Дoгoвiр дoвiрчoгo управлiння майнoм: пoрiвняльнo-правoвий аналiз на матeрiалах України, Рecпублiки Мoлдoва та Рociйcькoї Фeдeрацiї

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, зазначається зв’язок обраної теми з планами науково-дослідницьких робіт, формулюються мета та завдання дослідження, визначено об’єкт, предмет і використані методи дослідження, викладено наукову новизну роботи, висвітлено практичне значення й апробація результатів дослідження, вказано публікації за темою дисертації.

Розділ 1. «Формування концепції довірчого управління майном» складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню довірчих конструкцій у римському приватному праві, аналізу особливостей правового регулювання довірчих відносин у європейських країнах та еволюції інституту довірчого управління в Україні, Республіці Молдова та Російській Федерації.

У підрозділі 1.1. «Виникнення ідеї довірчого управління майном у Стародавньому Римі» досліджуються витоки інституту довірчого управління майном. Відзначається, що ідея конструкції довірчого управління майном виникла ще в Стародавньому Римі. Такий підхід дозволяє спростувати загальновизнану тезу про вплив виключно англосаксонського права на формування концепції довірчого управління майном.

Зазначається, що на формування сучасної концепції довірчих відносин значно вплинули положення римського права, зокрема, інститут фідуції. На розвиток фідуціарних правовідносин, у свою чергу, суттєво вплинули такі ґрунтовні категорії римського права, як «fides» та «аequitas». Проведений аналіз дозволив дійти висновку, що принцип вірності слову (fides), цілком логічно пов’язаний з принципом справедливості (аequitas), є підґрунттям концепції природного права, яке дає обґрунтування преторській діяльності, завдяки якій фідуціарні відносини змогли одержати свій захист. Разом із тим, саме принципи природного права свого часу були прийняті до уваги англійським лорд-канцлером, діяльність якого у результаті привела до формування права справедливості. У цьому факті вбачається аналогія між преторським
правом та англійським правом справедливості, яка свідчить про рецепцію англійським правом права римського. Втім, саме у рамках англійського права справедливості відбулося формування англо-американського інституту трасту, який, за загальним визнанням, виступив прототипом довірчого управління майном. Наведені факти свідчать про те, що на формування інституту трасту суттєво вплинули саме категорії римського права.

На підставі викладеного зроблено висновок, що сама ідея «довірчості» і основні принципи, на яких ґрунтується сучасна концепція довірчого управління майном беруть свій початок ще в римському праві.

У підрозділі 1.2. «Розвиток правового регулювання довірчих відносин у европейських правових системах» проведено аналіз правового регулювання довірчих відносин у європейських країнах (ФРН, Франції, Англії та Румунії).

Проведений аналіз дозволив дійти висновку, що управління майном у ФРН здійснюється у двох формах: за моделлю представництва і за моделлю довірчої власності. У першому випадку право власності на майно, що передається в управління, не переходить до управителя. До моделі довірчої власності у ФРН звертаються у разі потреби тимчасової передачі права власності з подальшим поверненням цієї власності після досягнення певної мети. У такому випадку можливі два типи відносин – фідуція-управління, що є механізмом передачі права власності на майно з метою збереження й управління майном, та фідуція-забезпечення, коли дебітор передає кредитору свою власність з метою забезпечення зобов’язання.

У Франції та Румунії інститут фідуції одержав законодавче закріплення. Аналіз положень французького законодавства про фідуцію дозволив виявити характерні риси фідуції за французьким законодавством та звернути увагу на те, що істотною умовою договору фідуції у Франції є мета, для досягнення якої майно передається у довірчу власність, що є позитивним прикладом того, як захистити інтереси власника, який передає своє майно у довірчу власність.

Специфіка румунського законодавства виявляється в тому, що в ньому, поряд з інститутом фідуції, існує також специфічний інститут управління чужим майном. У першому випадку майно передається у так звану цільову власність, у другому – управління майном здійснюється без встановлення довірчої власності.

В Англії відносини з управління майном регулюються у межах правової конструкції трасту, або довірчої власності, яку, проте, слід відрізняти від її континентального аналогу. У разі встановлення фідуції право власності не «розщеплюється», оскільки усі права на майно, яке є об’єктом фідуції, належать фідуціарію. Захист прав фідуціанта