ЗАПОБІГАННЯ НЕЗАКОННОМУ ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ МІЖНАРОДНИМИ ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ (НА МАТЕРІАЛАХ ІНТЕРПОЛУ ТА ЄВРОПОЛУ)

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації; зазначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів; надано відомості щодо шляхів і форм їх упровадження й апробації; приведено характеристику публікацій дисертанта, у яких відображено основні положення представленого наукового дослідження.

Розділ 1 «Соціально-правова природа запобігання незаконному обігу наркотичних засобів Інтерполом і Європолом» складається з двох підрозділів, присвячених висвітленню поняття та сутності незаконного обігу наркотиків у вітчизняній та міжнародній практиці, а також діяльності Інтерполу та Європолу у цій сфері.

У підрозділі 1.1. «Поняття та основні ознаки незаконного обігу наркотичних засобів у міжнародній та вітчизняній практиці» здійснено комплексний і системний аналіз основних ознак та способів учинення незаконного обігу наркотиків у міжнародній та вітчизняній практиці.

Головними ознаками міжнародного наркобізнесу є такі: латентність наркобізнесу; поєднання окремих видів загальнокримінальних та економічних злочинів на різних рівнях; високий рівень організованості злочинних формувань; стійка спрямованість на створення корумпованих зв’язків в органах державної влади та правоохоронних органах; транснаціональність; відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, за допомогою налагоджених фінансових посередників та офшорних юрисдикцій; наявність усталеного джерела для придбання наркотичних засобів.

Способи вчинення злочинів у сфері наркобізнесу і джерела одержання наркотичних засобів мають певну специфіку. Зокрема, серед цих джерел автор виділив: 1) придбання наркотиків у розповсюджувачів, у тому числі в контрабандистів (опій, гашиш та ін.) (38,9 %); 2) незаконне виготовлення із зібраних дикорослих рослин (31,8 %), у тому числі із заборонених до культивування рослин, що містять наркотичні речовини (мак, конопля) (9,4 %), з медичних препаратів (ефедрин та ін.) (3,5 %); 3) викрадення наркотиків з медичних установ (16,4 %). Як свідчать матеріали кримінальних справ, переважну більшість (94,1 %) злочинів цієї категорії було вчинено з попередньою підготовкою. Дії з підготовки злочину передбачали обрання місця і способу вчинення злочину (20,6 %); підбір засобів для виготовлення наркотиків (22,1 %); визначення місця для зберігання наркотиків (17,5 %); вибір об’єкта для збуту (23,8 %); розроблення пла­ну вчинення злочину (2,5 %); підбір співучасників та розподіл ролей (13,5 %).

Особливістю наркобізнесу є те, що окремі злочинні діяння (незаконне виготовлення, контрабанда і придбання) можуть бути як самостійною складовою, так і паралельною, спільно взаємопов’язаними підсистемами злочинної діяльності.

У підрозділі 1.2. «Правове регулювання та організаційні засади запобігання незаконному обігу наркотичних засобів Інтерполом і Європолом» здійснено комплексний правовий аналіз діяльності міжнародних поліцейських організацій щодо запобігання незаконному обігу наркотиків.

Міжнародно-правові норми, що регламентують протидію транснаціональному наркобізнесу, визначено у конвенціях ООН – Єдиній конвенції про наркотичні засоби 1961 р. з поправками, внесеними відповідно до Протоколу 1972 р., Конвенції про психотропні речовини 1971 р. й Конвенції про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р. Норми, що містяться в зазначених конвенціях, мають загальносоціальне, законотворче та правозастосовне значення.

Доведено, що на сучасному етапі оптимальним було б ухвалення нової Конвенції ООН у боротьбі з наркозлочинністю, яка об’єднала б усі норми, що містяться в згаданих конвенціях і подекуди дублюють одна одну. Зокрема, доцільно передбачити два переліки злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків: перелік-максимум і перелік-мінімум. Змістом першого мають стати всі відомі з конвенційних норм і кримінально-правових норм національного законодавства види таких злочинів, а другого – частина цих видів, зокрема особливо небезпечних. Останній необхідно визнати обов’язковим для включення у національне кримінальне законодавство держав, що приєдналися до запропонованої Конвенції.

Розділ 2 «Кримінологічна характеристика незаконного обігу наркотичних засобів в Україні та зарубіжних країнах» складається з трьох підрозділів. У ньому на основі отриманих емпіричних даних надано кримінологічну характеристику міжнародного та вітчизняного незаконного обігу наркотиків.

У підрозділі 2.1. «Сучасний стан і тенденції незаконного обігу наркотичних засобів в Україні та зарубіжних країнах» виділено та проаналізовано тенденції наркотизації.

