ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ АТЕСТАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах ринкової економіки в Україні серед ключових постає завдання підвищення ефективності організації праці. Об’єктивна потреба у дослідженні проблем правового регулювання атестації працівників зумовлена тим, що правовий механізм атестації у нашій країні сформувався ще у 60–70-х роках минулого століття. Тому на сучасному етапі він потребує істотної трансформації й оновлення з урахуванням тих змін, що відбулися в останні десятиліття незалежності як в економіці, так і в державі загалом.

Атестація працівників набуває значного поширення. Створюються спеціалізовані атестаційні центри, покликані надавати роботодавцям кваліфіковану допомогу при проведенні атестації. Це зумовлено  потребами високих технологій і конкурентністю на ринку праці. Сьогодні це не лише перевірка працівників на відповідність їх займаним посадам та виконуваній роботі, а й питання високоефективного використання трудових ресурсів. Йдеться про якісно новий етап атестації, якому притаманний комплексний підхід з проведенням перевірок на професіоналізм, компетентність і придат­ність до роботи в ринкових умовах. Науково-технічний розвиток вимагає безперервного підвищення кваліфікації працівників. Водночас, незважаючи на зростаючу роль атестації, Кодекс законів про працю України не містить жодної статті, яка б регулювала ці питання. Лише у абзаці 6 ст. 96 КЗпП закріплено положення про право власника або уповноваженого ним органу змінювати посадові оклади в установленому порядку за результатами атестації. Таке становище з нормативною базою з атестації працівників не відповідає реаліям, що знижує ефективність законодавства про працю в цілому, адже на практиці спричиняє численні трудові спори. Відтак є очевидною потреба у здійсненні оптимізації законодавства про атестацію працівників і практики його застосування.

Проект Трудового кодексу України і нормативно-правова база з питань атестації, яка динамічно розвивається, не лише підтверджують актуальність зазначених проблем, а й свідчать про об’єктивну необхідність подальшого розвитку досліджень у цій сфері. Чинне законодавство про працю поки що не  повною мірою відображає економічні, соціальні й інші реалії розвитку держави. Тому робляться рішучі кроки щодо коригування і приведення законодавства у відповідність до об’єктивних вимог. Незважаючи на це, ціла низка як теоретичних, так і практичних питань атестації вимагають опрацю­вання, насамперед у частині формулювання дефініції поняття атестації працівників,  виділення критеріїв для розмежування атестації працівників з суміжними явищами; встановлення суб’єктного складу працівників, які підлягають і які не підлягають атестації.

Чинні нормативні акти з атестації повинні не лише сприяти раціо­нальнішому використанню потенціалу кожного працівника, що атестується, а й відповідати принципам ринкової економіки. Проте більшість таких актів мають галузевий або відомчий характер, у них бракує єдиних підходів у вирішенні принципових питань, що стосуються інтересів працівників.

Проблема врегулювання атестації працівників, заповнення прогалин у законодавстві є актуальною й у зв’язку з нагальною потребою держави та суспільства у якісній і високоефективній праці. Адже атестація працівників виступає однією з юридичних детермінант виявлення рівня кваліфікації, компетентності, професіоналізму й потенціалу працівників, що визначає актуальність теми дисертаційної роботи.

Як правова категорія атестація є порівняно «молодою» у законодавстві та юридичній науці. Уперше запроваджена на початку 50-х років XX ст. у науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах, особливо бурхли­вий розвиток вона отримала у 60-х роках. Її масштаби розширилися у 70-х роках у зв’язку з прийняттям низки правових актів, що містили концепту­альні засади оцінки діяльності працівника.

Проблеми правового регулювання атестації працівників були предметом наукових досліджень таких учених-правознавців, як В. А. Глозман, В. І. Ку­рилов, А. П. Жиров, Ф. П. Негру, Б. Д. Лебін, Х. Т. Мелешко, Л. І. Лазор, Ю. М. Соляник, Ю. М. Полєтаєв та ін. Не применшуючи значення наукових праць названих авторів, зазначимо, що комплексного дисертаційного дослідження, присвяченого правовому регулюванню атестації працівників в умовах реформування правової системи і становлення ринкової економіки в Україні, ще не проводилось.

Наукова і практична значущість питань атестації працівників, недостатня розробленість їх у науці трудового права, а також дискусійний характер багатьох із них зумовили вибір теми дисертаційної роботи.