Сучасні підходи до управління доходами підприємств харчової промисловості в умовах розвитку ринкових відносин

Краткое содержание

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання, визначено предмет та об’єкт дослідження, наукову новизну, теоретичну та практичну цінність одержаних результатів, що підтверджено актами апробації дисертаційної роботи.

У першому розділі – Теоретичні засади формування доходів в системі управління підприємствами – проведено аналіз підходів до визначення поняття «дохід», беручі до уваги різноманіття форм власності сучасних підприємств та наявність як внутрішньогалузевої, так і міжгалузевої ринкової конкуренції, та доведена необхідність уточнення розуміння сутності економічної категорії «дохід підприємства», класифікації доходів, розглянуті принципи та методи формування доходів.

Економічний зміст економічної категорії «дохід», на нашу думку, дотепер не знайшов стійкого значеннєвого відтінку в нормативних документах, економічній літературі, звітності підприємств. Практично відсутні розробки вчених-економістів стосовно сучасних можливостей отримання додаткових доходів, при управлінні ними, маючи на озброєнні методи управління такими чинниками впливу на розмір доходів, як реклама, корпоративна соціальна відповідальність, організаційна культура, інтернет-технології, аутсорсінг тощо.

Автор пропонує розглядати «дохід підприємства» як загальну суму надходжень підприємству від наданих економічних благ, отриманих внаслідок використання в господарському процесі залучених для цього економічних ресурсів та конкурентних переваг в умовах прийнятного рівня підприємницького ризику, яка приводить до зростання вартості активів підприємства (зростання капіталу підприємства, за винятком внесків учасників).

Проаналізувавши наявні критерії оцінки надходження доходів та методи їх формування, відмічено, що на сучасному ринку підприємства жорстко конкурують в галузі реклами, якості продукції, надійності, зручності доставки, післяпродажного обслуговування, а також ступеня задоволення клієнтів. Жоден з названих параметрів не знаходить відбиття в традиційних методах та критеріях оцінки доходів, незважаючи на те, що саме вони відображають основні якості промислових підприємств і, отже, приносять їм додатковий дохід. Виникає небезпека, що існуюча система управління формуванням доходів буде стимулювати виробничі чинники та ігнорувати інші джерела підвищення доходу, прибутку, стабілізації підприємства, а відповідно, збільшення його прибутковості.

Тому, основними чинниками, завдяки урахуванню яких можливе зростання доходу для сучасних підприємств, на нашу думку є:

–        результативна логістика (оптимізація каналів розподілу, стимулювання збуту, в тому числі за рахунок аутсорсінгу);

–        впровадження сучасних ІТ-технологій;

–         ефективна реклама (яка підтримує репутацію продукції, формує довіру споживачів до них, допомагає в завоювуванні ринку);

–        дієва організація управління (організаційна структура, система управління, фірмова культура; престиж і імідж підприємства; комунікації, соціально-психологічний клімат);

–        впровадження елементів корпоративної соціальної відповідальності (екологічні чинники, відносини з органами влади та іншими групами стейкхолдерів) тощо.

Вплив цих чинників на формування та розмір додаткового доходу від них неможливо розрахувати напряму. Непрямі чинники мають двоякий зміст: по-перше, використовуючи відповідні ресурси, підприємства мають змогу підвищувати ціни на продукцію, обсяги реалізації, тобто розмір доходів, а по-друге, це є лише непрямою ознакою при судженні про отриману під їх впливом складову доходу, на довгострокову, стратегічну перспективу, при забезпеченні конкурентних переваг на ринку.

Тому, визначаючи розмір доходів, що сформований під впливом непрямих чинників, з метою подальшого дослідження та управління, автор об’єднує ці доходи під однією економічною категорією «непрямі доходи». Запропоновано в подальшому розглядати непрямі доходи - як складову доходу підприємств, яка сформована під дією непрямих чинників, вплив яких на ціну та обсяг випуску продукції є опосередкованим, які забезпечують досягнення стратегічних цілей, встановлення конкурентних переваг на ринку, та зростання гудвілу підприємств.

Врахування впливу непрямих чинників формування доходу та відокремлення складових непрямих доходів, сформованих під впливом цих чинників, дозволяє вийти на новий, якісно більш високий рівень підготовки рекомендацій для оперативного й стратегічного управління доходами підприємств.