Правове регулювання часу відпочинку працівників міліції України

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним із важливих питань на сьогоднішній день є дослідження та аналіз соціально-трудових відносин, оскільки вони є однією із складових формування стабільної ринкової економіки в державі й сприяють поліпшенню добробуту населення. Велике значення у цих відносинах повинно надаватися забезпеченню й реалізації права на відпочинок усіх категорій працівників. Зокрема, питанню реформування правового регулювання відпусток працівників органів внутрішніх справ у даному контексті слід приділяти найбільше уваги.

Процес реформування трудового законодавства в царині надання відпусток загалом і працівникам міліції, зокрема, складний і комплексний. Він істотно впливає на баланс економічних і соціальних інтересів, а головне покликаний забезпечити залежність тривалості відпустки від характеру праці, трудового вкладу та загального стажу роботи працівників органів внутрішніх справ. Дана тенденція пояснюється тим, що службово-трудова діяльність працівників міліції виділяється серед інших видів суспільно-корисної праці за багатьма ознаками, серед яких основними є: ризик для життя та здоров’я, ненормованість робочого дня, особливі умови праці, підвищене психологічне навантаження тощо, що очевидно, повинно відбиватись у відповідному соціальному забезпеченні означеної категорії працівників.

На жаль, слід констатувати, що в правовому регулюванні забезпечення права на відпочинок працівників органів внутрішніх справ накопичилось чимало проблем, котрі суттєво впливають на рівень їх соціальної захищеності й, відповідно, на ефективність виконання покладених на них правоохоронних завдань.

Проблемам, пов’язаним з правовим регулюванням часу відпочинку різних категорій працівників і працівників органів внутрішніх справ, зокрема, присвячували свої публікації такі відомі вітчизняні й зарубіжні вчені як М.Г. Александров, О.М. Бандурка, Н.Б. Болотіна, Л.Г. Большакова, В.С. Венедіктов, В.М. Венедіктова, Л.П. Гаращенко, В.Я. Гоц, Л.Я. Гінцбург, В.В. Жернаков, С.О. Іванов, М.І. Іншин, І.Я. Кисельов, О.В. Лавриненко, Р.З. Лівшиць, А.Р. Мацюк,
В.К. Миронов, Ю.П. Орловський, Л.Я. Островський, П.Д. Пилипенко, В.І. Прокопенко, О.І. Процевський, К.П. Уржинський, Г.І. Чанишева, Є.І. Хруслов, В.І. Щербина та ін. Проте, незважаючи на достатньо велику кількість змістовних праць, написаних у минулі роки можемо стверджувати: ще й дотепер багато питань у цій сфері залишаються дискусійними.

Наявність невирішених проблем свідчить про актуальність і складність тематики даної дисертаційної роботи, що пов’язана з правовим регулюванням часу відпочинку працівників міліції України. Необхідні детальні наукові розробки, практично вивірені рішення з використанням міжнародного та національного досвіду з метою вдосконалення національного законодавства у сфері правового регулювання відпусток працівників органів та підрозділів системи МВС України. Цим і пояснюється вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 1.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 років, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 755 від 05.07.2004 р. та п. 9.1 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр., а також планів наукових досліджень кафедри трудового, земельного та екологічного права і науково-дослідної лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів Харківського національного університету внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження. Мета даної наукової роботи полягає у розкритті сутності та особливостей правового регулювання відпусток працівників органів внутрішніх справ України, формулюванні нових підходів і внесенні пропозицій щодо удосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення, а також правозастосовної практики у цій сфері. Для досягнення цієї мети були поставлені наступні основні завдання:

-   визначити основні теоретичні засади правового регулювання часу відпочинку працівників органів внутрішніх справ у системі трудового права;

-   опрацювати історію становлення та розвитку законодавства про час відпочинку працівників міліції;

-   надати класифікацію часу відпочинку працівників органів внутрішніх справ та її значення;

-   охарактеризувати сучасний стан нормативного забезпечення регулювання відпусток працівників міліції;

-   визначити основні гарантії права на відпустку працівників органів внутрішніх справ;

-   охарактеризувати основні види відпусток, що надаються працівникам органів внутрішніх справ;

-   опрацювати міжнародний досвід правового регулювання відпусток;

-   розробити конкретні пропозиції щодо систематизації норм, що регулюють надання відпусток працівникам органів внутрішніх справ.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають під час реалізації працівниками міліції конституційного права на відпочинок.

