Природа інноваційних процесів у постіндустріальному суспільстві

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У наш час постіндустріальне суспільство набуває реальних форм у промислово розвинених країнах, воно повинно стати реальністю і для України, оскільки постіндустріальний тип економіки та суспільства забезпечує системні переваги, що знаходять свій вираз у економічному розвитку, зростанні добробуту населення, зміні їх мотивації до праці та ін.

У роботі зосереджено увагу на визначені ключових чинників, що забезпечують розвиток постіндустріального типу економіки та суспільства, насамперед, на природі інноваційних процесів, що перетворюються у системне явище, забезпечуючи синергетичний ефект не лише економічного, а й суспільного характеру. Тому, дослідження закономірностей становлення та розвитку постіндустріального суспільства вбачається актуальним як в теоретичному, так і в практичному плані.

До ключових чинників забезпечення якісної трансформації технологічного способу виробництва індустріального суспільства можна віднести систему постійних інноваційних змін у всіх сферах економічного життя суспільства. Тому, дослідження умов, джерел та способів формування постіндустріальної економіки стає нагальною проблемою та завданням економічної теорії. Ця проблема розкриває актуальність дослідження також системи сучасної мотивації економічного розвитку, поза якою не може бути сформована інноваційна економіка. Зрозуміти ж специфіку такої мотиваційної системи можливо лише дослідивши діалектичну взаємозалежність постіндустріального типу економіки та постіндустріального суспільства.

Проблема становлення та розвитку постіндустріального суспільства висвітлюється у працях таких зарубіжних та вітчизняних вчених: Белла Д., Гэлбрейта Дж. К, Інглегарта Р., Іноземцева В. Л., Дракера П., Коуза Р., Сакайя Т.,  Тоффлера О., Хантингтона С., Чухна А. А., Шумпетера Й.,  Фукуями Ф.,         Фрімена К. та ін.

Теоретичним і практичним аспектам ж ефективності інноваційної діяльності присвячені праці Антонюк Л.Л., Базилевича В.Д., Гальчинського А.С.,            Гейця В.М., Васильєва А.В., Завліна П.Н., Зайцева Ю.К., Краснокутської Н.В., Мединского В.Р., Мочерного С.В., Менша Дж., Наливайка А.П., Павленко І.А., Пахомова Ю.М., Поручника А.М., Савчука В.С., Санто Б., Семиноженка В.П., Твісса Б., Туган-Барановського М., Федулової Л.І., Фрімена К., Яковця Ю.В., Якубенка В.Д. та ін.

Водночас, значна частина проблем, пов’язаних з розумінням природи постіндустріального суспільства, сутності та ролі інноваційної економіки у його становленні, чинників формування якісно нової мотиваційної системи економічних суб’єктів залишаються не розкритими і потребують подальшого дослідження.

На основі зазначеного можна зробити висновок, що на даний час ще системно не обґрунтовано визначну роль інноваційних процесів у становленні постіндустріального суспільства, тож вирішенню цих проблем присвячене дане дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за темою «Сучасне постіндустріальне суспільство та шляхи його формування в Україні» (державний реєстраційний номер 0107V001332), а також у відповідності з темою Науково-дослідного інституту економічного розвитку КНЕУ імені Вадима Гетьмана №883 «Принципи та механізми партнерства держави і приватного капіталу у формуванні інноваційної моделі економічного розвитку України (державний реєстраційний номер 0109V001813).

У межах цих тем автором підготовлено розділ 3 «Економічна політика  держави по формуванню інноваційної бази економіки як основа становлення постіндустріального суспільства», в якому досліджено методи та принципи економічної політики постіндустріальних країн у сфері регулювання інноваційних процесів, можливості застосування їх досвіду у реаліях України.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження внутрішніх стимулів організації інноваційних процесів постіндустріального суспільства в їх органічному взаємозв’язку з інституційними змінами нового постіндустріального ладу, їх значення як для економічно розвинених країн, так і для України.

Для досягнення поставленої мети в роботі передбачено розв'язання наступних завдань:

-               окреслити сучасну парадигму дослідження надскладних соціальних та економічних систем;

-               дослідити феномен становлення постіндустріальної економіки та постіндустріального суспільства з позицій цивілізаційного підходу;

-               сформулювати ключові ознаки та моделі функціонування постіндустріального суспільства;

-               дослідити суть інноваційних процесів у сучасному постіндустріальному суспільстві з позицій визначення закономірностей перетворення їх у цілісне системне явище;

-               визначити та дослідити складові інноваційної політики постіндустріальних країн та можливості їх застосування в Україні;

-               проаналізувати суть протиріч та недоліків інноваційної політики в Україні та розробити пропозиції щодо її вдосконалення на принципах цілісності та системності.

