РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УПРАВЛІНСЬКОГО ПЕРСОНАЛУ :

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми професійної компетентності управлінського персоналу в зв’язку з опануванням суспільством когнітивної моделі розвитку, сформульовано мету, завдання, предмет і об’єкт дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення отриманих у процесі дослідження результатів і  запропонованих рекомендацій.

У першому розділі – «Теоретичні засади розвитку професійної компетентності управлінського персоналу» – обґрунтовано протиріччя теоретичного та практичного розвитку професійної компетентності персоналу промислових підприємств у сучасних умовах; визначено сутність і зміст поняття «професійна компетентність управлінського персоналу»; розкрито особливості та доведено доцільність комплексного поєднання освітніх технологій для розвитку освітньо-фахового потенціалу управлінського персоналу як складової професійної компетентності (ПК).

В умовах сьогодення суспільство поступово опановує когнітивну модель розвитку, переходить від економіки знань, де основною цінністю виступає інтелектуальний, людський, соціальний капітал, до суспільства, орієнтованого на унікальні знання, активізацію внутрішніх установок людини на освіту, впровадження ідеї навчання протягом життя через наукові дослідження. Про пріоритетність цілей такого розвитку сучасної освіти в Україні свідчать обсяги наукових досліджень, що зростають. Зокрема в період з 2009 по 2010 рік спостерігається збільшення наукових розробок на суму 127,7 млн грн, фундаментальних досліджень – на 10,8 млн грн, надання науко-технічних послуг – на 1109, 2 млн грн на рік. Хоча статистичні дані і засвідчують тенденцію зростання в Україні кількості випускників, які отримують вищу освіту, держава поступово втрачає передові позиції щодо відповідності освіченості громадян запитам ринку, недостатньо повно здійснює забезпечення кадрами наукові дослідження з важливих пріоритетних напрямів.

Аналіз теоретичних положень і практичного досвіду промислових підприємств дозволив визначити, що сьогодні в якості основних протиріч розвитку професійної компетентності персоналу промислових підприємств виступають: неузгодженість підходів до вивчення її сутності та змісту, труднощі кількісного оцінювання рівня розвитку професійної компетентності та необхідність підвищення достовірності інформації про її стан, важливість постійного оновлення освітньо-фахового потенціалу та відсутність у менеджерів спеціальних знань з реалізації сучасних технологій розвитку освітньо-фахового потенціалу (ОФП). Розв’язання визначеного переліку протиріч забезпечує поступовий перехід підприємств до опанування традиційної для когнітивного суспільства моделі компетентної організації.

Дослідження довели, що для підтримки розвитку когнітивного суспільства необхідно приділяти більше уваги забезпеченню промисловості високоосвіченим персоналом. Сучасні підприємства повинні швидко реагувати на потреби розвитку освітньо-фахового потенціалу та поля компетенцій своїх працівників. Особливого значення розвиток професійної компетентності набуває для управлінського персоналу промислових підприємств. Така тенденція зумовлена перенесенням акцентів з накопичення знань, умінь, навичок на розвиток досвіду їх практичного використання, капіталізацію. Компетентнісний підхід посилює практичну орієнтованість професійної освіти працівників, оптимальне використання їх ОФП, забезпечує розуміння причини виникнення проблеми в розвитку професійної компетентності управлінського персоналу.

Широке використання компетентнісного підходу в менеджменті, соціальній економіці, педагогіці, психології обумовило необхідність уточнення сутності та змісту поняття «професійна компетентність управлінського персоналу» в контексті теми дисертаційного дослідження. В роботі це поняття розглядається як індикатор якості реалізації освітніх процесів, особливість якого полягає у поєднанні знань і здібностей персоналу та спроможності їх використання в управлінській діяльності відповідно до функціональних обов’язків. Таке визначення дозволяє оцінити сформованість та узгодженість структурних компонент професійної компетентності управлінського персоналу: функціональної (компетенції) та особистісної (освітньо-фаховий потенціал працівників), розробити програму їх розвитку (рис. 1).