| Краткое содержание: |
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації; визначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, задачі, об’єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про їх апробацію та впровадження, а також щодо кількості публікацій, структури й обсягу роботи.
Розділ 1 «Поняття та форми контролю начальника ГСУ за розслідуванням злочинів» містить два підрозділи, де досліджено історію виникнення та розвитку інституту здійснення контролю за розслідуванням злочинів, визначені поняття та форми процесуального і організаційного контролю начальника ГСУ за розслідуванням злочинів.
У підрозділі 1.1. «Поняття та форми відомчого процесуального контролю за розслідуванням злочинів» доводиться, що процесуальний контроль у кримінальному судочинстві включає: судовий контроль, прокурорський нагляд та процесуальний відомчий контроль. При цьому процесуальний відомчий контроль покладається на начальника слідчого відділу, який найближче знаходиться до слідчого та має найбільше можливостей здійснення ефективного та своєчасного контролю за законністю провадження досудового слідства.
Дослідження процесуальних повноважень начальника слідчого відділу дозволило стверджувати, що основним напрямом його діяльності є здійснення відомчого процесуального контролю».
Доводиться, що відомчий процесуальний контроль начальника слідчого відділу – це його процесуальна функція, змістом якої є забезпечення законності, обґрунтованості, повноти, всебічності та об’єктивності кримінально-процесуальної діяльності підлеглих йому слідчих.
Враховуючи те, що начальник слідчого відділу зобов’язаний вживати заходів до найбільш повного, всебічного і об’єктивного провадження досудового слідства в кримінальних справах, наголошується на тому, що він має бути наділений правом оперативного невідкладного реагування шляхом скасування незаконних чи необґрунтованих рішень слідчих з будь-яких питань у справі, окрім тих, якими завершується провадження досудового слідства.
Пропонується класифікувати контроль начальника слідчого відділу за наступними критеріями: залежно від характеру повноважень та джерела їх закріплення на процесуальний та організаційний; відповідно до організаційно-штатної побудови органів досудового слідства в системі МВС України на три рівні (на рівні слідчих відділів, на рівні слідчих управлінь та на рівні ГСУ МВС України); за етапами чи спрямованістю контроль начальника слідчого відділу можна поділяти на превентивний (попереджувальний), поточний (оперативний), фільтруючий.
Звертається увага на те, що процесуальні повноваження начальника слідчого відділу, які визначені у КПК України (процесуальні за правовою природою), також відрізняються за змістом. Тому пропонується процесуальні повноваження начальника слідчого відділу поділяти на такі самостійні групи: засоби контролю за розслідуванням конкретного злочину; повноваження, які не стосуються суті кримінальної справи, а пов’язані з розподілом обов’язків щодо розслідування кримінальних справ; засоби оперативного реагування шляхом скасування незаконних чи необґрунтованих рішень слідчих.
Запропонована класифікація повноважень начальника ГСУ щодо здійснення відомчого процесуального контролю за їх сутнісною характеристикою, згідно якої їх варто поділяти на: а) суто організаційні: створення умов для якісного розслідування злочинів; загальне організаційне керівництво слідчим відділом; здійснення представницьких повноважень; забезпечення достовірності статистичної звітності й обліку; б) організаційні за правовою природою (формою закріплення), але процесуальні за змістом − витребування для вивчення необхідних матеріалів, кримінальних справ; розгляд подання слідчих про продовження строків тримання обвинувачених під вартою понад дев’ять місяців.
У підрозділі 1.2. «Поняття та форми відомчого організаційного контролю за розслідуванням злочинів» зауважується, що організація розслідування − це процес впорядкування розслідування шляхом визначення та конкретизації його цілей, визначення сил, засобів та планування їх використання, процес створення умов для якісного розслідування і керівництва ним, процес регулювання, взаємодії, координації, контролю та обліку результатів дій усіх його учасників
Звертається увага на те, що процесуальний контроль начальника слідчого відділу тісно пов’язаний з організацією роботи слідчого відділу з розслідування злочинів. При цьому відмінність організаційного контролю від процесуального полягає в наступному: організаційний контроль здійснюється відносно організації роботи слідчих, а процесуальний – щодо процесуальної діяльності слідчого; процесуальний контроль впливає на процесуальну діяльність безпосередньо, а організаційний контроль – опосередковано; процесуальний контроль регламентується кримінально-процесуальним законом, а організаційний – відомчими нормативними актами.
