ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЄДНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ АКТАМИ СУДОВОГО ТЛУМАЧЕННЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі містяться обґрунтування актуальності теми дисертації, розкривається зв’язок роботи з науковими планами, визначаються мета, задачі, об’єкт і предмет, методологічна основа дослідження, теоретичне і практичне значення результатів роботи, положення, які виносяться на захист, відомості про апробацію та публікацію основних положень дисертаційної роботи, її структура та обсяг.

Розділ 1 «Загальні засади дослідження питань забезпечення єдності у застосуванні положень кримінального законодавства актами судового тлумачення» містить два підрозділи.

Підрозділ 1.1 «Стан дослідження питань забезпечення єдності у застосуванні положень кримінального законодавства актами судового тлумачення» присвячений узагальненню викладених у юридичній літературі позицій стосовно юридичної природи актів судового тлумачення, спрямованих на забезпечення єдності застосування кримінального законодавства. Розмежовано три групи таких досліджень: дослідження радянського періоду, сучасні вітчизняні дослідження та сучасні дослідження цих питань зарубіжних учених. Визначено, що одностайну підтримку у всіх наукових джерелах знайшла лише позиція про те, що акти судового тлумачення, спрямовані на забезпечення єдності застосування кримінального законодавства, істотно впливають на правозастосовну діяльність. З інших питань висловлюються відмінні, часто діаметрально протилежні підходи.

У підрозділі 1.2 «Форми забезпечення єдності у застосуванні положень кримінального законодавства актами судового тлумачення: історія та сучасність» спочатку аналізуються питання становлення, історичного розвитку та зміни ставлення законодавця, а відтак науковців та практиків до статусу актів судового тлумачення. В результаті виділяється сім таких етапів. Аналізуючи сучасну ситуацію, обґрунтовується, що забезпечення судами єдності застосування кримінального законодавства здійснюється такими актами, як постанови Пленуму, узагальнення судової практики та листи. Найбільш авторитетним видом таких актів є постанови Пленуму, що обумовлено назвою самого документа (постанова – документ, що підлягає виконанню) та внутрішнім імперативним характером викладу їх змісту. Виділено істотні ознаки актів судового тлумачення.

Розділ 2 «Забезпечення єдності у застосуванні судами України кримінального законодавства актами судового тлумачення: проблеми теорії» містить три підрозділи.

У підрозділі 2.1 «Ати судового тлумачення, спрямовані на забезпечення єдності у застосуванні положень кримінального законодавства, в контексті проблеми джерел кримінального права» для вирішення поставленого питання аналізуються  поняття «система права», «система законодавства», «джерела права», «джерела законодавства», «правотворчість», «нормотворчість» та ін., а також позиції та аргументи щодо визнання (невизнання) актів судового тлумачення, зокрема постанов Пленуму джерелами кримінального права. Зроблено висновок, що ситуацію, яка склалася, можна охарактеризувати так – представники двох діаметрально протилежних позицій користуються взаємозаперечуючими аргументами, надаючи перевагу тим чи іншим аргументам лише тому, що особисто вважають їх більш переконливими. Найбільш вдалою оцінкою ситуації, яка склалася, на нашу думку, є слова Рене Давида, який зазначав, що, зважаючи на сучасне намагання юристів усіх країн спертися на закон, творча роль судової практики завжди або майже завжди приховується за видимістю тлумачення закону. Відтак більш правильною визнається позиція, згідно з якою акти судового тлумачення, спрямовані на забезпечення єдності застосування кримінального законодавства, у формі постанов Пленуму є джерелами кримінального права. Сформульовано аргументи на підтримку цієї позиції.

Підрозділ 2.2 «Забезпечення єдності актами судового тлумачення у застосуванні положень кримінального законодавства та проблема судового прецеденту» присвячений визначенню значення судової практики у зарубіжних державах. Визначено поняття прецеденту, судової правотворчості, судової практики, встановлено співвідношення цих понять. Нами заперечено можливість визнання актів судового тлумачення судовими прецедентами. Безумовно, такі акти і судовий прецедент мають спільні риси: однаковий суб’єкт створення – суд; принциповий характер; використання для багатьох справ; безадресний характер; обидва уточнюють положення закону або заповнюють його прогалини тощо. Проте між ними існує низка відмінностей, які не дозволяють їх ототожнювати, а саме: акти судового тлумачення видаються тільки вищим судовим органом; інша структура (побудова); видаються у певній категорії справ, а не в окремій справі; у актах судового тлумачення дається роз’яснення багатьох положень у таких справах; прецедент можна поставити в основу обґрунтування рішення, натомість лише актами судового тлумачення, спрямованими на забезпечення єдності застосування кримінального законодавства, без посилання на норми матеріального та процесуального закону рішення обґрунтуватися не може; інший порядок прийняття та механізм перевірки якості та ін.

