РОЗВИТОК І ПІДТРИМКА НЕПРИБУТКОВИХ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Краткое содержание

1)                      Основний зміст дисертації

У першому розділі «Теоретико-методичні засади регулювання розвитку неприбуткових організацій» поглиблено теоретичні засади дослідження сутності НГО як невід’ємного компонента громадянського суспільства та важливого суб’єкта соціально-економічних відносин, розкрито вплив базових інститутів ринку – приватної власності, конкуренції, інтересів, свободи вибору на їх становлення, з’ясовано джерела їх розвитку, здійснено класифікацію НГО за критеріями, що характеризують специфіку їх функціонування.

Формування громадянського суспільства та соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні супроводжується становленням інституту громадських організацій, які проходять період активного розвитку. Станом на 01.01.2011 року кількість зареєстрованих неурядових неприбуткових організацій в Україні сягнула 67696. Їх структуру становлять політичні партії, релігійні організації, об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, органи самоорганізації населення. За останній період часу набули інтенсивного розвитку суспільно значимі громадські організації, що захищають інтереси різних соціальних верств населення, а також ті, що формуються за професійною ознакою, незалежні професійні спілки. Ці організації створюються для захисту законних соціальних, економічних, творчих, національно-культурних інтересів їхніх членів. Їх діяльність розширює коло суб’єктів соціальної політики, які визначають і реалізовують сучасні напрями соціального самозабезпечення і самоврядування. Це переважно юридичні особи, що не мають на меті отримання прибутку від своєї діяльності. Звідси стає очевидним, що основною метою їх діяльності є забезпечення соціальних потреб громадян, що включає не лише виконання господарських завдань, але і вирішення культурних, духовних, політичних, екологічних проблем. З цього слідує важливий висновок, суть якого полягає в тому, що НГО є важливим компонентом соціальної складової економіки з розгалуженою і складною структурою; зазначені організації надають не лише традиційні послуги, а й ті, які є наслідком економічної трансформації (сервісне обслуговування, виробництво товарів та надання різних послуг, інформаційне забезпечення тощо).