ПРИНЦИПИ ТОРГОВОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, встановлено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету та завдання, об’єкт і предмет дослідження, методологічні засади, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, наведено дані щодо апробації та публікації результатів проведеного дослідження, структури та обсягу роботи.

Розділ 1 «Торгове право ЄС як автономний правопорядок» містить два підрозділи, в яких розкривається правова природа, джерела та інституційне забезпечення торгового права ЄС.

У підрозділі 1.1. «Правова природа та джерела торгового права ЄС як автономного правопорядку» проаналізовано правову сутність торгового права ЄС, а також визначено його джерела.

З’ясовано, що під поняттям «торгове право ЄС» потрібно розуміти новий юридичний феномен, якому одночасно властиві риси наднаціонального права і внутрішнього права, що застосовується у всіх країнах – членах ЄС. Воно відрізняється від класичного міжнародного торгового публічного права та закладає автономний міжнародний торговий правопорядок sui generis.

В основі торгового правопорядку ЄС лежить якісно нова унікальна форма торгово-економічної інтеграції держав-членів, правове підґрунтя якої становить acquis communautaire, що розроблявся для правового регулювання торгово-економічної діяльності держав-членів.

Визначено, що основним методом торгового права Союзу є забезпечення загальності норм торгового права Євросоюзу для всіх держав-членів, що відбувається шляхом гармонізації (зближення) норм торгового права ЄС та національних норм торгового права держав – членів ЄС. При цьому доведено, що правова система торгового права ЄС, хоча і заснована на нормах та принципах міжнародного права, проте торгове право ЄС, виходячи з його правової природи, не може бути віднесене ані до міжнародної правової системи, ані до національної правової системи, оскільки Союз є об’єднанням, якому притаманні риси як міжнародної організації, так і конфедерації або, навіть, федерації.

У ході дослідження встановлено, що принципи торгового права ЄС поділяються на первинні, які мають міжнародно-правовий характер і закріплені в Установчих договорах ЄС, та вторинні, які випливають з перших та які було розроблено у рамках вторинного законодавства ЄС і практики Суду ЄС. Останні розвивають і доповнюють первинні принципи.

Таким чином, торгове право ЄС, що було створено на основі міжнародних торгових принципів, стало автономним правопорядком, який регламентується нормами первинного та вторинного права Союзу, що мають пряму дію та верховенство на території держав-членів.

Договір про функціонування ЄС зазначає, що спільна торговельна політика (СТП) ЄС реалізується в рамках принципів та цілей зовнішньополітичної діяльності Союзу. Отже, торгове право ЄС певним чином автономізується як від міжнародного права, так і від національного. Правовий базис торгового права ЄС було сформовано шляхом поєднання міжнародного торгового права з узгодженими між державами-членами правовими нормами, які викладені в установчих договорах Союзу.

Крім того, у ході дослідження було проведено аналіз джерел торгового права ЄС та виявлено, що основні принципи торгового права ЄС закріплено у:

a) міжнародних угодах (угодах, які укладаються ЄС або спільно ЄС та державами-членами; угодах, що укладаються державами-членами з третіми державами або міжнародними організаціями і стосуються юрисдикції Співтовариства); b) актах первинного права ЄС (Установчих договорах та договорах про приєднання); c) актах вторинного права ЄС (регламентах, директивах, рішеннях та актах м’якого права); d) практиці Суду ЄС.

У підрозділі 1.2. «Інституційне забезпечення функціонування системи торгового права ЄС» досліджується роль інституцій ЄС у розвитку та функціонуванні торгового права ЄС.

Інституції Євросоюзу утворювалися й удосконалювалися з перспективою дедалі тіснішого об’єднання країн Європи та проведення ними єдиної інтеграційної політики. Інституційна структура Євросоюзу побудована за схемою, яка суттєво відрізняється від схем державного управління. Значну роль у процесі формування сучасної інституційної структури ЄС та правового змісту компетенцій основних органів Союзу відіграли реформи, зокрема остання була проведена у зв’язку із вступом у дію Лісабонського договору. До регулювання зовнішньо- та внутрішньоторговельних відносин ЄС тією чи іншою мірою залучені всі основні ланки інституційної системи Євросоюзу. Основними інституціями, що забезпечують функціонування торгової політики ЄС, є: