціальних процесів у поєднанні з потребами правового регулювання прав жінок; формально-юридичний метод аналізу юридичного змісту міжнародних стандартів рівності прав жінок і чоловіків. Використані також порівняльний метод при аналізі фактологічних даних дотримання міжнародних стандартів у різних державах світу; логіко-нормативний метод – при обґрунтуванні напрямів розбудови чинного законодавства України; історико-юридичний метод – при аналізі становлення та розвитку принципу недискримінації рівності прав жінок і чоловіків та інші спеціальні методи дослідження.

В дисертації використані та проаналізовані найважливіші міжнародно-правові документи: Статут ООН, Загальна декларація прав людини 1948 р., Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р., а також універсальні конвенції, декларації і документи щодо захисту прав жінок та міжнародно-правова практика.

Теоретичне і практичне значення дисертації полягає в тому, що її основні положення і висновки створюють базу для: подальшого поглиблення вивчення проблеми теорії прав людини; забезпечення механізму імплементації принципу ґендерної   рівності в міжнародне та національне право; сприяння послідовному і повному запровадженню у життя міжнародних стандартів щодо рівноправ’я жінок і чоловіків; підготовки загальних і спеціальних курсів у вищих навчальних закладах, підручників і навчальних посібників з міжнародного права і прав людини.

Наукова новизна одержаних результатів. У рамках проведеного автором дослідження одержані результати, що мають наукову новизну, зокрема:

1. Обґрунтовано доцільність з ґендерних міркувань поділу міжнародно-правових актів ООН та її спеціалізованих установ із захисту прав жінок на дві категорії: акти, спрямовані на забезпечення рівноправ’я жінок, та акти, що мають на меті захист спеціальних прав жінок.

2. Сформульовано висновок про те, що змістом захисту прав жінок на внутрішньодержавному рівні є досягнення паритетного становища жінок шляхом імплементації міжнародно-правових норм в національному законодавстві рівноправ’я та захист їх прав. У свою чергу, імплементація основних норм міжнародних пактів про права людини, які перетворились на міжнародні стандарти щодо рівноправ’я чоловіків та жінок, стає ефективною лише за умови виокремлення саме ґендерного  підходу до відповідних конвенційних норм, які розвивають положення універсальних міжнародно-правових документів.

3. Обґрунтовано тезу про те, що головним шляхом фактичної реалізації в Україні конвенційних норм щодо рівноправ’я чоловіків та жінок має стати подолання формального юридичного підходу по законодавчому закріпленню рівності людей на підставі статі, який на практиці залишає місце для фактичної нерівності у багатьох сферах життя.

4. Доведено, що міжнародні стандарти рівності прав чоловіків та жінок передбачають необхідність проведення на сучасному етапі українського державотворення комплексних нормотворчих заходів щодо прийняття спеціальних законів.

5. Аргументовано висновок, що закріплені в міжнародному праві напрями вирішення суперечностей між додатковими спеціальними заходами на користь жінок і принципом рівноправ’я дають зразок послідовного розуміння значення жінок у суспільстві, визначають шляхи подолання деформації уявлення про соціальну роль жінок у суспільстві і фактично забезпечують реалізацію принципу рівності прав жінок і чоловіків.

6. Зроблено висновки про те, що міжнародні стандарти щодо рівних прав між чоловіками та жінками містять у собі також принцип рівноправ’я жінок між собою незалежно від раси, кольору шкіри, національності, майнового стану, мови та релігії.

7. Обґрунтовано потребу кардинального спрямування національної законодавчої роботи на забезпечення прав людини з урахуванням ґендерних підходів та створення дієвого внутрішньодержавного механізму ґендерно-правової експертизи законопроектів.

8. Сформульовано висновок про необхідність проведення постійної цілеспрямованої освітньої та громадської роботи в межах державних та інших програм з роз’яснення та ефективної реалізації законодавства України та норм міжнародного права, які стосуються прав та інтересів сім’ї, жінок, молоді та дітей, а також з питань запобігання контрабанді та торгівлі жінками.

9. Сформульовано висновок про необхідність підвищення рівня представництва жінок в політичній та адміністративно-управлінській діяльності шляхом використання ґендерних підходів для створення на рівні державної політики (поруч з іншими засобами) відповідної матеріальної та моральної бази для активізації участі жінок в процесі управління.

Апробація і публікація результатів дослідження. Результати дослідження були викладені автором у доповіді на Міжнародній науково-практичній конференції „Конституційне будівництво в Україні: теорія і практика” (Закарпаття, 2000, тези опубліковані).

Положення дисертації обговорено на засіданнях відділу міжнародного права і порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Основні положення і висновки дисертаційної роботи опубліковано у чотирьох статтях у фахових виданнях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів (11 підрозділів), висновків і переліку посилань на 260 джерел. Загальний обсяг роботи - 182 сторінки, у тому числі список використаної літератури - 11 сторінок.