У підрозділі 2.3 «Значення актів судового тлумачення, спрямованих на забезпечення єдності у застосуванні кримінального законодавства, для подальшого його розвитку та правозастосовної діяльності» проаналізовані всі висловлені в літературі підходи щодо значення актів судового тлумачення у правовій системі України. Зокрема, проаналізовано шістнадцять висловлених із цього приводу позицій про вплив таких актів на: формування кримінального законодавства; виявлення застарілості законів і подальшого розвитку законодавства;  вдосконалення законодавства; заповнення прогалин у законодавстві; проведення єдиної державної судової політики та однакового застосування закону; направлення (скерування) судової практики; формування кваліфікації; розроблення стандартів кваліфікації; недопущення помилок у кваліфікації злочинів; усунення помилок у кваліфікації злочинів; вплив на подолання конкуренції; визначення змісту оціночних понять; конкретизацію оціночних понять; встановлення меж тлумачення кримінального закону; роз’яснення окремих слів, термінів та визначення правових понять; роз’яснення та вдосконалення окремих елементів складу злочину. За результатами їх аналізу виділено чотири узагальнені сфери впливу актів судового тлумачення на правову систему в державі.

Розділі 3 «Проблема якості актів судового тлумачення, спрямованих на забезпечення єдності у застосуванні судами України кримінального законодавства» містить чотири підрозділи.

Підрозділ 3.1 «Поняття та критерії якості актів судового тлумачення, спрямованих на забезпечення єдності у застосуванні судами України кримінального законодавства» присвячений аналізу проблеми якості актів судового тлумачення. Ця проблема розглядається у контексті проблеми якості законів. Зроблено висновок, що створення актів судового тлумачення є складним процесом, адже вони повинні відповідати як усім вимогам, що стосуються забезпечення якості нормативних актів, так і виконувати своє призначення – як результат узагальнення судової практики забезпечувати єдність судової практики у вирішенні справ відповідної категорії. Зважаючи на це, запропоновано поняття якості таких актів та виокремлено три групи вимог щодо її забезпечення: вимоги до форми; вимоги до змісту; вимоги до мови.

У підрозділі 3.2 «Вимоги до змісту актів судового тлумачення, спрямованих на забезпечення єдності у застосуванні судами України кримінального законодавства»  доводиться, що для забезпечення якісного змісту актів судового тлумачення необхідно враховувати, які положення КК роз’яснюються. З огляду на це запропоновано авторський погляд на структуру актів судового тлумачення з питань застосування положень Загальної та Особливої частини КК. Викладено послідовність та перелік питань, які, на нашу думку, мають бути відображені у таких актах. Акцентується також на питанні забезпечення правил формулювання дефініцій під час створення таких актів, а також дотриманні вироблених наукою правил (способів) тлумачення.

У підрозділі 3.3 «Вимоги до "мови" актів судового тлумачення, спрямованих на забезпечення єдності у застосуванні судами України кримінального законодавства» вказано, що мовна підготовка актів судового тлумачення, спрямованого на забезпечення єдності застосування кримінального законодавства, необхідна з таких підстав: обмеження або виключення суддівського угляду; застосування до потреб практики; визначення змісту понять; уніфікація підходів до розуміння кримінального законодавства; заповнення термінологічних прогалин Кримінального кодексу. Визначено поняття мови актів судового тлумачення  та вимоги щодо забезпечення її якості.

У підрозділі 3.4 «Основні недоліки чинних постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах» проаналізовано чинні постанови Пленуму Верховного Суду України, в результаті чого зроблено висновок, що основними їх недоліками є те, що: роз’яснення окремих термінів і понять незавершені (часткові, неповні); під час викладу певних дефініцій упускаються, нехай незначні, але особливості; у постановах відсутні роз’яснення найбільш складних ситуацій, які мали б там бути роз’яснені насамперед; у таких постановах часто містяться оціночні поняття, які треба роз’яснювати додатково; в окремих випадках такі акти містять принципові рішення, які однозначно не ґрунтуються на нормативних положеннях,  такі позиції часто не обґрунтовуються; в більшості постанов істотно замало положень про особливості оцінки незакінчених посягань, відмежування злочинів від суміжних, правил кваліфікації діянь за сукупністю тощо.