ПРАВОВА ПРИРОДА ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ОРГАНІВ ЄВРОПЕЙСЬКИХ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, зазначається зв'язок роботи з науковими програмами, планами, окреслюється мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, дається характеристика її методологічних засад, визначається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводиться інформація про апробацію результатів дисертації, її структуру та обсяг.

Розділ 1. “Парламентські органи європейських міжнародних організацій як новий етап в еволюції права міжнародних організацій” складається із 3-х підрозділів, у яких досліджується політико-правові чинники виникнення та розвитку парламентських органів європейських міжнародних організацій, періодизація їх формування та проводиться оцінка представництва парламентських делегацій держав-членів в парламентських органах європейських організацій як форми парламентської дипломатії на міжнародному рівні.

У підрозділі 1.1. “Політико-правові чинники генезису та розвитку парламентських органів європейських міжнародних організацій” досліджується сукупність таких чинників, як розвиток демократії, міжнарод­на інтеграція та ускладнення міжнародних стосунків між державами, активізація міжнародної парламентської практики, інтенсифікація міжнародних відносин, які сприяють формуванню правових засад парламентських інституцій на міжнародному рівні. Зокрема, зазначається, що з появою вищезгаданих органів міжнародних організацій  виникла правова основа для формування громадянського суспільства на міжнародному рівні, яка зміцнюється та еволюціонує з розширенням та поглибленням міжнародних відносин. Саме багатостороння парламентська діяльність повинна розглядатися складовою міжнародного діалогу у вигляді парламентської дипломатії та створення громадянського суспільства на міжнародному рівні. Створення такого суспільства в рамках Європи є новим явищем, яке впливає на розвиток системи міжнародних відносин в цілому.

У підрозділі 1.2. “Створення та еволюція парламентських органів європейських міжнародних організацій” дана характеристика періодизації становлення та розвитку парламентських органів європейських міжнародних організацій. Визначено чотири етапи формування та розвитку парламентських органів в рамках європейських міжнародних організацій, а саме: перший етап – початковий, кін.40-х – поч.50-х рр. ХХ ст., який пов’язаний з якісними змінами в значенні міжнародних організацій в Європі, зміцненням плюралістичної демократії в західноєвропейських державах, появою парламентських органів міжнародних організацій на основі міжнародного договору; другий етап – розвиток парламентсько-правових основ парламентських органів європейських міжнародних організацій, 50-ті – 80-ті рр. ХХ ст.; третій етап – збільшення чисельності в Європі міжнародних парламентських інституцій, кін. ХХ ст. – поч. ХХІ ст., – коли, з одного боку відбулось розширення найбільш авторитетної з них, такої, як Парламентська асамблея Рада Європи, за рахунок країн Центральної і Східної Європи, а з другого – призвело до реорганізації Парламентської асамблеї ОБСЄ, появи Міжпарламентської асамблеї СНД, Балтійської асамблеї, Парламентської асамблеї ОЧЕС, Парламентської асамблеї ГУАМ та ін. Здебільшого кожна міжурядова організація планує створення в рамках своєї структури парламентського органу, як у випадку Ради держав Балтійського моря створено Балтійську асамблею, або відбувається якісне перетворення вже існуючого парламентського органу, на прикладі трансформації ПА НБСЄ в ПА ОБСЄ. Врешті решт, четвертий етап – сучасний період визначається як новий етап співробітництва, який характеризується створенням системи парламентських органів європейських міжнародних організацій, зумовлений  необхідністю постійного процесу вдосконалення міжнародної системи, взаємодії та координації діяльності парламентських органів міжнародних організацій, сфери інтересів яких можуть збігатися або перетинатися.

            Виходячи з особливостей формування тієї або іншої міжнародної парламентської інституції, дана їх класифікація, а саме здійснено поділ на: трансконти­нентальні, регіональні та субрегіональні парламентські інституції. Це дає можливість виявити особливості правової природи кожної з них, визначити її функціональну та цільову спрямованість.