Предметом дослідження є сукупність правових норм, що регулюють час відпочинку працівників міліції України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів та прийомів наукового пізнання. У дисертації використовувались наступні методи: логіко-семантичний, порівняльно-правовий, історико-правовий, системно-структурний, а також статистичний і документальний аналіз. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 2.1), виокремлено окремі критерії класифікації часу відпочинку та відпусток працівників органів внутрішніх справ (підрозділи 1.3; 2.1). Порівняльно-правовий використано для дослідження загальних і спеціальних ознак відпусток працівників органів внутрішніх справ (підрозділи 2.2, 2.3). За допомогою історико-правового досліджувалися процеси становлення та розвитку законодавчого регулювання часу відпочинку працівників органів внутрішніх справ на різних історичних етапах розвитку нашого суспільства (підрозділ 1.2). Системно-структурний використано для визначення місця правових норм робочого часу й часу відпочинку в системі службово-трудової діяльності працівників органів внутрішніх справ (підрозділ 1.1). Статистичний і документальний аналіз застосовувались для визначення недоліків правового регулювання відпусток працівників органів і підрозділів системи МВС України (підрозділ 3.2).

Нормативну базу дослідження становлять Конституція України, міжнародно-правові акти, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України, підзаконні акти інших міністерств і відомств України.

Наукова новизна одержання результатів полягає в тому, що в дисертації комплексно досліджено особливості правового регулювання відпусток працівників органів та підрозділів внутрішніх справ України та розроблено концепцію розвитку зазначених правовідносин в трудовому праві в умовах ринкової економіки в аспекті правового забезпечення дотримання вимог трудового законодавства. Назвемо основні з них:

Уперше:

-   доведено необхідність встановлення залежності тривалості щорічної основної відпустки від тривалості строку служби працівника ОВС в певному підрозділі та загального трудового стажу;

-   обґрунтовано доцільність законодавчого закріплення за службами та підрозділами ОВС права самостійно встановлювати термін тривалості безперервної роботи працівників для виникнення права на відпустку;

-   сформульована редакція розділу Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, присвяченого часу відпочинку працівників міліції.

Удосконалено:

-   поняття «час відпочинку працівників органів внутрішніх справ», «відпустка», «щорічна основна відпустка», «щорічна додаткова відпустка», «творча відпустка», «соціальна відпустка», «мінімальна основна відпустка»;

-   обґрунтування доцільності виділення відпусток в якості самостійного підінституту часу відпочинку;

-   пропозиції стосовно приведення норм вітчизняного трудового законодавства у відповідність з міжнародними нормами у сфері прав людини з метою вдосконалення законодавства України, направленого на забезпечення реалізації права на відпустку працівниками органів внутрішніх справ.

Дістали подальший розвиток:

-   значення часу відпочинку, як інституту трудового права;

-   теоретичні положення про сутність і юридичну природу відпусток працівників органів внутрішніх справ;

-   особливості надання щорічних та інших видів відпусток особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації наукові положення, теоретичні й практичні висновки та пропозиції можуть бути використані:

а) науково-дослідній сфері – для подальших досліджень в науці трудового права взагалі та проблем, пов’язаних із вдосконаленням правового регулювання часу відпочинку, зокрема;

б) у правотворчості – під час розробки проекту нового Трудового кодексу України, інших законодавчих та спеціальних підзаконних нормативно-правових актів, котрі повинні забезпечити реалізацію права на працю працівників органів внутрішніх справ;

в) у правозастосовній діяльності – рекомендації, що обґрунтовані в дисертації, мають за мету вдосконалення практики застосування норм чинного трудового законодавства у сфері правового регулювання відпусток працівників міліції;

г) у навчальному процесі − положення й висновки, зроблені в дисертації, можуть бути задіяні у вищих юридичних закладах освіти під час вивчення навчальної дисципліни «Трудове право», в процесі опрацювання та вдосконалення робочих програм і планів, при підготовці підручників, навчальних посібників, лекцій, семінарських занять, рефератів і курсових робіт.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані в роботі, розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри трудового, земельного та екологічного права Харківського національного університету внутрішніх справ.

Основні теоретичні положення дисертації й рекомендації оприлюднені в доповідях і наукових повідомленнях на науково-теоретичних і науково-практичних конференціях: «Нормативно-правове забезпечення проходження служби в органах внутрішніх справ України» (Харків, 2004 р.) та «Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи» (Запоріжжя, 2004 р.)

Публікації. Ключові практичні й теоретичні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відбиття у 7 наукових публікаціях: 5 статтях, опублікованих у фахових виданнях, і в 2 тезах доповідей та наукових повідомлень на вказаних науково-практичних конференціях.

Структура дисертації відповідає меті й завданням дослідження. Дисертація складається із переліку умовних скорочень, вступу, 3-х розділів, які містять 8 підрозділів, висновків і списку використаних джерел (153 найменування). Загальний обсяг роботи становить − 195 сторінок, з яких основного тексту − 180 сторінок.