Об’єктом дослідження є постіндустріальна економіка та постіндустріальне суспільство як умова й результат формування, функціонування та розвитку інноваційної економіки.

Предметом дослідження є умови, закономірності та чинники перетворення сучасної економічної системи на систему інноваційного типу.

Методи дослідження. Теоретичною основою дисертації є наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем економічного зростання та майбутнього розвитку суспільства, теорій інноваційного розвитку економіки, розвитку економіки постіндустріального типу.

При формуванні системи методів дослідження були використані наступні сучасні підходи до аналізу складних економічних систем; цивілізаційний, формаційний, технологічний, інституціональний та інші підходи в їх взаємовпливу та взаємозв’язку.

У дисертаційному дослідженні використані наступні методи:

-               загальнонаукові методи аналізу та синтезу, групування і порівняння при вивченні теорії і практики організації інноваційної діяльності;

-               системний підхід та історичний  –  для дослідження теоретичних засад становлення та розвитку постіндустріального суспільства;

-               методи вибірковий, статистико-економічний – для оцінки впливу інноваційної діяльності на ефективність виробництва та на загальний економічний розвиток країни;

-               абстрактно-логічний – для теоретичного узагальнення і формулювання висновків.

Інформаційною базою дослідження є офіційні статистичні матеріали Державного комітету статистики України, дані статистичної служби «Євростат» і Всесвітнього банку, достовірні електронні ресурси мережі «Інтернет», монографії та наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених.

Наукова новизна одержаних результатів, що виносяться на захист, полягає у наступному:

вперше:

- виокремлено особливості інноваційних процесів на постіндустріальній стадії цивілізаційного розвитку, а саме, доведено, що конституюючою ознакою інноваційних процесів нової епохи стає їх системність, цілісність та взаємозалежність як зі змінами в інституційному середовищі постіндустріального суспільства, так і в системі соціально-економічних відносин цього суспільства. Зазначені особливості інноваційних процесів у постіндустріальному суспільстві пов’язані з значною швидкістю поширення інновацій, скорочення циклу їх розробки, нелінійністю інноваційного процесу, зміною мотивації інноваційної діяльності, перетворенням інноваційної діяльності в економічну діяльність, появою нових сфер дослідження, основною задачею яких є збереження людини від самознищення.

удосконалено:

- розуміння поняття «інноваційний процес» у вузькому значенні, як процесу створення конкретної інновації, та широкому значенні, як циклічного процесу створення, поширення і використання інновацій;

- підходи до класифікації моделей постіндустріальних суспільств, зокрема, пропонується виокремлення трьох моделей суспільств, що базуються на постіндустріальному типі економіки, а саме: традиційно-інноваційного японського суспільства, раціонально-індивідуалістичного американського та культурно-етичного європейського. Японське постіндустріальне суспільство визначається як традиційно-інноваційне, оскільки у ньому економічні відносини між людьми базуються на міцній традиційній основі соціальних зв’язків, хоча, водночас, це одне з найбільш інноваційних суспільств за кількістю інноваційних розробок на душу населення. Американський тип постіндустріального суспільства визначено як раціонально-індивідуалістичний, адже збільшення прибутку виступає у даному типі суспільства найзначнішим мірилом успішності людини. Європейське постіндустріальне суспільство визначається як культурно-етичне за превалювання культурної сфери та багату культурну спадщину Європи, що, безперечно, є основою його формування.

отримало подальший розвиток:

 - поглиблення розуміння понять «постіндустріальна економіка» як  сучасної суспільної форми організації народного господарства, та «постіндустріальне суспільство» як типу соціуму, що базується на постіндустріальній економіці та має свої принципові відмінні соціокультурні риси по відношенню до попередніх типів суспільств. Таке розуміння базується на існуванні двох значень поняття «постіндустріальне суспільство» як теоретичної концепції майбутнього соціально-економічного ладу та саме суспільства, основою якого є постіндустріальний тип економіки;

-  розуміння інституціональних засад інноваційної політики України щодо побудови економіки постіндустріального типу. Доведено неможливість економічного розвитку поза процесами формування постіндустріального типу економіки, без ефективної інноваційної та науково-технічної політики держави, що реалізуються як єдине ціле задля досягнення загальносуспільного прогресу.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та рекомендації дисертаційної роботи мають теоретичне та практичне значення. Сформульовані у роботі пропозиції можуть бути базою при визначені принципів, цілей та інструментів державної економічної політики, яка б виходила з завдань побудови інноваційної економіки як необхідної умови становлення та розвитку постіндустріального суспільства.

