МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОННИХ ВІДНОСИН У ТРУДОВОМУ ПРАВІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її мета, завдання предмет і об'єкт дослідження, її зв'язок з науковими планами і програмами, розкриті методи дисертаційного дослідження, визначена наукова новизна і практична значущість роботи, міститься інформація про апробацію і публікацію результатів дисертаційного дослідження.

Розділ 1. «Концептуальні засади визначення охоронних відносин у трудовому праві» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Поняття та система трудоправових охоронних відносин» розроблене визначення поняття охоронних відносин у трудовому праві: «Охоронні відносини у трудовому праві – це відносини, спрямовані на запобігання та припинення правопорушень у сфері застосування найманої праці, на відновлення порушених прав основних суб'єктів трудового права та на притягнення винних осіб до юридичної відповідальності».

На підставі системного аналізу функціональної спрямованості контрольно-наглядових трудоправових відносин і правовідносин з матеріальної відповідальності сторін трудового договору обґрунтовано, що саме ці правовідносини у своїй сукупності становлять систему охоронних відносин у трудовому праві.

Підрозділ 1.2. «Особливості структури охоронних відносин у сфері застосування найманої праці» присвячений дослідженню структури охоронних правовідносин у трудовому праві.

Проведена класифікація суб'єктів трудоправових охоронних відносин на уповноважених і зобов'язаних суб'єктів. Серед уповноважених суб'єктів виділені: 1) державні органи та посадовці; 2) недержавні контрольно-наглядові органи; 3) органи примусового виконання рішень (державна виконавча служба); 4) роботодавець; 5) працівник. Коло зобов'язаних суб'єктів охоронних трудоправових відносин окреслене таким чином: 1) працівник; 2) роботодавець.

Обґрунтовано, що під об'єктами охоронних відносин у трудовому праві слід розуміти матеріальні та нематеріальні блага, які невід'ємно супутні правовідносинам із застосування найманої праці.

Як об'єкти відносин з нагляду та контролю за охороною праці й дотриманням трудового законодавства виділені: належні умови праці; правопорядок на підприємстві (установі, організації).

Серед об'єктів правовідносин з матеріальної відповідальності сторін трудового договору позначені втрачені або пошкоджені матеріальні й нематеріальні цінності (здоров'я, честь, гідність) або грошова компенсація їх відновлення або придбання. Доведено, що зміст трудоправових охоронних відносин містить не тільки права та обов'язки учасників цих правовідносин, але й повноваження, як самостійну категорію. Це вкрай важливо для вдосконалення механізму регулювання охоронних відносин у трудовому праві.

У підрозділі 1.3. «Значення охоронних правовідносин для зміцнення законності у трудовому праві» обґрунтоване визначальне місце охоронних відносин у забезпеченні законності у сфері застосування найманої праці.

Для підвищення рівня законності у сфері трудового права запропоновані деякі зміни механізму нормативного регулювання охоронних відносин у трудовому праві. Запропоновано надати повноваження органам прокуратури на проведення регулярних планових перевірок підприємств, установ, організацій всіх форм власності не рідше, ніж раз на рік. При цьому копію акту про проведену перевірку у сфері охорони праці або дотримання трудового законодавства мають розмістити у доступному місці для ознайомлення працівниками.

Обґрунтована доцільність реформування механізму відповідальності роботодавця за порушення норм з охорони праці та інших положень трудового законодавства. Запропоновано поставити розмір штрафу у залежність від майнового критерію роботодавця: 1) штрафи для фізичних осіб, які використовують найману працю для задоволення особистих потреб; 2) штрафи для фізичних осіб-підприємців; 3) штрафи для суб'єктів малого підприємництва – юридичних осіб із числом працівників менше 15 осіб найманої праці; 4) штрафи для юридичних осіб із числом працівників від 15 до 50 осіб найманої праці; 5) штрафи для юридичних осіб із числом працівників від 50 до 200 осіб найманої праці; 6) штрафи для юридичних осіб із числом працівників більше 200 осіб найманої праці.

Розділ 2. «Методологічні аспекти механізму регулювання охоронних відносин у сфері застосування найманої праці» містить 2 підрозділи.

Підрозділ 2.1. «Сучасні підходи до поняття і змісту механізму правового регулювання» присвячений загальнотеоретичним аспектам поняття та структури механізму регулювання охоронних відносин у трудовому праві.

Розроблене визначення поняття механізму регулювання трудоправових охоронних відносин: «Механізм регулювання трудоправових охоронних відносин – це система юридичних засобів, за допомогою яких право здійснює впливає на ці відносини».

Логічно обґрунтована трьохелементна структура механізму правового регулювання охоронних відносин у сфері застосування найманої праці, що містить: 1) юридичні норми трудового права та суміжних галузей; 2) індивідуальні владні акти державного та недержавного характеру; 3) акти реалізації прав та обов'язків. На підставі фундаментальних засад загальної теорії права обґрунтований науковий висновок про те, що правовідносини не можуть входити до структури механізму правового регулювання охоронних відносин у трудовому праві, оскільки за своєю суттю вони є результатом правового регулювання, а не засобом його здійснення.