За період з 2005 по 2010 рр. кількість злочинів, пов’язаних з порушенням законодавства у сфері обігу наркотиків, збільшилася на 47 %. Зростання рівня такої злочинності прослідковується в усіх країнах Європейського Союзу, за виключенням Латвії, Португалії та Словенії.

Головними тенденціями незаконного обігу наркотичних засобів у світі є такі: 1) синтетичні наркотики посідатимуть домінуюче місце в незаконному обігу наркотичних засобів серед інших груп наркотичних і сильнодіючих речовин. Вони не вимагають тривалого вирощування і пов’язаних з цим можливих втрат; мінімальний об’єм речовини сприяє безпечнішому транспортуванню, а широке коло споживачів забезпечує високі доходи; 2) незважаючи на позитивні тенденції у зниженні виробництва наркотиків у деяких країнах, зазначені в доповіді ООН про стан, пов’язаний з наркотиками у світі, наркобізнес залишатиметься високоприбутковим видом транснаціональної злочинної діяльності; 3) виробництво наркотиків нового покоління даватиме змогу знижувати ціни й залучати до нелегального наркообігу все більшу кількість людей. Структурні транснаціональні злочинні організації, що задіяні в наркобізнесі, і надалі допомагатимуть легко уникнути відповідальності, жертвуючи тільки низовими ланками роздрібної торгівлі й кур’єрами; 4) транснаціональність характеру діяльності не даватиме змоги юрисдикціям окремих країн ефективно боротися з наркобізнесом. При цьому наркобізнес і надалі активно стимулюватиме інші види транснаціональної злочинної діяльності.

Центрами в Україні щодо незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів є такі регіони, як Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Одеська, Миколаївська, Херсонська області та м. Київ. Окрім значної наявної наркотичної сировинної бази, наша держава є транзитною щодо постачання наркотиків у Західну Європу, а також новим ринком збуту. Про це свідчать сталі канали транзиту і ввозу в Україну наркотиків: Бомбей – Делі – Київ – Західна Європа; Афганістан – Пакистан – Центральна Азія – Росія – Україна – Західна Європа; Іран – Туреччина – Болгарія – Україна – Західна Європа; Колумбія – Бразилія – Україна та ін. Прослідковується також невпинне збільшення кількості викритих наркоканалів: 1994 р. – 1; 1995 р. – 3; 1999 р. – 35; 2001 р. – 30; 2003 р. – 82; 2005 р. – 166; 2006 р. – 249; 2007 р. – 238; 2008 р. – 246; 2009 р. – 282. Становище з поширеністю викритих міжнародних наркоканалів на території держави таке: Луганська область – 33; Одеська, Харківська – по 26; Львівська – 21; м. Київ –16; Сумська – 15; Закарпатська, Івано-Франківська – по 14; Волинська – 13; Автономна Республіка Крим – 11; Рівненська – 9; Вінницька – 8; Житомирська – 7; Донецька, Чернігівська, Чернівецька – по 5; Київська – 4; Дніпропетровська, Кіровоградська, Миколаївська – по 3; Хмельницька – 2; Запорізька, Полтавська, Тернопільська, Херсонська та м. Севастополь – по 1.

У підрозділі 2.2. «Учасники незаконного обігу наркотичних засобів в Україні та зарубіжних країнах» надано характеристику особи, яка бере участь у міжнародному та вітчизняному незаконному обігу наркотиків.

Особу, яка вчиняє злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів («особу злочинця у сфері незаконного обігу наркотичних засобів»), варто визначити як сукупність соціально значущих ознак, властивостей, зв’язків і стосунків особи, набутих у процесі її соціалізації, що детермінують вибір нею злочинного способу задоволення своїх потреб у вчиненні злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, або інших злочинів задля придбання наркотичних засобів, у поєднанні з іншими об’єктивними умовами та обставинами, що впливають на її злочинну поведінку. А учасників незаконного обігу наркотичних засобів можна визначити як сукупність вищезазначених осіб.

Здійснено класифікацію учасників злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків, на особистісні типи, а саме: великі наркоділки, які очолюють організовані групи й організації, і їх найближчі помічники; рядові учасники злочинних груп й організацій; особи, які вирощують рослини, що містять наркотичні речовини. Серед них можна виділити такі групи: професіонали, орієнтовані на корисне збагачення; випадкові особи, які приїхали «за компанію», «з цікавості»; наркомани; збувальники-професіонали, орієнтовані на корисне збагачення.