Доводиться, що організаційним повноваженням начальника слідчого відділу, які прямо впливають на процес розслідування конкретної кримінальної справи (є процесуальними за змістом) необхідно надати процесуального характеру шляхом їх закріплення у КПК України. При цьому доцільно визначити не лише перелік повноважень начальника слідчого відділу, але й закріпити процесуальну форму реалізації цих повноважень (підстави застосування, порядок здійснення та оформлення).
Сформульовано поняття відомчого організаційного контролю, згідно з яким він являє собою повноваження начальника слідчого відділу, визначені відомчими нормативними актами, обумовлені його діяльністю щодо організації роботи в очолюваному підрозділі з метою створення умов для успішного досягнення завдань кримінального судочинства.
Пропонується, з метою усунення практики втручання органу дізнання (керівника міськрайліноргану внутрішніх справ) в організаційну та процесуальну діяльність слідчих і керівників слідчих підрозділів, створити Службу досудового слідства МВС України.
Розділ 2 «Повноваження начальника ГСУ зі здійснення процесуального контролю за розслідуванням злочину» містить три підрозділи, в яких проаналізовані правова природа, зміст та значення процесуальних повноважень начальника ГСУ при здійсненні контролю за розслідуванням злочинів.
У підрозділі 2.1. «Витребування, перевірка кримінальних справ та дача вказівок слідчим про провадження досудового слідства» зазначається, що перевірка кримінальних справ, що знаходяться у провадженні слідчого, в результаті якої начальник одержує інформацію, достатню для висновку про стан розслідування і правильність рішень слідчого, є найбільш ефективним методом контролю і дієвого керівництва розслідуванням.
Доведено, що до числа найбільш поширених порушень, встановлених у процесі службових перевірок відносяться наступні: необґрунтоване зупинення провадження у кримінальній справі; необґрунтоване закриття кримінальної справи; порушення вимог закону про повноту, всебічність та об’єктивність розслідування; необґрунтовані значні перерви в проведенні слідчих дій у кримінальній справі (тяганина); порушення терміну, встановленого законом для вирішення питання про порушення кримінальної справи.
Проаналізована правова природа вказівок начальника слідчого відділу, які можливо розділити на дві групи. Так, при незгоді слідчого з вказівками, що стосуються притягнення як обвинуваченого, кваліфікації злочину і обсягу обвинувачення, про направлення справи для віддання обвинуваченого до суду або про закриття справи і при оскарженні прокурору виконання їх призупиняється. Інші вказівки обов’язкові для слідчого і його незгода не зупиняє їх виконання.
Запропонована нова редакція частини 3 статті 1141 КПК України такої редакції: «Вказівки начальника слідчого відділу в кримінальній справі даються слідчому у письмовій формі і є обов’язковими для виконання і залучення до кримінальної справи».
Звертається увага на те, що такий відкритий перелік питань, по яких слідчому можуть бути дані обов’язкові для виконання вказівки, є невиправдано широким і набирає протиріччя з процесуальною самостійністю слідчого. З метою подальшого вдосконалення правового регулювання процесуальної діяльності начальника слідчого відділу, пропонується виділити в самостійну норму закону (і окрему статтю КПК), чіткий і закритий перелік найбільш важливих питань розслідування, за якими начальник слідчого відділу уповноважений дати слідчому обов’язкові для виконання вказівки. При цьому за слідчим повинно бути збережено право на оскарження тих вказівок, які не відповідають його внутрішнім переконанням.
Запропонована нова редакція частини 2 статті 1141 КПК України: «Начальник слідчого відділу має право перевіряти кримінальні справи, давати вказівки слідчому про провадження досудового слідства, про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, про направлення справи, про провадження окремих слідчих дій, передавати справу від одного слідчого іншому, доручати розслідування справи декільком слідчим, а також брати участь у провадженні досудового слідства та особисто провадити досудове слідство, користуючись при цьому повноваженнями слідчого, скасовувати необґрунтовані та незаконні постанови слідчих».