Виділені основні цілі та функції правових норм у структурі механізму регулювання трудоправових охоронних відносин.

Пропонується розрізняти такі функції норм у механізмі правового регулювання трудоправових охоронних відносин: 1) забезпечення ефективної правомірної діяльності суб'єктів охоронних відносин у трудовому праві; 2) забезпечення прав, свобод і законних інтересів суб'єктів трудоправових охоронних відносин; 3) взаємодія з неправовими соціальними нормами; 4) взаємодія трудоправових норм з нормами інших галузей права; 5) виховна функція; 6) охорона системи правовідносин у сфері застосування найманої праці.

До цілей юридичних норм у механізмі правового регулювання трудоправових охоронних відносин віднесені: а) забезпечення функціонування механізму правового регулювання охоронних відносин у трудовому праві загалом та його окремих елементів; б) визначення варіантів належної поведінки суб'єктів охоронних відносин у трудовому праві; в) забезпечення та підтримка режиму законності у суспільних відносинах із застосування найманої праці.

У підрозділі 2.2. «Проблеми ефективності механізму регулювання охоронних відносин у трудовому праві» сформульоване визначення поняття ефективності механізму регулювання охоронних відносин у трудовому праві: «Ефективність механізму правового регулювання охоронних відносин у трудовому праві – це показник рівня реалізації основних цілей та завдань трудоправових охоронних відносин». Основною метою механізму правового регулювання охоронних відносин у трудовому праві позначено досягнення впорядкованості відносин у сфері охорони та захисту законних прав основних суб'єктів трудового права, а також відносин з притягнення винних осіб до юридичної відповідальності.

Виділені дві групи критеріїв, з якими пов'язані проблеми ефективності цього механізму: динамічні та загальносистемні критерії.

Динамічні критерії ефективності механізму правового регулювання відображають показники якості всього процесу руху нормативно-правової бази до реалізації. До таких критеріїв віднесені: 1) темп процесу правового регулювання трудоправових охоронних відносин; 2) лаконічність результативного регулювання; 3) швидкість процесу правового регулювання; 4) послідовність процесу правового регулювання; 5) гнучкість механізму правового регулювання.

Загальносистемні критерії ефективності механізму правового регулювання охоронних відносин у трудовому праві відображають якість системоутворюючих внутрішніх зв'язків процесу правового регулювання. Загальносистемними критеріями ефективності механізму правового регулювання охоронних відносин у трудовому праві позначені: 1) стабільність елементів механізму; 2) мобільність правового регулювання; 3) взаємозабезпеченість стадій правового регулювання; 4) повнота та узгодженість стадій правового регулювання

Доведено, що забезпечення максимальної ефективності механізму правового регулювання охоронних відносин у трудовому праві неможливе без досягнення оптимальних показників за названими критеріями. Запропоновані шляхи підвищення ефективності механізму правового регулювання охоронних відносин у сфері застосування найманої праці з урахуванням загальносистемних і динамічних критеріїв.

Розділ 3. «Відновлення прав як функціональний елемент механізму регулювання трудоправових охоронних відносин» об'єднує три підрозділи.

Підрозділ 3.1. «Співвідношення правопоновлення з припиняючою та компенсаційною функцією механізму регулювання охоронних відносин у трудовому праві» присвячений дослідженню теоретичних аспектів правопоновлення, припинення та компенсації у змісті механізму регулювання охоронних відносин у трудовому праві.

Сформульовані визначення понять «припинення», «правопоновлення», «компенсація» щодо охоронних відносин у трудовому праві. Для додання чіткості механізму правового регулювання проведене відмежування правопоновлюючої функції від компенсаційної функції трудоправових охоронних відносин.

Визначене поняття засобів припинення правопорушень у механізмі регулювання трудоправових охоронних відносин. Як особливість припиняючої функції охоронних відносин у трудовому праві можна констатувати, що вона реалізується з використанням двох методів: переконання та примусу.

Виділені дві групи засобів припинення трудових правопорушень: 1) засоби припинення особистого характеру; 2) засоби припинення організаційного характеру.

До першої групи віднесені: адміністративне попередження з боку державних контрольно-наглядових органів щодо роботодавця; дисциплінарне стягнення у вигляді догани щодо посадовців на підприємстві. До другої групи засобів припинення у механізмі регулювання трудоправових охоронних відносин віднесені такі засоби: відсторонення працівника від роботи; припинення експлуатації певного устаткування; припинення господарської діяльності роботодавця; звільнення працівника, який порушує норми трудового законодавства у межах своєї трудової функції.

