ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Протягом останніх років гостро стоїть проблема реформування органів внутрішніх справ (далі – ОВС). Розроблено низку проектів нормативно-правових актів, метою яких є вдосконалення системи Міністерства внутрішніх справ України. Однак у жодному законопроекті не йдеться про професіоналізм працівників ОВС та про конкурентоспроможність їх професії.

Складність формування ОВС конкурентоспроможними працівниками не обмежується тільки тим, що в Україні бракує спеціального відомчого законодавства. Застарілість норм чинного і Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) України, і трудового законодавства загалом призводить до того, що значна кількість питань пов’язаних з правовим регулюванням праці в умовах ринкової економіки, залишається за межами правового поля норм трудового права. У той же час успіх демократичних перетворень в Україні неможливий без ефективного правового регламентування і якісної організації правоохоронної діяльності ОВС, які виконують значний обсяг завдань щодо охорони й захисту громадського порядку, прав, свобод і законних інтересів учасників суспільних відносин, забезпечення громадської безпеки й боротьби з правопорушеннями. Вирішення цих та інших питань вбачається й у належному формуванні ОВС такими працівниками, які матимуть необхідні знання, вміння й навички для якісного виконання покладених на них завдань та обов’язків, реалізації наданих прав, тобто будуть конкурентоспроможними.

Проте сучасна система професійного відбору, працевлаштування, професійної підготовки й перепідготовки працівників ОВС, їх кар’єрного росту не позбавлена серйозних недоліків. Це стосується, зокрема, її правового впорядкування, яке повинно стати підґрунтям для створення конкурентоспроможної професії працівника ОВС. Недосконалою залишається й побудова навчально-виховного процесу в системі професійної підготовки цих фахівців, формальною є процедура оцінювання їх професійних знань, умінь і навичок.

Переважна більшість наведених вище проблем накопичилась у зв’язку з тим, що бракує комплексних наукових досліджень у цій царині. Тільки окремі елементи конкурентоспроможності працівників аналізувались у працях М.Й. Бару, О.М. Бандурки, Н.Б. Болотіної, В.С. Венедіктова, О.Д. Зайкіна, І.В. Зуба, С.О. Іванова, М.І. Іншина, С.С. Каринського, О.В. Лавриненка, В.В. Лазора, Л.І. Лазор, Р.З. Лівшиця, В.Г. Ротаня, О.С. Пашкова, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, Л.О. Сироватської, О.Ф. Скакун, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, О.М. Ярошенка та інших учених-юристів. Однак у вітчизняній юридичній науці питання правової регламентації конкурентоспроможності саме працівників ОВС ще ніколи не досліджувались.

Отже, необхідність підвищення рівня конкурентоспроможності цих фахівців, з одного боку, брак наукових доробок із цієї проблематики – з другого, й обумовлюють актуальність теми дисертації й важливість комплексного дослідження правового регулювання конкурентоспроможності працівників ОВС України в умовах ринкової економіки.