ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ АБО СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ ПРАЦІВНИКАМИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується вибір та актуальність теми, визначається зв’язок роботи з науковими програмами, планами й темами, сформульовано мету й задачі дослідження, зазначено теоретичну та емпіричну базу, розкривається наукова новизна одержаних результатів, наведено дані щодо їх апробації та публікацій.

Розділ 1 «Характеристика злочинності у сфері службової діяльності» присвячено дослідженню службової злочинності як інституційного явища, виявленню закономірностей його відтворення в Україні, а також встановленню місця у її структурі злочинності працівників ОВС.

Досліджуючи феномен службової злочинності (злочинності у сфері службової діяльності), встановлено, що її можливо розуміти у двох значеннях: широкому та вузькому. У широкому значенні під злочинністю у сфері службової діяльності автор пропонує розуміти сукупність злочинів, вчинюваних як службовими, так і іншими особами, спрямованими на порушення порядку реалізації функцій відповідної служби. У вузькому значенні службову злочинність запропоновано розуміти як масове, історично мінливе, соціально-правове, інституційне утворення, що виражається у сукупності злочинів, передбачених Розділом XVII КК України, вчинюваних службовими особами з використанням службових повноважень.

Встановлено, що рівень зареєстрованих службових злочинів за останні десять років суттєво не змінився; у динаміці відсутня стабільна тенденція. Аналогічні характеристики фіксуються й щодо кількості осіб, які вчинили злочини у сфері службової діяльності.

Визначено, що окремою складовою службової злочинності є злочинність у сфері правоохоронної діяльності. З’ясовано, що основну частку (близько 98 %) останньої становить злочинність працівників ОВС.

Розділ 2 «Кримінологічна характеристика зловживання владою або службовим становищем працівниками ОВС України» складається з трьох підрозділів, у яких досліджуються окремі складові кримінологічної характеристики відповідного виду злочинності.   

У підрозділі 2.1 «Кількісні та якісні показники зловживання службовим становищем працівниками ОВС України» досліджується рівень, динаміка, латентність, структура, географія зловживання владою або службовим становищем працівниками ОВС.

Рівень зловживання владою або службовим становищем працівниками ОВС є досить високим. Так, у 2011 р. за фактами вчинення досліджуваного злочину було порушено 53 кримінальні справи, за які протягнено до кримінальної відповідальності 73 особи-працівника ОВС. Ще у 268 кримінальних справах зловживання службовим становищем інкримінувалося працівникам ОВС у сукупності з іншими злочинами.

З’ясовано, що динаміка зловживання владою або службовим становищем працівників ОВС не є сталою. За останні дванадцять років піковими за означеним злочином виявилися 2000, 2004, 2007 та 2011 роки. Між ними простежуються тенденції як до помірного зниження, так і до зростання рівня. Такі показники не відповідають тенденціям злочинності в цілому, та у сфері службової діяльності, зокрема, що пов’язується автором не стільки зі специфікою змін у детермінаційному комплексі, скільки з недоліками організаційно-управлінського характеру у реалізації кримінально-превентивної діяльності.

Доведено, що зловживання владою або службовим становищем працівниками ОВС характеризується значним рівнем латентності, яка становить близько 90 %.

Зловживання владою або службовим становищем, вчинювані працівниками ОВС, виражаються в основному у: приховуванні фактів неправомірних дій (43,5 %); нaдaнні незаконних пільг та переваг окремим категоріям громадян (13 %); «розвалі» кримінальних справ (21,8 %); нaдaнні допомоги в організації незаконного бізнесу (8,7 %); сприянні безпеці господарській діяльності, що здійснюється з порушенням передбаченого чинним законодавством порядку (13 %).

Встановлено, що в переважній більшості випадків вчинення досліджуваного злочину працівники міліції використовували свої владні повноваження для отримання незаконних переваг, матеріальних благ та вигід майнового характеру. При цьому їхні протиправні дії були пов’язані не тільки із вчиненням зловживань службовим становищем (42 %), а й з отриманням хабарів (37 %). Виявлено кореляцію зловживань владою або службовим становищем та хабарництвом з коефіцієнтом 0,9.