Структуру підоблікового елементу у 2010 р. становили: 37 400 осіб (що на 7,7 % менше ніж у 2008 р.) були раніше судимі за злочини (з яких 185 (у 2008 р. – 318) – неповнолітні), у тому числі 29 400 осіб (у 2008 р. – 32 800 осіб) – за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів (з яких 103 особи (у 2008 р. – 268 осіб) – неповнолітні); 4400 осіб (у 2008 р. – 3729 осіб) перебувало під адміністративним наглядом органів внутрішніх справ; 2874 особи (у 2008 р. – 2948 осіб) перебувало на примусовому лікуванні, з яких 49 осіб (у 2008 р. – 82 особи) – неповнолітніх. Ухилялося від примусового лікування з числа підоблікового елементу 6393 особи (у 2008 р. – 8299 осіб), з яких 23 (у 2008 р. – 43) – неповнолітні.

Підрозділ 2.3. «Детермінанти незаконного обігу наркотичних засобів в Україні та зарубіжних країнах» присвячено причинам та умовам, що сприяють незаконному обігу наркотиків у світі.

Головними причинами й факторами міжнародного розвитку незаконного обігу наркотичних засобів є такі: 1) нездатність правоохоронних та державних органів здійснювати ефективний контроль за територією, що перебуває під їх юрисдикцією; 2) політична та економічна нестабільність – фактор розвитку наркобізнесу. Це пов’язано з використанням значних фінансових ресурсів від виробництва та продажу наркотиків для досягнення політичних дивідендів; 3) ослаблення й дисфункції соціальних інститутів, надмірно високі темпи соціально-економічних і політичних перетворень. Відсутність або недосконалість законодавства або контролю його виконання в поєднанні з різким загостренням соціально-економічних проблем в цих умовах є сприятливим середовищем для розвитку наркобізнесу; 4) корумпованість урядів, члени яких отримують прибутки від протизаконної діяльності і тому не вживають жодних заходів для запобігання їй. У ряді країн, використовуючи корумпованість політиків, правоохоронних органів, армії та митниці, наркомафія домагається необмеженого впливу; 5) зростання попиту на незаконні товари; 6) збереження нерівності між промислово розвиненими країнами і тими, що розвиваються, невигідне становище, у якому опинилися останні в системі міжнародної торгівлі, перешкоджають їх нормальному економічному прогресу і реалізації можливостей, що надаються законною комерційною діяльністю; 7) економічна криза, що стимулює пошук шляхів поліпшення фінансового становища через участь у незаконному бізнесі.

Розділ 3 «Запобігання Інтерполом і Європолом незаконному обігу наркотичних засобів в Україні та зарубіжних країнах» складається з трьох підрозділів і присвячений  напрямам запобігання незаконному обігу наркотиків в Україні з використанням міжнародного досвіду Інтерполу та Європолу.

Підрозділ 3.1. «Діяльність Інтерполу та Європолу щодо незаконного обігу наркотичних засобів в Україні та зарубіжних країнах» розпочинається з констатації оцінки експертами Інтерполу та Європолу того факту, що поглиблення негативного впливу різних загроз стосовно безпеки особи, суспільства та держави пов’язане з відсутністю ефективної системи запобігання злочинам.

У боротьбі з незаконним обігом наркотиків Інтерпол керується багатьма міжнародними правовими документами, зокрема Конвенцією ООН про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р. Головними напрямами діяльності Інтерполу є збір доказів або свідчень; ознайомлення з матеріалами судового розгляду; проведення обшуків та арештів; обстеження предметів і місць; надання інформації і доказових предметів; надання оригіналів або завірених копій відповідних документів і матеріалів, зокрема, банківські, фінансові, фірмові або комерційні документи; визначення або виявлення доходів, власності, засобів або інших речей як доказів.

Метою Європолу є координація підвищення ефективності роботи національних служб та їх співпраці в запобіганні й протидії тероризму, незаконному обігу наркотиків та іншим виявам транснаціональної злочинності. Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких завдань: полегшення інформаційного обміну між національними службами; збір, оброблення та аналіз інформації; негайне інформування національних служб; інформаційна підтримка розслідувань, що проводять країни-учасники (з 2002 р. Європол має право брати участь у спільних розслідуваннях країн-учасників, а також вимагати від них проведення розслідувань); підтримання необхідної інформаційної інфраструктури, баз даних. Безпосередню боротьбу з наркобізнесом здійснює Інтерпол, з використанням оперативно-розшукових, кримінально-процесуальних та криміналістичних заходів. Європолу відведено роль інформаційно-довідкового центру координації протидії транснаціональній злочинності на регіональному рівні й забезпечення внутрішньої безпеки країн-членів Європейського Союзу в умовах інтенсивної економічної та політичної інтеграції.

У підрозділі 3.2. «Запобігання незаконному обігу наркотичних засобів, що здійснюються вітчизняними правоохоронними органами» виокремлено основні напрями діяльності вітчизняних правоохоронних органів у запобіганні незаконному обігу наркотичних засобів.

