ДЖЕРЕЛА КРИМІНОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ОРГАНІЗОВАНУ ЗЛОЧИННІСТЬ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ У КРИМІНОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ ТА ПРАКТИЦІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, мета й задачі, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Наукові засади кримінологічного дослідження організованої злочинності» присвячено структурно-системній характеристиці організованої злочинності в статиці та динаміці, що здійснюється в рамках онтологічного аспекту концепції наукового пізнання організованої злочинності.

У підрозділі 1.1. «Загальна характеристика складових організованої злочинності як системи» подано основні положення концепції наукового пізнання організованої злочинності на базі наукознавчої когнітивної структури, котра складається з органічно поєднаних між собою онтологічного, гносеологічного та праксеологічного аспектів. Детально розглядаються структурні елементи таких підсистем організованої злочинності, як організовані злочинні угруповання та організована злочинна діяльність. З метою уточнення інформаційних можливостей кримінальної статистики, кримінальних справ та публікацій у друкованих ЗМІ як джерел кримінологічної інформації про згаданий вид злочинності співвіднесено наявні в кримінологічній літературі рівні організованих злочинних угруповань з положеннями чинного кримінального законодавства, що визначають ознаки організованих груп та злочинних організацій.

До організованих злочинних угруповань першого рівня пропонується відносити організовані групи та злочинні організації чисельністю до 10 осіб, створені з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації або забезпечення її функціонування. До організованих злочинних угруповань другого рівня здобувач відносить ієрархічні організовані групи, що відповідно до ч. 4 ст. 28 КК України не можуть бути визнаними злочинними організаціями, а також транснаціональні організації, передбачені ч. 5 ст. 143 КК України, чисельністю понад 10 осіб; злочинні організації в кількості від 11 осіб, створені з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації або забезпечення її функціонування. Злочинні організації чисельністю у кілька десятків осіб, створені не лише з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації або забезпечення її функціонування, а й керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування інших злочинних груп, на думку дисертанта, відповідають організованим злочинним угрупованням третього рівня. Крім того, кримінологи окремо виділяють угруповання, що виконують координаційні функції. Їм відповідають злочинні організації, створені лише для керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб або для забезпечення функціонування інших злочинних груп.

 Всю систему злочинів, що складають організовану злочинну діяльність, пропонується розглядати на трьох рівнях узагальнення (груповий, видовий, підвидовий). Груповий рівень узагальнення складають основні злочини, об’єднані за видовим об’єктом злочину, забезпечувальні злочини – за функціональним призначенням.  Видовому рівню узагальнення відповідають окремі види злочинів, передбачені статтями або частинами статей Кримінального кодексу України. До підвидового рівня узагальнення пропонується відносити підвиди окремих злочинів, передбачених статтею (частиною статті) Кримінального кодексу, виділені на підставі кримінологічно значущих ознак.

У підрозділі 1.2. «Характеристика внутрішніх зв’язків організованої злочинності та її зв'язки з іншими видами злочинності» розглядаються внутрішні зв’язки між підсистемами організованої злочинності, їх структурними елементами, а також зовнішні зв’язки розгляданого виду злочинності. Їхнє вивчення сприяє більш точному встановленню інформаційних можливостей тих або інших кримінологічних джерел інформації про організовану злочинність. Серед найбільш вагомих внутрішніх зв’язків системи організованої злочинності виділяються такі: 1) чисельність того чи іншого організованого злочинного угруповання є одним із факторів, що зумовлює його структуру, і навпаки; 2) кількісний склад і, відповідно, структуру організованого злочинного угруповання обумовлюють характер та масштаби його організованої злочинної діяльності і навпаки (зокрема, чим чисельніша група, тим більша кількість виявлених злочинів, учинених нею, тобто вищий ступінь інтенсивності її злочинної діяльності. Аналогічною є залежність між тривалістю дії організованого злочинного угруповання та інтенсивністю його злочинної діяльності); 3) лише одночасне функціонування обох підсистем злочинів (основних та забезпечувальних), що складають підсистему «організована злочинна діяльність», забезпечує життєдіяльність систем більш високого рівня (підсистеми «організована злочинна діяльність», системи «організована злочинність») протягом тривалого періоду часу.

