ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

Краткое содержание

У 1 розділі – «Грошово-кредитна політика як складова ринкових перетворень в національній економіці» - на основі дослідження економічної сутності, цілей, завдань та інструментів реалізації грошово-кредитної політики, було розглянуто основні функції грошей та кредиту, зроблено висновок про те, що визначення об'єктивної природи кредитних грошей відкриває шлях для пізнання сутності грошово-кредитної політики, особливого місця в механізмі ринкової економіки та узагальнення результатів комплексного аналізу грошово-кредитної політики, які стали основою для обґрунтування та використання комплексної системи управління розвитком національної економіки.

В дисертаційній роботі удосконалено термінологічний апарат шляхом уточнення поняття «грошово-кредитна політика», під яким необхідно розуміти комплекс взаємопов'язаних, скоординованих програм держави у сфері грошового обігу і кредиту, чітко визначених економічних та адміністративних заходів щодо регулювання грошового ринку, спрямованих на забезпечення стійкого, ефективного функціонування економіки, зокрема, на регулювання пропозиції грошей з метою стабілізації товарних цін, обсягів виробництва і зайнятості, процентної ставки, курсу національної грошової одиниці, згладжування коливань кон'юнктури ринків, які здійснює держава через свій центральний банк та інші фінансові установи.

Грошово-кредитна політика проводиться державою і одночасно реалізує як політичні, так і економічні цілі. Політичні цілі визначаються державним устроєм, існуючою законодавчою базою та соціально-політичним напрямком розвитку суспільства, який реалізують органи державної влади та державного управління. Але досягнення політичних цілей є неможливим без вирішення соціально-економічних проблем. Реальний стан економіки є матеріальною базою для політичного розвитку суспільства, а також ступеню соціального захисту кожного громадянина в умовах загострення економічних протиріч і падіння виробництва. В дисертації обґрунтовано, що політичні та економічні цілі не можна розглядати і реалізовувати окремо, а тільки в сукупності, як одне ціле. Цілі грошово-кредитної політики, які можна поділити на стратегічні, проміжні та тактичні, визначаються залежно від рівня розвитку економічних взаємовідносин у державі.

Таким чином, головною метою грошово-кредитної політики є стимулювання економічного зростання, досягнення запланованих об'ємів виробництва, повної зайнятості, прийнятного рівня інфляції та зростання ВВП.

У сучасних умовах існує два основних підходи до формування грошово-кредитної політики – на основі теорії державного регулювання Дж. Кейнса і класичного монетаризму М. Фрідмена.

З точки зору кейнсіанської теорії зростання ділової активності та збільшення обсягів виробництва можливе як за рахунок зростання автономних витрат, так і за рахунок зростання кількості грошей, що знаходяться в обігу. Відповідно, пом'якшення наслідків проходження економікою фаз ділової активності можливе шляхом проведення державної стабілізаційної політики, що включає фіскальну політику, яка регулює величину чистих податків і державних закупівель, і грошово-кредитну політику, яка впливає на кількість грошей, що знаходяться в обігу.

У свою чергу, монетаристи, розглядаючи механізм впливу грошей на економічну систему, головний акцент роблять на зміну структури «портфельного балансу», що включає набір накопичених активів – грошей, облігацій, реального капіталу, товарів довгострокового користування. При цьому, «першочерговий поштовх» до перебудови структури активів завжди належить запасу грошей. Коливання виробництва в довгостроковому періоді монетаристської моделі пов'язані зі зміною динаміки грошового запасу.

Обидві теорії побудовані стосовно умов ринкової економіки. Вони доповнюють одна одну, складаючи теорію визначення загального доходу і тому можуть бути використані у якості методичної основи для формування комбінованої грошово-кредитної політики, адаптованої до сучасних ринкових відносин, що склалися в Україні.

У дисертаційній роботі було удосконалено систему управління розвитком національної економіки на основі проведення комплексного аналізу грошово-кредитної політики. Особливістю системи є те, що кожний з елементів передбачає існування як мінімум трьох видів ситуацій в економічному розвитку об'єкта спостереження: стійке зростання, стан рецесії, нестійке зростання.

Проведені дослідження дозволили визначити, що сукупність соціально-економічних показників переводиться у якісно нову площину суспільних відносин, де управління кількісними змінами відповідних параметрів безпосередньо впливає на досягнення очікуваних результатів по всіх (економічних, соціальних, політичних та культурних) напрямах розвитку суспільства, а зміна  соціально-економічних показників є прямим результатом тих рішень, які приймаються структурами управління, що охоплюють увесь комплекс національного господарства.

У 2 розділі – «Розвиток грошово-кредитної політики України» – виявлено основні пріоритети грошово-кредитної політики країни, розглянуто етапи реалізації грошово-кредитної політики в Україні, обґрунтовано, що до розрахунку приймаються не тільки передбачувані обставини, а й чинник невизначеності, пов'язаний з існуванням ризиків, які можуть виникнути у процесі практичної реалізації того чи іншого варіанту розвитку грошово-кредитної політики.

Визначення пріоритетів грошово-кредитної політики мають створити умови для довгострокової фінансово-економічної стабільності в державі. Головним орієн¬тиром грошово-кредитної політики, що відображає рівень і тенденції стабіль¬ності грошової одиниці, є індекс спо¬живчих цін. Регулювання обмінного курсу потрібно спрямовувати на підтримання цінової і фінансової стабільності, а по¬казники монетарної бази використовувати як проміжний орієнтир для вирішення по¬точних завдань монетарного забезпе¬чення макроекономічної рівноваги, а також досягати  довгострокових соціальних, структурних та інституційних цілей.  Це дозволяє удосконалити методичний підхід до проведення аналізу існуючих стабілізуючих режимів грошово-кредитної політики, таких як таргетування обмінного курсу, таргетування грошових агрегатів, таргетування інфляції та грошово-кредитної політики без встановлення «номінального якоря», результати якого, в залежності від зрілості економічних відносин в країні та їх розвитку, забезпечують виділення того з них, впровадження якого створює передумови підвищення ефективності системи державного регулювання і досягнення всіх умов соціально орієнтованого суспільства (табл. 1).