Аналіз загальних положень Програми реабілітації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2003–2010 рр., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2003 р. № 877, показав, що всі визначені в ній заходи у своїй сукупності спрямовано на стримування зростання незаконного обігу наркотиків та зловживання ними; створення в суспільстві негативного ставлення до цього явища; підвищення ефективності механізму боротьби з наркотизмом; своєчасне розроблення і вжиття додаткових заходів щодо незаконного обігу наркотиків; вироблення правових критеріїв визначення розмірів виявлених у незаконному обігу наркотичних засобів; організації виправного впливу на зазначених категорій засуджених осіб.

За даними анкетування працівників відділів боротьби з незаконним обігом наркотиків МВС України, 45,5 % опитаних зазначили, що на недостатню протидію незаконному обігу наркотиків впливають такі фактори: а) незначна чисельність служби боротьби з незаконним обігом наркотиків у розрахунку на 10 тис. населення; б) неналежна матеріально-технічна забезпеченість служби боротьби з незаконним обігом наркотиків (54,5 %); в) невідповідність законодавчого забезпечення успішній протидії злочинам, пов’язаним з незаконним обігом наркотиків (81,8 %); г) відсутність методичних та практичних рекомендацій щодо здійснення протидії незаконному обігу наркотиків; д) низький рівень взаємодії з іншими підрозділами МВС України (карний розшук, дільничні інспектори міліції, підрозділи боротьби з організованою та економічною злочинністю, слідчий апарат, паспортна служба).

Усе більш загрозливих масштабів набуває розповсюдження синтетичних та напівсинтетичних наркотиків, насамперед синтетичних психотропів амфетамінної та метамфетамінної груп. Здебільшого такі психотропи надходять з Польщі, Нідерландів та країн Прибалтики, у яких їх незаконне виробництво налагоджено у великих обсягах. З 1998 р. прослідковується тенденція до розповсюдження в нашій державі амфетамінів, про що свідчить їх вилучення з незаконного обігу. Якщо 1998 р. було вилучено 0,7 кг вказаного психотропу, то 2004 р. – 5,5 кг, а 2010 р. – понад 40 кг.

У підрозділі 3.3. «Удосконалення вітчизняного законодавства щодо взаємодії вітчизняних правоохоронних органів з Інтерполом і Європолом у запобіганні незаконному обігу наркотичних засобів» визначено шляхи удосконалення діяльності правоохоронних органів у боротьбі з незаконним обігом наркотиків в Україні з використанням міжнародного досвіду Інтерполу та Європолу.

Потребує прийняття в Україні нової Програми реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, отруйних і сильнодіючих лікарських препаратів на 2011–2015 рр., що має передбачити: забезпечення балансу заходів, спрямованих на попередження та припинення незаконного розповсюдження наркотиків і зниження попиту на них; удосконалення порядку регулювання законного обігу наркотиків і протидії їх витоку в незаконний обіг; попередження незаконного споживання наркотиків; удосконалення методики лікування й соціальної реабілітації хворих на наркоманію; організацію дієвого митного і прикордонного контролю, припинення ввезення в Україну й транзиту через її територію наркотиків; забезпечення ефективного співробітництва України з іноземними державами та міжнародними організаціями в боротьбі з транснаціональним наркобізнесом; активну участь у розробленні нових міжнародних договорів у цій сфері, імплементацію наявних міжнародно-правових норм у національне законодавство України.

Необхідно організувати підготовку фахівців для проведення роботи з реабілітації наркозалежних осіб, збільшити кількість лікувально-реабілітаційних наркотичних центрів та розробити заходи щодо криміналізації діянь, пов’язаних з навчанням незаконного виробництва та виготовлення наркотиків, у тому числі за поширення такої інформації в мережі Інтернет. Водночас держава має здійснювати фінансування медицини для розроблення препаратів-антинаркотиків і препаратів, що знімають наркотичну залежність, а також тих, що використовують у межах підтримувальної замісної терапії.

Ураховуючи значний вплив засобів масової інформації на свідомість людей необхідно збільшувати кількість і покращувати якість телепередач, що могли б допомогти батькам у проведенні антинаркотичного виховання в сім’ї. Доцільна віктимологічна профілактика, пов’язана з наочним роз’ясненням наслідків немедичного вживання наркотиків.

Автором розроблено цільову програму із запобігання зловживанню та боротьби з незаконним обігом наркотиків в Україні.

У міжнародній стратегії боротьби з незаконним обігом наркотиків слід акцентувати увагу на заходах, що охоплювали б, насамперед, сфери профілактики відмивання коштів, одержаних від злочинної діяльності, тобто тих, що стосуються коренів, стимулів і причин розвитку наркобізнесу.