У підрозділі 2.2 «Передача кримінальної справи від одного слідчого іншому» звертається увага на те, що право керівника слідчого підрозділу передавати справи від одного слідчого іншому виступає одним із методів процесуального керівництва досудовим слідством. Дане повноваження реалізується з метою створення оптимальних умов досудового розслідування, забезпечення всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин кримінальної справи, а відповідно й своєчасного встановлення істини, полегшення виконання завдань кримінального судочинства та реалізації учасниками процесу їх процесуальних прав.
Пропонується до обставин організаційного характеру, за наявності яких доцільно передати кримінальну справу від одного слідчого іншому, віднести такі як: відпустка слідчого або тривале відрядження; велика завантаженість того або іншого слідчого, що потребує перерозподілу обсягу роботи між співробітниками слідчого підрозділу; порушення кримінальної справи слідчим, професійна кваліфікація якого є явно недостатньою для успішного проведення розслідування цієї справи; звільнення слідчого або його перехід на іншу роботу; необхідність проведення досудового слідства слідчим, який спеціалізується на розслідуванні кримінальних справ відповідної категорії; мотивована, підкріплена фактами заява слідчого про неможливість об’єктивного розслідування справи через реальні погрози, шантаж, провокації, різного роду тиск, якому він піддається з боку зацікавлених у результаті справи осіб; невиконання чи неналежне виконання слідчим службової дисципліни та вжиття заходів щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності; тривала хвороба слідчого; збільшення або скорочення штатної чисельності слідчого підрозділу, що вимагає перерозподілу навантаження між слідчими.
Водночас до обставин процесуального характеру, які зумовлюють необхідність передачі кримінальної справи від одного слідчого іншому, пропонується віднести: рішення прокурора про відсторонення слідчого від розслідування кримінальної справи; задоволення прокурором клопотання про відвід слідчого або заяви слідчого про самовідвід; рішення прокурора про скасування постанови слідчого про закриття кримінальної справи, якщо таке рішення прокурора прийняте за мотивами суттєвого порушення закону, допущеного слідчим; рішення суду про повернення кримінальної справи для додаткового розслідування, якщо таке рішення прийняте внаслідок суттєвого порушення вимог закону, допущеного в ході досудового слідства, або за мотивами незгоди суду з попередньою кваліфікацією слідчим вчиненого злочину.
Формулюється поняття процесу передачі справи від одного слідчого іншому, під яким слід розуміти організаційні заходи керівника слідчого підрозділу з рівномірного розподілу навантаження між слідчими у випадках коли слідчий не може своєчасно закінчити розслідування, допустив порушення закону при розслідуванні справи чи службової дисципліни або за наявності обставин, що виключають його участь у справі та в інших випадках, наприклад, за проханням самого слідчого.
У підрозділі 2.3. «Доручення розслідування справи декільком слідчим» зауважується, що в умовах постійного зростання злочинності та підвищення її професіоналізму груповий метод розслідування кримінальних справ стає зручним та якісним інструментом в її подоланні, а також забезпечує найбільш оптимальний режим для всебічного, повного та об’єктивного встановлення обставин вчиненого злочину. Аналіз наведених та деяких інших поглядів на фактичні підстави створення слідчих груп дозволяє автору сформулювати їх приблизний перелік: наявність суперечливої інформації про обставини вчиненого злочину та особу (осіб), що його вчинила; необхідність одночасної перевірки багатьох слідчих версій; наявність значної кількості пов’язаних між собою епізодів злочинної діяльності; вчинення злочинних діянь на різних територіях, необхідність провадження досудового слідства на територіально розрізнених об’єктах; притягнення до кримінальної відповідальності в одній справі значної кількості обвинувачених; необхідність у короткий строк виявити та вилучити велику кількість документів та інших об’єктів, що мають значення для справи та є необхідними для проведення довготривалих експертних досліджень; необхідність одночасного дослідження відносно самостійних обставин справи, окремих її напрямів, вирішення важливих і достатньо відмежованих одне від одного питань, які виникають під час досудового слідства.
