ФОРМУВАННЯ ТА ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРАРНОЇ СФЕРИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретико-методичні основи формування, оцінювання, використання трудового потенціалу аграрної сфери» досліджено соціально-економічну сутність категорії «трудовий потенціал» та його складові, особливості формування трудового потенціалу аграрної сфери в сучасних умовах, методичні підходи до оцінки ефективності використання трудового потенціалу.

Встановлено, що значення трудового потенціалу є важливою складовою як індустріального так і інформаційного суспільства, проте в умовах розвитку останнього зростає роль таких якісних складових трудового потенціалу як рівень освіти і кваліфікації працівників, їх інтелект, стан здоров'я, культурний розвиток людини як особистості, наявність творчих здібностей і підприємливості. Тому під час дослідження соціально-економічного розвитку трудового потенціалу агарної сфери важливим залишається етап пізнання його кількісних і якісних особливостей та характеристик.

В сучасних умовах трудовий потенціал слід розглядати через рівень споживання робочої сили, як головного ресурсу, що забезпечує діяльність господарюючого суб’єкта і характеризується чисельністю найманих працівників, трудова діяльність яких направлена на досягнення цілей галузі.

Встановлено, що трудовий потенціал  працівника – це його можлива трудова дієздатність, його ресурсні можливості в сфері праці. Поняття «трудовий потенціал» включає кількісні та якісні параметри можливостей трудової діяльності, у тому числі й ті, що не можливо виміряти (моральність, менталітет). Трудовий потенціал – це більш точна та об’єктивна характеристика  всіх здібностей до праці, якими володіє людина, трудовий колектив та суспільство. Він складається з багатьох компонентів, серед яких основними є: здоров’я, освіта, професіоналізм, моральність, активність, організованість, вміння працювати у колективі та ін.

В дисертаційній роботі стверджується, що зміст трудового потенціалу розкриває, з одного боку, можливості участі працівника (або усіх членів колективу підприємства, суспільства в суспільно-корисній діяльності, як специфічного виробничого ресурсу, з іншого боку – характеристику якостей працівника (працівників), які відбивають ступінь розвитку його здібностей, придатності і підготовленості до виконання робіт певного виду, можливості і готовності до праці з повною віддачею сил і здібностей.

Дослідження засвідчують, що необхідним є розширення кола аспектів, у яких необхідно розглядати сутність категорії «трудовий потенціал», у тому числі як «ринковий потенціал праці», «кадровий потенціал», «трудовий потенціал економічно активного населення», «трудовий потенціал економічно неактивного населення» з притаманними їм кваліфікаційними кількісними, якісними та соціально-психологічними характеристиками та ознаками конкурентоспроможності.

Трудовий потенціал аграрної сфери – це складне структурне утворення, загальний термін особового фактора виробництва. Формування трудового потенціалу здійснюється за схемою: «населення – трудові ресурси – трудовий потенціал» та залежить від ряду факторів (рис.1).

Дослідження засвідчують, що особливості сучасного формування трудового потенціалу підприємств в аграрній сфері зумовлені: розвитком різних організаційно-правових структур на основі приватної форми власності на землю та майно; необхідністю постійного пристосування до динамічних змін ринкового середовища; вагомістю аграрного виробництва як основи продовольчої безпеки країни; посиленням процесів економічної глобалізації; різноплановістю і диверсифікацією господарської діяльності на селі; ментальністю вітчизняного селянства; специфікою сільськогосподарського виробництва та його продукції як товару, який значною мірою визначає ринкові цілі, дистрибуцію, комунікацію, цінову політику.

Економічна ефективність використання трудового потенціалу аграрної сфери визначається системою показників, що включає: кінцеві результати діяльності суб’єкта господарювання (обсяг виробництва, прибуток, рівень рентабельності і т. ін..); результативність, складність та якість трудової діяльності (продуктивність праці, темпи зростання продуктивності і заробітної плати, втрати робочого часу); оцінку форм та методів роботи з персоналом (плинність кадрів, рівень кваліфікації персоналу, рівень трудової дисципліни, соціально-психологічний клімат у колективі).