У підрозділі 1.3. “Представництво парламентських делегацій держав-членів в парламентських органах європейських міжнародних організацій як форма  парламентської дипломатії на міжнародному рівні” показано процес “парламентаризації міжнародних відносин”, визначено його природу, сутність та легітимність, яка пов’язується з національним демократичним вибором і так званою “делегованою легітимністю”. Акцентується увага на тому, що представництво парламентських делегацій держав-членів в парламентських органах європейських організацій є новою формою колективної дипломатії – парламентської дипломатії на міжнародному рівні, що зумовлено глибокими змінами в міжнародних відносинах, поглибленням взаємодії національних інтересів з міжнародними стандартами. Обґрунтовується положення, що в парламентських органах міжнародних організацій можуть формуватися альтернативні концепції вирішення актуальних міжнародних проблем. Таким чином, процесуально парламентська практика на європейському рівні як прояв парламентської дипломатії додає дедалі більше публічності у сфері, яка раніше була підконтрольна здебільшого урядам. З огляду на це, відзначається, що в зовнішній політиці держав Європи відбувся досить інтенсивний розвиток. Парламентська дипломатія стала важливою складовою загальної дипломатії європейських держав.

Парламентські органи європейських міжнародних організацій стають важливим політичним і правовим засобами, виражаючи тенденцію, в якій об’єктивно відображається пошук чинних критеріїв соціально-політичних та правових рішень, зміцнення демократії, розширення її соціально-правової представницької бази. Поряд з цим, піднімається проблема створення європейського громадянського суспільства, що є новаційним підходом в практиці міжнародного права, який може мати більш загальне значення, а саме в процесі утвердження на універсальному рівні.

Розділ 2. “Характеристика правового статусу парламентських органів європейських міжнародних організацій” складається із 3-х під­розділів, в яких аналізуються організаційно-правова структура та компетенція парламентських органів європейських міжнародних організацій, а також характеризується порядок ухвалення рішень цих органів та їх юридичне значення.

У підрозділі 2.1. “Організаційно-правова структура парламентських органів європейських міжнародних організацій” дано аналіз правової природи міжнародних актів, на основі яких було створено парламентські органи європейських міжнародних організацій. Визначено спільні риси міжнародних парламентських інституцій, зумовлені їхнім представницьким складом: норма представництва (делегування, право на привілеї та імунітети, представництво політичних партій, принцип голосування тощо), а також доводиться подібність їхньої внутрішньо-організаційної структури. Питання організації діяльності і внутрішньої структури вміщує в собі такі складові: пленарні засідання, штаб-квартира і місце проведення засідань, керівні органи, комітети ін. Ці питання досліджено з урахуванням новітніх досягнень теорії міжнародних організацій та практики цих органів.

Сформульовано авторське визначення парламентського органу європейської міжнародної організації, який є постійно діючим колективним органом, що складаються з представників парламентів усіх держав-членів, національні делегації яких повинні відображати політичний склад відповідного парламенту, що характеризується особливостями їх представницького характеру. Вони діють на багатосторонній договірній основі, в якій закріплено їхній правовий статус і визначені цілі, існує внутрішньо-організаційний механізм та усталений порядок прийняття рішень, що забезпечує парламентський характер їх діяльності. Таким чином, визначаються характерні тенденції до поступового все більшого набуття цими органами ознак парламентського характеру.

У підрозділі 2.2. “Компетенція парламентських органів європейських міжнародних організацій” визначається, що класифікація повноважень парламентських органів європейських міжнародних організацій базується на таких складових, котрі характеризують участь у правотворчій діяльності цих органів, консультативні повноваження, діяльність з призначення та відкликання посадових осіб та здійснення контрольно-моніторингових  функцій. Ці повноваження взаємно переплітаються, доповнюючи одне одного. Зроблено висновок, що ті з них, які стосуються  формування керівних органів міжнародної організації, як і  контрольні повноваження, а саме, здійснення контролю за діяльністю міжурядового органу міжнародної організації за виконанням державами-членами міжнародної організації взятих на себе зобов’язань, наближають їх до характеристик національних парламентів та своєю діяльністю сприяють створенню в Європі єдиного політичного та правового простору.

Функціонування парламентських органів європейських міжнародних організацій є ознакою глибоких змін у міжнародних відносинах та їх міжнародно-правовому регулюванні, що свідчить про еволюцію міжнародних організацій та посилення їх впливу на розвиток як структури міжнародних відносин, так і  міжнародного права. Визначається, що одними з важливих напрямків парламентської дипломатії є діяльність парламентських органів європейських міжнародних організацій по попередженню конфліктів і кризових ситуацій та міжнародне спостереження за виборами. Розвиток інтенсивної міжнародної парламентської практики становить значний внесок європейських парламентських інституцій в міжнародно-правове регулювання міжнародних відносин через засоби міжнародного парламентського контролю із залученням моніторингових процедур та координаційних механізмів, що сприяє виникненню нових методів дипломатії, часом більш ефективних у порівнянні з традиційними міждержавними методами. Парламентська дипломатія може мати значний вплив на створення міжнародного правопорядку, загальної архітектури безпеки та виступає достатньо самостійним напрямком у міжнародних відносинах, вносячи суттєвий вклад в прогресивний розвиток міжнародного права. З огляду на це, відзначається необхідність подальшого розширення повноважень парламентських органів міжнародних організацій.