Сформульовано поняття повноважень начальника слідчого відділу по дорученню розслідування справи декільком слідчим, які можна визначити як правову можливість начальника слідчого відділу приймати рішення про створення тимчасового організаційного формування з числа підпорядкованих йому слідчих для розслідування конкретної кримінальної справи, що за своїми ознаками та обставинами вчиненого злочину (злочинів) вимагає здійснення значного обсягу слідчої роботи у стислі строки, а також призначення одного зі слідчих цієї групи старшим, який приймає справу до свого провадження і безпосередньо керує діями інших слідчих.
Запропонована нова редакція ст. 119 КПК України: Провадження досудового слідства декількома слідчими (створення слідчої групи). 1. У разі особливої складності справи, обумовленої необхідністю здійснення значного обсягу слідчої роботи у стислі строки та іншими обставинами, начальник слідчого відділу приймає рішення про доручення провадження досудового слідства декільком слідчим, про це зазначається у постанові про порушення кримінальної справи або виноситься окрема постанова. 2. Цією ж постановою один зі складу слідчої групи призначається старшим, він приймає справу до свого провадження і безпосередньо керує діями інших слідчих. З цією метою старший слідчої групи має право перевіряти усі матеріали кримінальної справи, давати вказівки слідчим про провадження слідчих дій і прийняття окремих процесуальних рішень, брати участь у провадженні слідчих дій. 3. Постанова про доручення провадження досудового слідства декільком слідчим оголошується підозрюваному, обвинуваченому, захиснику, потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу, їх представникам, про що складається загальний протокол. Оголошення постанови про доручення провадження досудового слідства декільком слідчим має відбуватись одночасно з наданням особі відповідного процесуального статусу і роз’ясненням їй її прав на досудовому слідстві».
Розділ 3 «Судовий контроль та прокурорський нагляд за здійсненням начальником ГСУ процесуального контролю за розслідуванням злочинів» містить два підрозділи, що присвячені аналізу процесуальних та організаційних підстав та умов здійснення відомчого, прокурорського нагляду та судового контролю за реалізацією начальником ГСУ своїх повноважень в частині здійснення процесуального контролю за розслідуванням злочинів.
У підрозділі 3.1. «Прокурорський нагляд за здійсненням начальником ГСУ відомчого процесуального контролю за розслідуванням злочинів» наголошується на тому, що процесуальний контроль та нагляд мають на меті захист конституційних прав і свобод громадян від їх необґрунтованого обмеження зі сторони осіб, які здійснюють досудове розслідування, а також прав і інтересів осіб, які потерпіли від злочину. При цьому процесуальна діяльність начальника слідчого відділу має свою структуру і реалізується в трьох основних напрямах: 1) процесуальний контроль за діяльністю слідчого; 2) організація і координація цієї діяльності; 3) сприяння та надання необхідної допомоги слідчому.
Доведено, що прокурорський нагляд за розслідуванням злочинів є основним процесуальним гарантом забезпечення законності провадження досудового розслідування. Водночас, на начальника слідчого відділу також має бути покладено здійснення відомчого контролю за діяльністю слідчих під час розслідування кримінальних справ. Головна різниця між процесуальним керівництвом начальника слідчого відділу і прокурорським наглядом полягає в тому, що головна мета діяльності начальника слідчого відділу – поліпшення розслідування шляхом контролю за його змістом, вплив на покращення його діяльності, а також дотримання строків досудового розслідування, а метою прокурорського нагляду є забезпечення дотримання законності під час проведення досудового розслідування.
Зазначається, що співвідношення відомчого контролю та прокурорського нагляду полягає в тому, що вони сприяють вирішенню однакових завдань, але різними засобами, методами і з різних позицій. Крім того, ці задачі для кожного з них представляють різну ступінь першочерговості. Направляючи свою діяльність на досягнення поставленої мети, прокурорський нагляд і відомчий контроль вирішують загальну задачу: забезпечення законності і оптимальності розслідування.
Визначені особливості прокурорського нагляду на відміну від відомчого контролю, які полягають в наступному: слідчий, який здійснює досудове розслідування, організаційно не підлеглий прокурору, який здійснює нагляд за ним; тільки до повноважень прокурора відноситься вирішення випадків розбіжностей між начальником слідчого відділу і слідчим по важливим питанням розслідування; законом більш детально регламентовані повноваження прокурора щодо здійснення нагляду за діяльністю слідчого, і, на погляд автора, вони більш ширше, ніж начальника слідчого відділу.