Зловживання владою або службовим становищем здебільшого має тривалий (багатоепізодний) характер: у 71 % випадків у справі розглядалося два і більше епізодів злочинності діяльності працівників ОВС. Крім того, досліджуваний вид злочинності значною мірою має груповий характер: у 38 % випадків до кримінальної відповідальності в одній кримінальній справі про зловживання владою або службовим становищем притягалися дві і більше особи – працівники ОВС. Останні у 10,8 % випадках виступали посередниками у вчиненні зловживань службовим становищем та отриманням незаконної винагороди. У 5,5 % випадків посередниками виступали приватні особи, які не мають відношення до служби в міліції (друзі, приятелі, знайомі або родичі сусідів, друзів тощо).

Найбільш криміногенно небезпечними регіонами в аспекті поширення зловживання владою або службовим становищем працівниками ОВС є Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Донецька, Харківська та Вінницька області.

Підрозділ 2.2 «Характеристика особи злочинця працівника ОВС, який вчиняє зловживання владою або службовим становищем» присвячено виявленню кримінально-правових, соціально-демографічних та морально-психологічних ознак відповідної особи злочинця-працівника ОВС.

Серед специфічних кримінально-правових ознак особи злочинця-працівника ОВС як спеціального суб’єкта злочину встановлено такі: 1) виконання специфічних функцій, пов’язаних з припиненням правопорушень, затриманням причетних до цього осіб та обмеженням їх волі; 2) обіймання посади в державному озброєному органі виконавчої влади з відповідним обсягом владних повноважень та правом на застосування заходів примусу; 3) наділення повноваженнями, що дозволяють висувати юридично значущі вимоги, обов’язкові для виконання іншими службовими особами та громадянами; 4) службові повноваження не обмежуються сферою одного відомства – МВС, а поширюються на діяльність інших міністерств, відомств та організацій; 5) захищеність законом від втручання в їхню службову діяльність та перебування під посиленим правовим захистом з боку держави.

Встановлено, що більшість працівників ОВС вчинили зловживання владою або службовим становищем у віці від 21 до 28 років, що свідчить про найбільш високу кримінальну активність саме цієї вікової групи. Майже третина (28,2 %) засуджених працівників ОВС вчинили злочин у віці від 35 до 45 років і лише 6 % вчинили злочини у віці понад 46 років. Переважну більшість (99,5 %) злочинців – особи чоловічої статі, що свідчить про соціально-рольову специфіку гендерних відносин, зокрема у сфері службової (правоохоронної) діяльності в сучасній Україні.

З’ясовано, що особа злочинця-працівника ОВС, який зловживає владою або службовим становищем, характеризується: а) корисливою спрямованістю та прагненням до збагачення за рахунок порушення законних прав та інтересів громадян, юридичних осіб, держави; б) невисоким ступенем диференціації рівнів потреб; самі ці потреби, як правило, більш слабко сформовані в соціальному відношенні; в) зміщенням домінуючих спонукань до рівня особистісного, індивідуального, миттєвого, емоційного; г) попередньою девіантною поведінкою, яка виражалася у неодноразових (в середньому двічі протягом року до викриття у злочинній діяльності) дисциплінарних проступках. Близько 30 % засуджених за зловживання владою або службовим становищем характеризуються алкогольною обтяженістю.

У підрозділі 2.3 «Мотивація зловживання владою або службовим становищем працівниками ОВС України» досліджуються особливості мотивації злочинної поведінки працівників ОВС, які вчинюють зловживання владою або службовим становищем.

У мотиваційній структурі кримінальної діяльності працівника ОВС, який вчиняє зловживання владою або службовим становищем, у результаті дослідження встановлено три види провідних мотивів: 1) відомчо-корпоративні; 2) корисливі; 3) самоактуалізації.

Відомчо-корпоративні мотиви зумовлені організаційно-управлінськими недоліками діяльності ОВС, що виявляються у груповому марнославстві та зарозумілості (нарцисизмі), корпоративному конформізмі, вадах системи показників ефективності роботи підрозділів.

Корисливі мотиви зумовлені недостатнім рівнем матеріально-технічного оснащення, грошового та соціального забезпечення.     

Мотиви самоактуалізації при вчиненні зловживання владою або службовим становищем характеризуються прагненням працівника ОВС підвищити власний соціально-психологічний статус через екстраполяцію публічних владних повноважень на приватну, особистісну сферу.

Розділ 3 «Детермінація зловживання владою або службовим становищем працівниками ОВС України» складається з двох підрозділів, у яких розкриваються як загальні фактори злочинності працівників ОВС, так і специфічні, пов’язані із вчиненням досліджуваного виду злочинів.