У підрозділі 2.3. “Порядок ухвалення рішень та їх юридичне значення” наголошується, що під впливом еволюції міжнародних відносин статус парламентських органів європейських міжнародних організацій зазнав помітних змін. Головна з них – зростаюча роль парламентської дипломатії у міжнародному житті в цілому, впливові міжнародних парламентських інституцій на національні парламенти держав-членів, тобто щодо прийняття рішень, що визначають поведінку держав-членів по основних питаннях діяльності. Обов'язковість рішень має місце з приводу внутрішньо-організаційних питань цих органів. Прийняті рішення і практика підтверджують, що парламентські органи міжнародних організацій приймають активну участь на всіх стадіях правотворчого процесу. Завдяки своїй активності, готовності обговорювати найбільш актуальні проблеми європейського порядку денного, виступати з політико-правовими ініціативами вони давно вже стали підвалиною демократичних перетворень та відіграють координуючу роль у справі забезпечення і розвитку співробітництва держав в конкретних сферах міждержавних відносин, насамперед у Європі. Рішення, прийняті парламентськими органами європейських міжнародних організацій набувають відповідної сили засобів міжнародно-політичного впливу, містять консолідовані висновки  та пропозиції з найбільш гострих та важливих проблем міжнародного життя.

Розділ 3. “Міжнародно-правові форми діяльності парламентських органів європейських міжнародних організацій” складається із 4-х під­розділів, у яких досліджуються питання взаємодії парламентських органів з міжурядовими органами європейських організацій та парла­ментами держав-членів, а також розглядається діяльність парламентських органів європейських організацій в процесі їх взаємного співробітництва та участь в них парламентських делегацій України.

У підрозділі 3.1. “Форми взаємодії парламентських органів з міжурядовими органами європейських міжнародних організацій” досліджуються питання взаємодії парламентських та міжурядових органів міжнародних організацій на основі відповідних форм діяльності, зокрема: надання останнім звіту про свою діяльність парламентському органу організації; виступи міністрів на пленарних засіданнях парламентських органів та виступи представників виконавчих органів й урядів держав-членів на рівні комітетів (комісій) парламентських органів; зустрічі між керівними органами цих структур; можливість доступу членів міжурядового органу на сесії парламентського органу міжнародної організації; усні та письмові запитання парламентаріїв до міжурядового органу; надання парламентськими органами міжнародних організацій та їх комітетами висновків у формі рекомендацій міжурядовому органу міжнародної організації. Зазначені форми взаємодії двох органів міжнародної організації – парламентського та міжурядового наочно підкреслюють наближеність статусу парламентських органів європейських організацій до статусу національних парламентів.

У підрозділі 3.2. “Форми взаємодії парламентських органів міжнародних організацій з парламентами держав-членів” розглядаються питання їх взаємовідносин. Вони визначаються перш за все в установчому договорі або в правилах процедури цих органів та здійснюються у таких формах як: практика підготовки національними делегаціями доповідей про діяльність парламентських органів міжнародних організацій; прийняття парламентськими комітетами національних парламентів резолюцій з приводу діяльності парламентських органів європейських міжнародних організацій; спільні засідання членів уряду, державних службовців і членів парламентських делегацій для обговорення проектів рішень окремих парламентських органів міжнародних організацій. Практично у всіх парламентах європейських держав є комітети з міжнародних або європейських справ, створені в тому числі для налагодження відносин із парламентськими органами європейських міжнародних організацій. Наголошується на важливому значенні необхідності створення чіткої системи взаємодії національних парламентів держав-членів з міжнародними парла­ментськими інституціями. Існуючі заходи, які забезпечуються вище зазначеними формами діяльності спрямовані на підтримку парламентських органів європейських міжнародних організацій на національному рівні та підвищують їх значення на міжнародній арені.