Прокурорський нагляд за процесуальною діяльністю начальника слідчого відділу має місце у тих випадках, коли він здійснює безпосередній контроль за розслідуванням кримінальних справ підлеглими слідчими, має можливість у будь-який час вивчити кримінальну справу, надати слідчому вказівку про провадження тих або інших слідчих дій на активізацію розслідування, чи прийняття ним правильного рішення, чи особисто проводить досудове слідство.
У підрозділі 3.2. «Судовий контроль за здійсненням начальником ГСУ відомчого процесуального контролю за розслідуванням злочинів» доводиться, що судовий контроль за розслідуванням злочинів – це передбачена Конституцією України та КПК діяльність суду у досудових стадіях кримінального судочинства, яка реалізується ним у встановленій процесуальній формі і спрямована на гарантування законності та обґрунтованості процесуальних дій та рішень органу дізнання, слідчого та прокурора з метою захисту та охорони прав і свобод особи.
Визначені два види судового контролю за розслідуванням злочину: 1) суд дає дозвіл на тимчасове обмеження конституційних прав і свобод особи під час провадження розслідування (попередній судовий контроль); 2) суд розглядає скарги на деякі процесуальні дії та рішення органу дізнання, слідчого, прокурора (подальший судовий контроль). Особливості першого виду судового контролю наступні: ініціатором судового-контрольного провадження є орган дізнання, слідчий, прокурор; процедура судового контролю завжди передує відповідній процесуальній дії, провадження якої можливе тільки у випадку згоди суду на обмеження конституційних прав особи. Особливості другого виду судового контролю такі: 1) ініціатором судово-контрольного провадження є особи, заінтересовані у скасуванні відповідного процесуального рішення органу дізнання, слідчого, прокурора; 2) скарги розглядаються у відкритому змагальному процесі (виключення – розгляд скарги на постанову про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування; 3) режим перевірки вказаного рішення завжди постфактум. Спільним для обох видів такої юрисдикційної діяльності суду є те, що розгляд наведених питань не пов’язується з кінцевою перспективою розслідування та розгляду справи і направлений він саме на забезпечення захисту та охорони прав і свобод особи.
Пропонується розширити межі судового контролю під час розслідування злочинів. Суд повинен приймати рішення про застосування таких заходів кримінально-процесуального примусу як відсторонення обвинуваченого від посади, обрання щодо підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави. Якщо є кримінально-процесуальним законом будуть передбачені такі нові запобіжні заходи, як передача під нагляд міліції, домашній арешт, − судовий контроль слід поширити й на них. Доцільно передбачити у КПК оскарження до суду постанови органу дізнання, слідчого, прокурора про: 1) накладення арешту на цінності та інше майно обвинуваченого, підозрюваного або осіб, які за законом несуть матеріальну відповідальність за його дії; 2) зупинення дізнання та досудового слідства; 3) про обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд; 4) про продовження строку досудового слідства.
Запропонована авторська редакція статті 125 проекту КПК України: «Якщо орган дізнання, слідчий вважає, що є підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді передачі під нагляд міліції, від вносить за згодою прокурора подання до слідчого судді, яке повинно відповідати вимогам, встановленим у ст.133 цього Кодексу. Таке ж подання вправі внести прокурор. При вирішенні цього питання прокурор зобов’язаний ознайомитися з усіма матеріалами, що дають підстави для передачі під нагляд міліції, перевірити законність одержання доказів, їх достатність для обвинувачення. Після одержання подання суддя вивчає матеріали кримінальної справи, представлені органом дізнання, слідчим, прокурором, допитує підозрюваного чи обвинуваченого, а при необхідності бере пояснення в посадової особи, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він з’явився, і виносить постанову: 1) про відмову в обранні запобіжного заходу, якщо для його обрання немає підстав; 2) про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді передачі під нагляд міліції. На постанову слідчого судді до апеляційного суду прокурором, підозрюваним, обвинуваченим, його захисником чи законним представником протягом трьох діб з дня її винесення може бути подана апеляція».
|