Висновки, окремі положення і методики їх доведення можуть бути також використані при: подальших дослідженнях методології економічного аналізу, а саме еволюції формаційного та цивілізаційного підходів до дослідження економічних систем;  досліджені сутності понять «постіндустріальна економіка» та «постіндустріальне суспільство» як складових єдиного процесу, які, однак, позначають різні його сторони; подальшому дослідженні інноваційних процесів, інноваційної економіки, економіки знань, постіндустріального суспільства; розробці інноваційної політики України щодо формування інституціональних засад побудови економіки постіндустріального типу.

Наукові результати дисертаційного дослідження використовуються Національним інститутом стратегічних досліджень при розробці конструкцій та моделей економічного розвитку України в умовах посилення світових глобалізаційних процесів (довідка № 293/306 від 23.03.2011). Також, наукові результати дисертаційного дослідження використані Науково-дослідним інститутом економічного розвитку ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» у розробці фундаментальної науково-дослідної теми №883 «Принципи та механізми партнерства держави і приватного капіталу у формуванні інноваційної моделі економічного розвитку України». Зокрема, автором досліджено механізм державного регулювання інноваційної сфери у постіндустріальних країнах, а саме США, країнах ЄС та Японії, та запропоновано шляхи використання їх позитивного досвіду в умовах України. Виокремлено основні недоліки інноваційної політики України та запропоновано дієві рекомендації задля їх усунення. За результатами дослідження підготовлено розділ заключного звіту: «Економічна політика держави по формуванню інноваційної бази економіки як основа становлення постіндустріального суспільства» (довідка № 13/14-02 від 24.03.2011). Науково-методичні матеріали, висновки та пропозиції розроблені та сформульовані у дисертаційній роботі використовуються Науково-дослідним економічним інститутом Міністерства економіки України при реалізації науково-дослідної теми Інституту «Розроблення організаційно-економічного механізму адаптації системи інноваційного розвитку України до світових стандартів» (№ державної реєстрації 0110U002310) (довідка № 14/119 від 18.03.2011). Окремі наукові рекомендації дисертанта використовуються в навчальному процесі ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» при розробці лекційних курсів та проведенні семінарських занять з дисциплін «Трансформаційна економіка», «Основи економічної науки» та «Політична економія» (довідка від 24.03.2011).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, в якій викладено авторське розуміння суті причин виникнення та ролі інноваційних процесів, що виникають у постіндустріальних суспільствах розвинених країн, а саме у традиційно-інноваційному японському суспільстві, раціонально-індивідуалістичному американському та культурно-етичному європейському, а також авторські рекомендації щодо становлення та розвитку сприятливого інституційного поля інноваційної діяльності в Україні, усунення недоліків її інноваційної політики. Наукові положення, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, отримані та сформульовані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації автор доповідала на: ХІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Методологічні проблеми економічної науки» (15 – 17 жовтня 2009 р., м. Київ); ІV Міжнародній науковій конференції «Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах» (23 – 25 вересня 2009 р., м. Черкаси); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми моделювання складних економічних систем» (22 – 23 квітня 2010 р., м. Кривий Ріг); ІХ Всеукраїнській науковій конференції молодих учених і студентів «Трансформація господарського механізму в умовах кризи» (15 – 17 квітня 2010р., м. Чернівці); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Актуальні проблеми теорії та практики міжнародної економіки за умов глобальної трансформації» Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (28 – 29 жовтня 2010 року м. Київ); Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Фінансово-економічне, обліково-аналітичне та організаційно-правове забезпечення відтворювальних процесів на шляху до економіки знань» Буковинської державної фінансової академії у м. Чернівці (25 –26 листопада 2010 року м. Чернівці) та на наукових семінарах кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано: 14 наукових праць загальним обсягом 5,8 друк. арк., з них 10 – статей у наукових фахових виданнях обсягом 4,7 друк. арк.,  4 – матеріали та тези конференцій обсягом 1,1 друк. арк.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів та шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 165 сторінок.  Матеріали дисертації містять 10 таблиць на 6 сторінках, 5 рисунків на 3 сторінках, 4 додатки на 10 сторінках. Список використаних джерел із 210 найменувань розміщено на 19 сторінках.