У підрозділі 3.3. “Форми співробітництва між парламентськими органами європейських міжнародних організацій” детально аналізуються питання сформованої в Європі цілісної системи парламентських органів міжнародних організацій та проблематика ефективності співробітництва між ними. Показано співпадіння членського складу низки парламентських органів європейських організацій, що свідчить про достатньо високий рівень інтеграції їхньої діяльності та взаємозв’язків між ними. Налагодження тісних відносин між парламентськими органами європейських міжнародних організацій є результатом таких форм співробітництва, як укладання відповідних угод між цими органами та погодження окремих механізмів спільної діяльності. В роботі відзначається наявність розвиненої нормативно-договірної основи взаємин парламентських органів європейських організацій, що забезпечує розвиток тісних стосунків між ними.

Активізація міжнародних парламентських відносин свідчить про ефективність діяльності міжнародних парламентських інституцій, характеризує структуру їхніх зовнішніх взаємозв’язків як виокремлення міжнародних парламентських відносин у специфічну сферу   відносин, основою якої є парламентська дипломатія. З огляду на це, створення правового інструментарію, який регулює міжнародно-правові форми співробітництва, а також посилення змісту окремих форм та тісного взаємозв’язку між парламентськими структурами є однією з умов ефективності парламентської дипломатії та  діяльності міжнародних організацій в цілому. З цією метою підкреслюється  необхідність повноцінного використання існуючих міжнародно-правових форм співробітництва на національному і на міжнародному рівнях, вдосконалення механізму їх реалізації та  створення нових міжнародно-правових форм та інституційних механізмів, що регулюють питання співробітництва між міжнародними парламентськими інституціями.

У підрозділі 3.4. “Діяльність парламентських делегацій України в парламентських органах європейських міжнародних організацій” розкриваються питання міжнародно-правових форм співробітництва країни за участю парламентського представництва у європейських міжнародних організаціях. Україна брала активну участь у створенні ряду парламентських органів європейських міжнародних організацій: Парламентської асамблеї ОБСЄ, Парламентської асамблеї ОЧЕС, Парламентської асамблеї ГУАМ, а також бере активну участь у діяльності Парламентської асамблеї РЄ, Парламентському вимірі Центральноєвропейської Ініціативи та інших. Показано, що Верховна Рада України співпрацює з більшістю міжнародних парламентських інституцій як регіонального, так і субрегіонального характеру, що є результатом активної участі в міжнародній парламентській дипломатії народних депутатів з різних політичних партій. Наголошується, що до правових засад формування в Україні громадянського суспільства слід віднести подальше приведення у відповідність до міжнародних правових стандартів норм чинного законодавства, зокрема з питань врегулювання виборчого процесу, створення більш розвиненої правової основи для формування та діяльності політичних партій європейського зразку для більш ефективного використання парламентської дипломатії.

У Висновках констатуються найважливіші результати дисертаційного дослідження, наводяться науково-теоретичні положення, практичні пропозиції та рекомендації, спрямовані на нове вирішення наукового завдання відповідно до поставленої мети, зокрема:

1. Виникнення та функціонування парламентських органів європейських міжнародних організацій є вираженням сутнісних змін, які відбуваються в міжнародних відносинах, завдяки розвитку міжнародної парламентської практики, формуванню парламентської дипломатії, яка дає можливість ефективно допомагати вирішувати складні міжнародні проблеми. Ця діяльність становить частину міжнародного діалогу, що дозволяє звернутися до вивчення таких явищ міжнародно-правової реальності, котрі раніше не охоплювалися проблематикою міжнародного права. Формуванню парламентських органів європейських міжнародних організацій сприяли такі чинники: розвиток демократії, міжнарод­на інтеграція та ускладнення міжнародних стосунків між державами, активізація міжнародної парламентської практики, інтенсифікація міжнародних відносин. Ускладнення міжнародних відносин вимагає подальшого вдосконалення співробітництва держав, в якому парламентська дипломатія посідає важливе місце.

