ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ У РАЗІ ВТРАТИ ГОДУВАЛЬНИКА

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проголошений Конституцією України курс на побудову соціальної, правової держави свідчить про принципово нові основи державної політики у сфері соціального захисту. Створення досконалішої системи соціального захисту натомість успадкованої з радянських часів передбачає необхідність запровадження системи пенсійного страхування, яка функціонує на законодавчо визначених принципах. Пенсійне страхування у разі втрати годувальника зачіпає інтереси значної частини населення України і охоплює дітей, непрацездатних осіб як за віком, так і за станом здоров’я, які після смерті годувальника втрачають засоби до існування. Однак існуючий рівень матеріального забезпечення непрацездатних членів суспільства, у тому числі непрацездатних членів сім’ї померлого годувальника, не відповідає конституційним засадам, що зумовлює необхідність удосконалення чинного законодавства України.

Вітчизняними та зарубіжними вченими здійснено чимало досліджень, присвячених проблемам пенсійного забезпечення, а згодом пенсійного страхування, зокрема, у разі втрати годувальника. Ці питання були предметом дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених: В.С. Андрєєва, Є.І. Астрахана, О.Г. Азарової, Н.Б. Болотіної, М.О. Буянової, К.М. Гусова, О.Б. Зайкіна, М.Л. Захарова, Р.І. Іванової, О.В. Компанієць, Т.В. Кравчук, О.Є. Мачульської, Б.О. Надточія, В.Д. Новікова, В.І. Прокопенка, С.М. Прилипка, М.Г. Сєдєльникової, С.М. Сивак, І.М. Сироти, А.К. Соловйова, Б.В. Сташківа, Б.А. Стичинського, Е.Г. Тучкової, Я.М. Фогеля, Ю.Я. Цедербаума, В.Ш. Шайхатдинова, Н.О. Якіної та інших.

Водночас питанням пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника приділялось недостатньо уваги як в радянський період, так і в роки незалежності України. Так, в радянські часи питання правового регулювання пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника були предметом дисертаційного дослідження В.Д. Новікова, а питання пенсій у разі втрати годувальника сім’ям робітників та службовців розглядались Н.О. Якіною. В незалежній Україні Т.В. Кравчук досліджувала окремі питання пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника у солідарній пенсійній системі. Втім, у науці права соціального забезпечення України пенсійне страхування у зв’язку з втратою годувальника як окремий інститут у системі соціального страхування у нових соціально-економічних умовах комплексно не досліджувалось.

За радянських часів пенсійне забезпечення у разі втрати годувальника зводилось до обов’язку держави матеріально забезпечити непрацездатних осіб, які втратили годувальника. Із впровадженням

страхових засад пенсійного забезпечення такий обов’язок покладено на самого годувальника.

Водночас практика застосування чинного пенсійного законодавства свідчить про чисельні колізії, що викликають ущемлення прав непрацездатних осіб. У зв’язку з цим необхідно виявити суперечності в чинному законодавстві та запропонувати шляхи їх усунення, комплексно дослідити поняття, принципи пенсійного страхування у разі втрати годувальника, коло осіб, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника, розмір їх матеріального забезпечення та порядок його визначення.