Правове регулювання працевлаштування в Україні

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення України як соціальної, правової демократичної держави, проголошення курсу на перехід до соціально-орієнтованої ринкової економіки ставить перед країною певні завдання, які потребують вирішення. Одним з найбільш складних, якщо не найскладнішим завданням є формування в Україні цивілізованого ринку праці. Досвід його функціонування в країнах з розвиненою ринковою економікою показує, що він здатний в значній мірі підвищити ефективність використання трудового потенціалу. В той же час, ринкові відносини в сфері працевлаштування, формування попиту і пропозиції на робочу силу неминуче породжують цілий ряд негативних соціальних наслідків, у тому числі безробіття.

Сьогодні проблема безробіття в Україні стоїть досить гостро. Так, за даними державної служби зайнятості, на її обліку на 1 січня 2007 р. перебувало 0,8 млн незайнятих гро­мадян, які шукали роботу, з них понад третину становила молодь віком до 35 років, а кожний другий мешкав у сільській місце­вості. Серед таких осіб майже кожний другий (45,4%) раніше обіймав місце ро­бітника, а кожний четвертий (27,0) — по­саду службовця, або не мав професійної підготовки (27,6%). Офіційний статус без­робітних на зазначену дату набули 97,3% незайнятих громадян. Рівень зареєстрованого безробіття за­галом у країні за грудень 2006 р. зріс на 0,2 відсоткового пункту і на 1 січня 2007 р. становив 2,7% чисельності насе­лення працездатного віку. Приріст було забезпечено переважно за рахунок без­робітного сільського населення, де цей показник зріс за місяць на 0,6 відсоткового пункту  і становив 4,9% населення працездатного віку цієї місцевості. Рівень зареєстрованого безробіття серед міського населення зріс на 0,1 відсоткового пункту  і становив 1,8%.

Як відомо, праця є необхідною умовою життя людини і суспільства. Саме тому реальне здійснення права на працю є одним з основних пріоритетів соціальної, правової держави. Україна, проголосивши себе такою державою, закріпила у власній конституції право кожного на працю та зобов’язалася створювати умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Для реалізації цих конституційних норм у країні діє доволі розгалужене законодавство, яке включає великий масив нормативно-правових актів різних рівнів. Однак, незважаючи на це, навіть рівень зареєстрованого безробіття не говорячи вже про приховане, свідчить про деякі упущення держави в сфері правового регулювання зайнятості і працевлаштування населення України.

Наукове дослідження питань правового регулювання працевлаштування в Україні покликане допомогти удосконаленню законодавства у цій сфері та сприяти вирішенню  окремих теоретичних і практичних проблем у сфері зайнятості та працевлаштування. Означене набуває ще більшої ваги за умов реформування трудового законодавства і прийняття Трудового кодексу України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 1.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 755 від 05.07.2004 р. та п. 1.3 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр., а також планів наукових досліджень науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України та кафедри трудового, екологічного та аграрного права Харківського національного університету внутрішніх справ.

Мета і задачі дисертаційного дослідження. Мета полягає у всебічному аналізі, розкритті сутності і особливостей правового регулювання працевлаштування в Україні, в розробці конкретних практичних рекомендацій та наукових пропозицій щодо розвитку й удосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення та правозастосовчої практики.

Для досягнення поставленої мети в дисертації були поставлені наступні дослідницькі завдання:

-    дослідити сучасні проблеми в сфері зайнятості і працевлаштування;

-    визначити місце інституту працевлаштування в предметі трудового права;

-    здійснити теоретичний аналіз категорій: «ринок праці», «зайнятість», «працевлаштування»;

-    проаналізувати сучасний стан нормативно-правового забезпечення працевлаштування в Україні;

-    дослідити міжнародно-правові норми в сфері регулювання зайнятості і працевлаштування;

-    проаналізувати досвід закордонних країн в сфері забезпечення зайнятості населення;

-    проаналізувати гарантії прав людини в сфері зайнятості та працевлаштування;

-    розробити конкретні пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення працевлаштування в Україні.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини в сфері зайнятості населення.

            Предметом дослідження виступають суспільні відносини в сфері працевлаштування населення, відповідне законодавство та практика його застосування, а також погляди науковців на інститут зайнятості та працевлаштування.