2. Періодизацію становлення та еволюції парламентських органів європейських міжнародних організацій можна розділити на чотири етапи: перший етап – початковий, кін.40-х – поч.50-х рр. ХХ ст., пов’язаний з якісними перетвореннями в значенні міжнародних організацій в Європі, появою парламентських органів міжнародних організацій на основі міжнародного договору. Другий етап – розвиток парламентсько-правових основ парламентських органів європейських міжнародних організацій, 50-ті – 80-ті рр. ХХ ст., під час якого вдосконалюються правові засади цих органів; третій етап – збільшення чисельності в Європі парламентських органів європейських міжнародних організацій, кін. ХХ ст. – поч. ХХІ ст., під час якого відзначається, з одного боку, розширення таких найбільш авторитетних парламентських інституцій як Парламентська асамблея Ради Європи, а з другого - призвело до появи Міжпарламентської асамблеї СНД, Парламентської асамблеї ОЧЕС, Балтійської асамблеї та інших міжнародних парламентських інституцій, а також трансформації Парламентської асамблеї НБСЄ в Парламентську асамблею ОБСЄ. Четвертий етап – сучасний період співробітництва та створення розвиненої системи парламентських органів європейських міжнародних організацій, коли нові міжнародні умови призвели до необхідності постійної координації діяльності міжнародних парламентських інституцій, сфери інтересів яких можуть збігатися або перетинатися.

 3.  Початок інституціоналізації органів міжнародної парламентської дипломатії пов'язаний з утворенням в рамках Ради Європи, Західноєвропейського союзу парламентських асамблей на основі міжнародного договору, та виникненням на півночі Європи Північної Ради. До їх переліку згодом приєдналась низка нових міжнародних парламентських інституцій, створених в рамках міжнародних  організацій: Парламентська асамблея ОБСЄ, Міжпарламентська асамблея СНД, Парламентський вимір Центральноєвропейської Ініціативи, Балтійська асамблея, Парламентська асамблея ОЧЕС, Парламентська асамблея ГУАМ та ін., які в основному створені на основі багатостороннього міжнародного договору. Особливість Північної Ради полягає у тому, що вона була створена шляхом ратифікації п’яти  автентичних текстів закону парламентами Данії, Ісландії, Норвегії, Швеції та Фінляндії та лише згодом був підписаний міжнародний договір, який закріпив статус Північної Ради.  Ще одна особливість співробітництва північноєвропейських держав полягає у тому, що саме парламентське співробітництво стало прикладом для зміцнення співпраці урядів північних держав. На основі Копенгагенської угоди між північними країнами від 17 лютого 1971 р. було створено Північну раду міністрів. В той же час, більшість міжнародних організацій планує створення в рамках своєї структури парламентського органу, який може виступати гарантом міцності інтеграційних процесів, бути ефективним учасником в налагодженні і координації міждержавних відносин, здійснювати вплив на правове регулювання міжнародних відносин.

4. Представництво парламентських делегацій держав-членів в парламентських органах європейських організацій є новою формою колективної дипломатії на міжнародному рівні, зумовленою глибокими змінами в міжнародних відносинах, поєднуючи дві сфери інтересів – національний та міжнародний, розширюючи тим самим можливості діяльності міжнародних організацій та їх вплив на розвиток міжнародних відносин.

Представники національних парламентів у міжнародних парламентських інституціях виконують свої функції та приймають рішення, виходячи як з зовнішньополітичних позицій, так і з інтересів громадянського суспільства Європи з врахуванням позицій всіх держав-членів, досягаючи їх гармонізації, забезпечуючи стабільність на основі взаємодії національного та міжнародного правопорядку. Таким чином, багатостороння міжнародна парламентська дипломатія сприяє створенню громадянського суспільства в рамках Європи, що є новим явищем, яке може мати значні наслідки для розвитку системи міжнародних відносин в цілому. 

5. Парламентські органи європейських міжнародних організацій мають cпільні риси, що зумовлені, насамперед, їхнім представницьким складом: нормою представництва, яка включає делегування, представництво політичних партій, принцип голосування, право на привілеї та імунітети, а також внутрішньо-організаційною структурою, що вміщує в собі керівні органи, комітети(комісії), секретаріат, штаб-квартира, пленарні засідання та ін. Система побудови міжнародних парламентських інституцій, порядок їх формування, функціонування та процедура винесення рішень дозволяють зробити висновок про наявність в цих інституціях елементів наднаціональності.

6. Класифікація повноважень парламентських органів європейських міжнародних організацій базується на таких складових, що характеризують участь у правотворчій діяльності цих органів, консультативну здатність, діяльність з призначення та відкликання посадових осіб та здійснення контрольно-моніторингових функцій. Варто враховувати, що всі ці повноваження взаємно переплітаються та доповнюють одне одного. За класифікацією основних міжнародно-правових форм діяльності вищезгаданих органів існує можливість розмежувати їх діяльність, що проявляється у взаємодії з міжурядовими органами міжнародних організацій, національними парламентами держав-членів, іншими міжнародними і національними інституціями.

