КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ :

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної роботи, визначено зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами, її мету та завдання, теоретичну і методологічну базу дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи формування системи кадрового забезпечення готельного господарства України” на основі дослідження теоретичних положень обґрунтовано і уточнено зміст економічних категорій „якість” та “конкурентоспроможність робочої сили”, а також детально досліджується механізм кадрового забезпечення економіки, а саме його призначення і складові на макро-, мезо- та мікроекономічному рівнях. Визначено сутність поняття „кадрове забезпечення”, „кадрові ресурси” та „кадровий потенціал”, розроблено прогнозну модель кадрового забезпечення та методику прогнозування чисельності і структури персоналу.

На думку дисертанта, більшість досліджень стосовно підвищення якості кадрового забезпечення економіки здійснюється окремо по трьох напрямах: регулювання ринку праці, реформування системи освіти та вдосконалення кадрового менеджменту на підприємствах. Водночас існує необхідність комплексного дослідження формування, руху та використання кадрів в країні як єдиного взаємопов’язаного процесу, що має регулюватись і вдосконалюватись системно. Саме з таких позицій було проведене дисертаційне дослідження.

В дисертаційній роботі кадрове забезпечення готельного господарства запропоновано розглядати як систему, що забезпечує відповідність між кількісними і якісними характеристиками працівників, необхідними для надання готельних послуг, та діяльністю навчальних закладів, які готують спеціалістів для цієї сфери, здійснюють їхню перепідготовку і підвищення кваліфікації.

Доведено, що ефективне кадрове забезпечення повинно стати органічною складовою управління галуззю і включати такі основні напрямки: аналіз галузевого ринку праці та прогнозування його кон’юнктури; взаємозв’язок з зовнішніми джерелами забезпечення галузі кадрами; аналіз кадрового потенціалу та рівня його використання; прогнозування і планування потреби в персоналі; формування ринкових стратегій кадрового забезпечення; управління кадровим забезпеченням.

Доведено, що управління кадровим забезпеченням є складовою частиною управління готельним господарством. Воно направлено, по-перше, на задоволення потреб готельного комплексу в кваліфікованих кадрах, по-друге, на забезпечення високого рівня ефективності праці та якості готельних послуг.

Прийняття в Україні відповідних за­конів, нормативних актів, концепції, науково-освітніх програм сфери турис­тичної діяльності та готельної справи засвідчують важливість цих видів економічної діяльності та увагу до них з боку держави. А це, в свою чергу, висуває нові вимоги до перспектив розвитку галузі та забезпечення її підготовленим персоналом.

В дисертаційній роботі доведено, що істотним недоліком діяльності українських готелів є відсутність досвідчених, кваліфікованих кадрів, які здатні самостійно та на якісному рівні будувати стосунки з клієнтами.

Про недостатньо високий рівень організації праці і підготовки кадрів для готельного господарства України свідчать наступні факти: зростання витрат праці в більшості готелів на обслуговування клієнтів без відповідного підвищення якості послуг; дефіцит на ринку готельних послуг працівників, які мають відповідну сучасним вимогам кваліфікацію, що зумовлює низьку якість наданих послуг; відсутність резерву підготовлених кадрів, необхідного для функціонування готелів у періоди сезонного зростання навантаження.

Кадрове забезпечення розвитку готельного господарства повинно спиратися на прогнози реальної потреби в фахівцях за професіями, спеціальностями й кваліфікаціями. Для сфери послуг Центральним бюро нормативів з праці Державного комітету з праці та соціальних питань у 1990 р. були розроблені нормативи чисельності працівників оздоровчих комплексів, де були виділені нормативи чисельності працівників, зайнятих організацією розміщення. Однак із зміною форми власності, категорійності та форм господарювання готельних підприємств ці нормативи не можуть бути використані. Тому в нових умовах господарювання все гостріше постає питання про нові підходи до розробки методів нормування, які дозволяли б комплексно врахувати вплив різноманітних факторів на чисельність і склад працюючих в сфері гостинності.