У підрозділі 3.1 «Поняття та загальна характеристика детермінації злочинності працівників ОВС України» визначається методологічна позиція щодо дослідження детермінації злочинності працівників ОВС у межах діалектичного детермінізму з використанням принципу соціального натуралізму, а також наводиться класифікація та характеристика основних груп криміногенних факторів.

Основними соціально-економічними факторами злочинності працівників ОВС визначено: а) недостатній рівень грошового забезпечення; б) згортання соціальних програм щодо персоналу ОВС; в) недостатній рівень матеріально-технічного забезпечення службових потреб.

Серед соціально-психологічних детермінант сучасної злочинності працівників ОВС виділено такі: а) незрілість правосвідомості основної частини персоналу ОВС першого-третього років служби; б) психологічно суперечливі умови несення служби, обумовлені конфліктом особистих і службових інтересів, дезорганізацією робочого часу та понаднормованістю останнього; в) деформація ціннісно-трудової орієнтації у напрямку формування «ринкового» типу характеру серед працівників ОВС з превалюванням споживацьких, меркантильних стандартів в організації службової діяльності; г) поширення в ОВС традицій зловживання алкогольними напоями, кругової поруки; д) падіння престижу служби в ОВС та іміджу останніх серед населення. Останнє підтверджується і внутрішньовідомчими замірами, що свідчить про глибинні структурно-психологічні деформації корпоративної свідомості.

Суттєву роль у детермінації злочинності працівників ОВС відіграють і організаційно-управлінські фактори, серед яких: а) прорахунки в кадровій політиці щодо відбору кандидатів на службу в ОВС, стратегії та гарантіях просування по службі, організації навчально-виховного процесу у практичних підрозділах; б) дисбаланс у комплектуванні підрозділів, що тягне за собою службове перевантаження працівників ОВС; в) низька ефективність внутрішньовідомчих форм контролю за дотриманням законності в діяльності ОВС; г) недоліки у судовій практиці, зумовлені застосуванням заходів кримінально-правового впливу, неадекватних суспільній небезпечності вчинених працівниками ОВС злочинів.

Вагоме місце у структурі факторів злочинності працівників ОВС посідають правові детермінанти, які полягають у вадах правового регулювання суспільних відносин як у сфері службової діяльності, так і організації соціального захисту працівників ОВС.

У підрозділі 3.2 «Детермінація зловживання владою або службовим становищем працівниками ОВС України» акцентується увага на специфічних криміногенних факторах зловживання службовим становищем працівниками ОВС. Встановлено, що останні здебільшого проявляються в організаційно-управлінській сфері та сфері правового регулювання службової діяльності.  

До найпоширеніших детермінант зловживань владою або службовим становищем належать: неправильне, перекручене інформування персоналу ОВС про інтереси, призначення служби; нестійкість службового становища та відсутність гарантій кар’єрного зростання; «нарцистичний» напрямок професійної деформації працівників, обумовлений специфікою владних повноважень; відставання норм права від реальних потреб службової діяльності; наявність правових передумов для формування колізій правових інтересів працівників ОВС; фінансово-економічна, організаційно-управлінська, наукова, кадрова та інша незабезпеченість практичної реалізації положень нормативно-правових актів у сфері регулювання діяльності служб і підрозділів ОВС; нечітке визначення функцій, прав, обов’язків і відповідальності працівників ОВС у нормативно-правових актах; створення надмірних правових обтяжень для одержувачів публічних (реєстраційних, дозвільних тощо) послуг ОВС.

Розділ 4 «Запобігання зловживанню владою або службовим становищем працівниками ОВС України» мітить три підрозділи, в яких досліджується система запобіжних заходів загальносоціального, спеціально-кримінологічного та індивідуального рівнів.

У підрозділі 4.1 «Загальносоціальні заходи запобігання зловживанню владою або службовим становищем працівниками ОВС України» зазначається, що основою системи протидії злочинності в цілому й зловживання владою або службовим становищем з боку працівників ОВС, зокрема, є комплекс заходів соціального, економічного, правового, політичного, організаційно-управлінського, культурно-ідеологічного характеру, спрямованих на оздоровлення морального клімату в суспільстві та зниження рівня конфліктності, соціальної напруженості.