            Методи дослідження. У дисертації використовувались наступні методи: формально-логічний (абстрагування, аналіз та синтез, індукція та дедукція); системно-структурний, логіко-семантичний, порівняльно-правовий та історико-правовий. Засоби формальної логіки, поєднані з використанням системно-структурного методу дослідження, надали можливість проаналізувати інститут працевлаштування як цілісне правове явище (підрозділ 1.2.) та визначити специфічні риси та загальні ознаки гарантій як структурного елемента правового статусу особистості в суспільстві і державі (підрозділи 3.1., 3.2.). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1., 1.2.). Порівняльно-правовий метод використано для порівняння національного законодавства в сфері зайнятості та працевлаштування та законодавства промислово розвинутих країн світу (підрозділи 1.3., 2.2.). За допомогою історико-правового методу досліджувалися процеси правового регулювання зайнятості на різних історичних етапах розвитку нашої держави (підрозділи 1.1., 1.3.). 

Науково-теоретичну базу дослідження становлять праці українських і російських вчених у сфері трудового права, теорії держави та права: М.Г. Александрова, А.Ю.Бабаскіна, О.Т. Барабаша, Б.К. Бегічева, Н.Б. Болотіної, В.С.Буланова, В.С. Венедіктова, Н.А.Волгіна, В.І.Герасимчука, Л.Я. Гінцбурга, Г.С. Гончарової, В.Я. Гоца, В.В. Жернакова, П.І. Жигалкіна, І.В. Зуба, С.А. Іванова, Д.О. Карпенка,  Р.І. Кондратьєва, Л.І. Лазор, Р.З. Лівшиця, М.І.Іншина, А.Р. Мацюка, Ю.П. Орловського, П.Д. Пилипенка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, Б.С. Стичинського, О.В. Хусточкіної, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, Р.І. Шабанова, В.І. Щербини, Ю.М. Щотової, О.М. Ярошенка та інших.

Нормативну базу дослідження становлять: Конституція України, законодавчі акти України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств, а також міжнародно-правові акти.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з урахуванням новітніх досягнень правової науки, дослідити  інститут  працевлаштування. У результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення та висновки, які запропоновані здобувачем особисто. Основні з них такі:

-         дістало подальший розвиток розуміння ролі та значення працевлаштування як інституту трудового права;

-         обґрунтовано розмежування категорій «зайнятість» та «працевлаштування». Так, зайнятість як правова категорія охоплює усі форми трудової діяльності, які не протирічать законодавству, включаючи діяльність на умовах трудового договору (контракту), самостійну зайнятість, службу в Збройних Силах України, органах внутрішніх справ тощо. Працевлаштування ж є певним засобом забезпечення зайнятості;

-         отримало подальший розвиток розуміння стадій працевлаштування та трудового договору як перетворюючого фактору для встановлення трудових правовідносин і входження в трудовий колектив;

-         удосконалено поняття «ринок праці», під яким розуміється  система суспільних відносин та соціальних, економічних, юридичних норм і інститутів в сфері формування робочої сили, її розподілу, обміну (купівлі-продажу за ціною, обумовленою співвідношенням попиту та пропозиції) і використання праці;

-         удосконалено поняття «працевлаштування», під яким розуміється діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій та інших посередницьких органів спрямована на підшукування роботи особам, що її шукають, а також діяльність останніх по самостійному підшукуванню собі місця роботи;

-         дістало подальший розвиток розуміння категорій «неповна зайнятість» та «часткове безробіття»;

-         на підставі результатів дослідження внесено пропозиції щодо удосконалення діючих та розробки нових нормативно-правових актів в сфері зайнятості та працевлаштування населення України.

            Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в дисертації положення можуть бути використані:

-    в науково-дослідній роботі для подальших досліджень загальних і спеціальних питань правового регулювання зайнятості та працевлаштування населення;

-    у правотворчості при підготовці проектів нормативно-правових актів в сфері зайнятості та працевлаштування;

-    у правозастосуванні  для вдосконалення практики застосування норм чинного законодавства в сфері правового регулювання зайнятості та працевлаштування;

-    у навчальному процесі при підготовці лекцій, відповідних розділів підручників і навчальних посібників з Трудового права України,  при викладанні навчальної дисципліни «Трудове право», а також у науково-дослідній роботі студентів, слухачів та курсантів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення у наукових публікаціях автора, а також доповідях на  науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки» (Сімферополь, 19-20 травня 2003р.), «Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи» (Харків-Запоріжжя, 25-26 червня 2004р.). Також положення дисертаційного дослідження обговорювалися на теоретичних семінарах науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України та кафедри трудового, екологічного та аграрного права Харківського національного університету внутрішніх справ, наукових семінарах та круглих столах у Харківському національному університеті внутрішніх справ. Теоретичні напрацювання автора дисертації використовуються у процесі викладання курсу «Трудове право», зокрема, при читанні лекцій і проведенні семінарських занять.

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 6 статей у фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 183 сторінки, із них основного тексту - 170 сторінок. Список використаних джерел складається із 153 найменувань.