Моделювання динаміки виробничого потенціалу підприємства

Краткое содержание

У першому розділі – “Теоретичні аспекти моделювання динаміки виробничого потенціалу підприємства” – виробничий потенціал підприємства подано як складну динамічну соціально-економічну систему; досліджено методи оцінювання складових виробничого потенціалу підприємства й ефективності їх використання; проаналізовано сучасні дослідження моделювання динаміки складних економічних систем.

У поняття “виробничий потенціал” дослідниками вкладається різний зміст, проте більшість існуючих думок зводиться до визначення виробничого потенціалу як сукупності тих або інших видів ресурсів підприємства. Залежно від завдання дослідження до складу виробничого потенціалу включають ті чи інші ресурси. Узагальнюючи різні підходи до складу виробничого потенціалу, елементами виробничого потенціалу підприємства можна вважати всі ресурси, що яким-небудь чином пов’язані з функціонуванням і розвитком підприємства.

У складі виробничого потенціалу доцільно розглядати основні виробничі фонди, промислово-виробничий персонал, технологічні можливості, енергетичні ресурси, інформаційні ресурси. Як ще один ресурс запропоновано виокремити інноваційно-інвестиційні можливості й розглядати їх як параметри управління.

Управляти виробничим потенціалом підприємства означає ефективно використовувати й відтворювати його ресурси. Оскільки виробничий потенціал підприємства – це складна соціально-економічна система, то найбільш об’єктивним методом дослідження управління виробничим потенціалом промислового підприємства є системний підхід. Для перевірки ефективності управління доцільно використовувати моделювання. У процесі моделювання виробничого потенціалу підприємства виникає необхідність подавати складові виробничого потенціалу, тобто фактори виробництва, у динаміці. Описуючи їх динаміку, можна управляти обсягом та структурою ресурсів підприємства для досягнення найкращого ефекту. При цьому часовий інтервал, для якого розраховується динаміка складових виробничого потенціалу, має бути достатньо великим, щоб відповідати тим питанням стратегічного планування й управління, які вирішуються.

Економічні дані, які використовуються при моделюванні, складаються зі стохастичної та детермінованої компонент, і при переході від мікро- до макрорівня настає момент, коли детермінована компонента починає превалювати, а стохастична – перетворюється на “шум”. Застосування динамічних моделей дає змогу визначити та проаналізувати детермінований механізм поведінки системи, що, у свою чергу, зменшує невизначеність у її поведінці. Застосування статистичних моделей дослідження в цих випадках не дає бажаного результату, тому що детермінований механізм може мати досить складний вигляд, не ідентифікований статистичними моделями.

Дослідження підтверджують, що спочатку в динамічних системах, до яких належить виробничий потенціал підприємства, спостерігається монотонна збіжність чи згасаючі коливання до рівноваги (особливої точки системи). Моделювання такої ситуації не викликає труднощів навіть при використанні статистичних методів. Але подальший розвиток системи, як правило, приводить до виникнення біфуркації.

Застосування статистичних моделей у цьому випадку є досить складним, особливо у випадку, коли існує можливість виникнення хаосу. Якщо система є хаотичною, то ніякі спроби використання статистичних моделей не дають задовільних результатів, тоді як застосування динамічних моделей дає змогу побудувати такий механізм управління, що спростить поведінку системи, зменшить амплітуду коливань та уможливить застосування методів прогнозування динаміки розвитку системи.

У сучасних умовах управління виробничим потенціалом підприємства неможливе без використання новітніх інформаційних технологій, що, у свою чергу, вимагає використання сучасного математичного апарату, зокрема динамічних моделей і методів їх дослідження. За допомогою таких моделей і методів можна аналізувати динаміку виробничого потенціалу підприємства, моделювати його розвиток на стратегічному рівні управління підприємством, а також оцінювати можливі наслідки управлінських рішень. Інформаційні системи дають змогу моделювати процеси управління, але вимагають додаткового вдосконалення для врахування особливостей конкретного підприємства. Без послідовного застосування економіко-математичних методів і обчислювальної техніки в економічних розрахунках неможливо всебічно та вчасно оцінити хід соціально-економічних і виробничих процесів, своєчасно й правильно реагувати на їх відхилення від запланованих значень і раціонально управляти виробництвом.

У другому розділі – “Математичні моделі динаміки виробничого потенціалу підприємства” – розроблено концепцію моделювання динаміки виробничого потенціалу підприємства, що дає змогу підвищити ефективність його використання; побудовано та проаналізовано математичні моделі динаміки виробничого потенціалу підприємства, за допомогою яких реалізується запропонована концепція.