Окремо акцентується увага на доцільності реформування державних інституцій, створення нової інституційної спроможності ОВС через імплементацію у вітчизняну практику державного адміністрування таких європейських проектів інституціональної розбудови, як «Twinning» і TAIEX. Їх реалізація в Україні має сприяти створенню сервісної моделі органів внутрішніх справ, а також конкурентного середовища серед персоналу в аспекті кар’єрного зростання, обумовить зниження його кримінальної активності.

У підрозділі 4.2 «Спеціально-кримінологічні заходи запобігання зловживанню владою або службовим становищем працівниками ОВС України» досліджується система заходів, що має вузькоспеціалізоване призначення щодо деструктивного впливу на процеси відтворення та поширення зловживання владою або службовим становищем працівниками ОВС. До останніх, зокрема, автором запропоновано віднести такі: 1) встановлення суворого контролю і системи звітності за рівнем виконавської дисципліни; 2) запровадження на постійній основі кримінологічної (в тому числі антикорупційної) експертизи відомчих нормативно-правових актів МВС, а також їхніх проектів; 3) активізація участі громадськості в управлінні ОВС; 4) запровадження на постійній основі системи звітності щодо стану законності і дисципліни в ОВС через повідомлення в засобах масової інформації та на сесіях місцевих органах самоврядування; 5) налагодження тісної взаємодії з підрозділами прокуратури, Служби безпеки України, Державної податкової адміністрації, Держкомкордону щодо отримання інформації про негативні прояви, допущені працівниками органів внутрішніх справ, й забезпечення її глибокої перевірки та відповідне реагування; 6) налагодження тісної взаємодії з установами Державної пенітенціарної служби України щодо обміну інформацією про неслужбові зв’язки працівників органів внутрішніх справ із засудженими та особами, що тримаються під вартою; 7) жорсткий контроль за активами працівників ОВС: запровадження щоквартальних форм фінансової звітності та відповідних заходів перевірки їх достовірності.

Встановлено, що підвищенню ефективності запобіжної функції кримінально-правової заборони, вираженої у ст. 364 КК України, сприятиме удосконалення санкції в напрямку усунення суперечності, яка склалася у зв’язку з можливістю застосування до злочинця як виправних робіт, так і позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Характер суспільної небезпечності зловживання владою або службовим становищем зумовлює необхідність виключення з переліку видів покарань альтернативної санкції ст. 364 КК України такого виду покарань, як виправні роботи.

У підрозділі 4.3 «Індивідуальні заходи запобігання зловживанню владою або службовим становищем працівниками ОВС України» доводиться, що суттєвим елементом забезпечення ефективного запобігання зловживанню владою або службовим становищем на індивідуальному рівні має стати реформування відомчої освіти та виховної роботи в системі МВС України, покликаної цілеспрямовано формувати та розвивати у працівників різних служб ОВС такі професійні якості, як активна життєва позиція, ідейна переконаність, усвідомлення підвищеної відповідальності за бездоганне виконання службового обов’язку. У зв’язку з цим професійна підготовка в системі ОВС не має вичерпуватися вузькоспеціалізованим правовим навчанням, а повинна передбачати моральне та правове виховання, зорієнтоване на формування загальної та професійної культури кадрів.

Нагальною є потреба реформування інституту наставництва з метою виключення формалізму у цьому напрямку роботи. Доцільно розробити та впровадити методику виявлення, профілактики серед працівників органів внутрішніх справ професійної деформації на різних рівнях. Остання має ґрунтуватися як на заходах психологічного, так і непсихологічного (організаційно-управлінського) характеру.

Штатній психологічній службі, а також підрозділам внутрішньої безпеки доцільно формувати профілактичні та оперативні обліки стосовно працівників ОВС, схильних до девіантних форм поведінки. Критеріями останніх запропоновано вважати: 1) підвищений конформізм, несамостійність у прийнятті рішень по службі; 2) систематичне порушення дисципліни та законності, факти притягнення до дисциплінарної чи адміністративної відповідальності; 3) зловживання алкоголем як на службі, так і в побуті; 4) підтримання неслужбових стосунків з раніше засудженими особами, фігурантами кримінальних справ, особами, що перебувають на наркологічному обліку тощо; 5) суттєве перевищення фактичними витратами розміру грошового забезпечення; 6) негативна характеристика у побуті.

Запропоновано поширити практику застосування поліграфу у діагностуванні професійно-ділових та особистісних якостей кандидатів на службу в ОВС, а також осіб, які перебувають на внутрішніх профілактичних обліках штатної психологічної служби.