Виділені окремі групи засобів у механізмі правопоновлення: а) засоби переконання (попередження і догана); б) засоби примусу (утримання із заробітної плати працівника, який заподіяв матеріальну шкоду роботодавцеві; діяльність органів державної виконавчої служби, що забезпечують примусове виконання рішень контрольно-наглядових органів і юрисдикційних органів з вирішення трудових спорів).

У підрозділі 3.2. «Правовий механізм відновлення прав за допомогою матеріальної відповідальності сторін трудового договору» сформульоване визначення поняття «відновлення прав за допомогою матеріальної відповідальності сторін трудового договору» як послідовності дій уповноваженого суб'єкта і за необхідності державних органів і посадових осіб, спрямованих на виявлення, фіксацію умов матеріальної відповідальності та на подальше відновлення або компенсацію порушених прав за рахунок зобов'язаного суб'єкта.

Виділені структурні елементи механізму відновлення прав за допомогою матеріальної відповідальності сторін трудового договору: а) виявлення умов матеріальної відповідальності; б) належна фіксація наявності умов матеріальної відповідальності; в) встановлення розміру шкоди; г) вибір способу відшкодування; д) відшкодування заподіяної шкоди.

Обґрунтована доцільність законодавчого закріплення проведення незалежної експертизи, за наслідками якої буде визначена грошова компенсація шкоди, заподіяної сторонам трудового договору.

Досліджені теоретичні та практичні аспекти механізму компенсації моральної шкоди у правовідносинах з матеріальної відповідальності сторін трудового договору. Доведена необхідність презюмування наявності моральної шкоди, що має відшкодуватись працівникові, у разі заподіяння шкоди його здоров'ю у процесі виконання трудових обов'язків, і родичам працівника, загиблого при виконанні трудової функції.

Розроблений механізм обчислення моральної шкоди, заподіяної працівникові, заснований на перемножуванні таких показників як середньомісячна заробітна плата працівника, коефіцієнт фактичної шкоди, коефіцієнт вини роботодавця, коефіцієнт індивідуальної сприйнятливості працівника та зворотно-пропорційної залежності розміру відшкодування від ступеня вини самого працівника. Запропоновані практичні рекомендації із застосування розробленого механізму.

Як один із напрямків вдосконалення механізму регулювання охоронних відносин у трудовому праві пропонується передбачити можливість притягнення працівника до матеріальної відповідальності у судовому порядку за заподіяння моральної шкоди роботодавцеві. Тягар доведення має бути покладений на роботодавця.

Звертається увага на необхідність законодавчого уточнення механізму волевиявлення сторін трудового договору з приводу способу відшкодування шкоди (буквального правопоновлення або компенсації). Запропоновано доповнити статтю 417 проекту Трудового кодексу України вказівкою на те, що форма відшкодування шкоди, заподіяної працівником роботодавцеві, має фіксуватися у наказі про притягнення працівника до матеріальної відповідальності з обов'язковою згодою працівника, вираженою додатковим підписом під пунктом про натуральну форму відшкодування. Якщо ж пункт про буквальне правопоновлення у наказі роботодавця відсутній або працівник не поставив підпис під цим пунктом, то відшкодування шкоди роботодавцеві має здійснюватися шляхом компенсації прямої дійсної шкоди.

Щодо механізму буквального правопоновлення шкоди працівника, то його волевиявлення про одержання відшкодування у натуральній формі запропоновано фіксувати відповідною письмовою заявою працівника. Лише у цьому випадку роботодавець має наділятися правом відшкодувати працівникові шкоду у натуральній формі. При цьому запропоновано законодавчо передбачити, що при відшкодуванні шкоди у натуральній формі працівник має право, аж до моменту передачі відповідного майна, відмовитися від цього способу відшкодування.

Підрозділ 3.3. «Особливості механізму відновлення прав у відносинах з нагляду і контролю за охороною праці та дотриманням трудового законодавства» присвячений створенню концепції поєднання відновлення прав із компенсаційною функцією у механізмі регулювання трудоправових контрольно-наглядових відносин.

Запропоновано доповнити механізм юридичної відповідальності роботодавця за правопорушення, що виявлені під час контрольно-наглядових правовідносин, матеріальною відповідальністю перед працівниками, трудові права яких були порушені.

Доведена доцільність економічної стимуляції правомірної поведінки працівника як зобов'язаного суб'єкта у контрольно-наглядових правовідносинах. У зв'язку з цим запропоновано у межах механізму правового регулювання передбачити систему дисциплінарних штрафів, які покладатимуться на працівників за порушення законодавства про охорону праці. Кошти, що стягуватимуться з працівників, які порушують норми охорони праці, слід спрямовувати до фонду охорони праці підприємства і цілеспрямовано використовувати для покращення умов і безпеки праці на цьому підприємстві.

На підставі зарубіжного та історичного правового досвіду обґрунтована теза про те, що впровадження у механізм регулювання контрольно-наглядових трудоправових відносин компенсаційної спрямованості підніме систему захисту трудових прав працівників та роботодавців на якісно новий рівень.