7. Парламентські органи міжнародних організацій функціонують як постійно діючі колективні органи, які складаються з представників парламентів усіх держав-членів. Сутність легітимності представників парламентських делегацій держав-членів у парламентських органах європейських міжнародних організацій зумовлена демократичним вибором на національному рівні та забезпечується привілеями та імунітетами на рівні  міжнародного права.

8. Парламентські органи європейських міжнародних організацій своєю діяльністю сприяють створенню в Європі єдиного політичного та правового простору. Повноваження, що стосуються формування керівних органів міжнародної організації, контрольні повноваження, зокрема, проведення контролю за діяльністю міжурядового органу міжнародної організації та виконанням державами-членами міжнародної організації взятих на себе зобов’язань наближають ці органи до ознак національних парламентів.

По мірі еволюції міжнародних відносин статус вищезгаданих міжнародних парламентських інституцій зазнав помітних змін. Головна з них – зростаюча участь вищезгаданих інституцій в міжнародному правотворчому процесі, розвитку гуманітарних і правових стандартів як важлива складова міжнародного діалогу, впливові на національні парламенти держав-членів та діяльність міжнародних організацій в цілому. Основним елементом такої участі є спостереження і контроль за здійсненням правових реформ та дотриманням європейських стандартів, сприянні росту в європейських державах міжнародно-правової культури і правосвідомості, вплив на здійснення державами-членами міжнародних відносин, значна частина яких регулюються нормами міжнародного права. Існуючий правовий статус парламентських органів європейських міжнародних організацій не завжди відповідає їхній фактичній участі у міжнародних відносинах, з огляду на що існує потреба подальшого розширення їх повноважень.

9. Парламентські органи європейських міжнародних організацій мають розвинений внутрішньо-організаційний механізм та порядок прийняття рішень, що забезпечує парламентський характер їх діяльності. Рішення, прийняті парламентськими органами європейських міжнародних організацій, хоча не є юридично обов’язковими, але набувають відповідної сили засобів міжнародно-політичного впливу, мають високий моральний авторитет, сприяючи прийняттю міжнародними організаціями правових рішень. В силу більш розвиненої форми правової інтеграції рішення Парламентської асамблеї Ради Європи мають більший вплив та вищу здатність до втілення в якості  правового механізму, що служить прикладом для інших міжнародних парламентських інституцій.

10. Діяльність парламентських органів європейських міжнародних організацій свідчить про появу в міжнародному праві нових за формою та змістом правовідносин, які характеризують розвиток демократії в новому напрямі, зміцненню якого  сприяє парламентська дипломатія. Відбувається процес “парламентаризації міжнародних відносин”, що пов’язується з національним демократичним вибором, так званою “делегованою легітимністю”.

Міжнародне співтовариство вступило в якісно новий етап регіонального співробітництва та інтеграції, що вимагає ширшого міжнародного парламентського контролю, який намагаються забезпечити у цьому процесі міжнародні парламентські інституції.  Співробітництво вищезазначених інституцій робить значний внесок у процес взаємодії правових систем європейських держав з регіональними нормами міжнародного права та нормами, які створені шляхом правової діяльності міжнародних організацій (насамперед нормами права Ради Європи та ОБСЄ).

11. Делегації парламенту України в рамках діяльності парламентських органів європейських міжнародних організацій співпрацюють з національними делегаціями держав-членів з метою забезпечення правових основ для вирішення питань, що обстоюють інтереси України. Парламентська дипломатія стала важливою складовою загальної дипломатії України, дієвим ресурсом зовнішньополітичної діяльності. При цьому важливим є можливість безпосередніх контактів з керівниками парламентських делегацій зарубіжних країн, а також главами держав та урядів, послами іноземних держав, відомими громадськими діячами. Проблема адаптації українського законодавства до європейських стандартів багато в чому може бути вирішена засобами ефективного міжнародного парламентського діалогу. Особливо це стає актуальним в умовах зростання взаємозалежності європейських держав, коли при вирішенні міжнародних проблем необхідно  враховувати як індивідуальні інтереси кожної окремої держави, так і дотримання загальноєвропейських цінностей. Парламентські органи європейських міжнародних організацій як форма парламентської дипломатії вбачаються тим новим міжнародно-правовим механізмом, де акумулюється взаємозалежність держав, за допомогою якого можуть успішно вирішуватися важливі та гострі проблеми загальноєвропейського та світового значення.