У межах розгляду внутрішніх зв’язків підсистеми «організована злочинна діяльність» пропонується оперувати, окрім групового, видового та підвидового рівнів узагальнення злочинів, що вчинюються у складі організованих злочинних угруповань, ще одним рівнем узагальнення, яким є комплекси взаємопов’язаних основних та забезпечувальних злочинів, котрі складають єдиний ланцюг організованої злочинної діяльності.

У підрозділі 1.3. «Сучасні тенденції організованої злочинності в Україні» здійснюється аналіз динаміки окремих кількісних та якісних показників організованої злочинності, що відображені в такому кримінологічному джерелі, як кримінальна статистика МВС України за 1992-2000 рр., 2002-2011 рр. та Державної судової адміністрації України за 2002-2010 рр. Зокрема, упродовж 1992-2000 рр. спостерігалася тенденція значного збільшення абсолютної кількості виявлених організованих злочинних угруповань, осіб, які скоїли злочини в їхньому складі, і самих злочинів відповідної категорії. Упродовж 2002-2011 рр. залишалася стабільною протилежна за змістом тенденція зареєстрованої організованої злочинності. Зменшення кількості злочинів, скоєних у складі організованих злочинних угруповань, відбувалось за рахунок зменшення абсолютної кількості зареєстрованих проявів бандитизму, крадіжок, грабежів, розбоїв, привласнень, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вбивств на замовлення. Стабільною протягом 2002-2011 рр. лишилася тенденція до збільшення частки наркозлочинів. Сталим було і співвідношення злочинів, скоєних у складі організованих злочинних угруповань загальнокримінальної та економічної спрямованості.

Спираючись на виявлені в дисертаційному дослідженні тенденції зареєстрованої організованої злочинності, враховуючи недосконалість чинного законодавства, що регламентує протидію цьому явищу, його зв’язок з корупцією, принципи розвитку соціальних систем, у тому числі, агресивно орієнтованих, кінцеву мету системи (прагнення до надприбутків), дисертант робить припущення, що в Україні відсутнє адекватне реагування держави на прояви організованої злочинності економічної спрямованості, не зменшується вплив організованих злочинних угруповань на політичну та економічну сфери держави. 

Розділ 2 «Характеристика кримінологічної інформації про організовану злочинність та роботи з нею» присвячено гносеологічному аспектові концепції наукового пізнання організованої злочинності, а саме принципам та методам наукового пізнання самої організованої злочинності та кримінологічних джерел про цей феномен, а також видам та структурі кримінологічної інформації про нього.

У підрозділі 2.1. «Поняття, види та структура кримінологічної інформації про організовану злочинність» на підставі аналізу наявних у кримінологічній літературі дефініцій кримінологічної інформації запропоновано власне визначення згаданого поняття як соціальної інформації, необхідної для протидії злочинності, котру можна отримати з кримінологічних джерел та оцінити за допомогою кримінологічних засобів, про кількісно-якісні характеристики злочинності, супутні їй фактори, напрями та форми протидії їй.

З метою характеристики кримінологічних джерел інформації про організовану злочинність (встановлення їх інформаційних можливостей) розглядаються види кримінологічної інформації, а також низка елементів структури кримінологічної інформації про організовану злочинність (блоки кримінологічної інформації про організовані злочинні угруповання та їх злочинну діяльність; фактори розгляданого феномену).

У підрозділі 2.2. «Принципи та методи роботи з кримінологічною інформацією» окреслюються принципи збору, переробки та аналізу кримінологічної інформації про організовану злочинність, зокрема: 1) принцип законності; 2) принцип об’єктивності; 3) принцип реалістичної обумовленості; 4) принцип конкретності та ситуаційної обумовленості; 5) принцип комплексності дослідження; 6) принцип детермінізму; 7) принцип ефективності; 8) достатність інформаційного забезпечення; 9) принцип орієнтації результатів досліджень на практику; 10) принцип порівнянності кримінологічної інформації, отриманої з різних кримінологічних джерел.

Розглядаються соціологічні і статистичні методи, які можуть бути застосовані на зазначених етапах роботи з кримінологічною інформацією про організовану злочинність. Охарактеризовано методи статистичного аналізу, використані в дослідженні при аналізі кримінальної статистики МВС України. Визнаючи неможливим використання низки методів статистичного аналізу через високий рівень латентності організованої злочинності, дисертант водночас обґрунтовує, що застосування таких методів, як згладжування рядів динаміки способом сковзної середньої, метод паралельних статистичних рядів дозволяють підвищити цінність для кримінологічної науки кримінальної статистики. Зокрема, останній метод дозволив наочно побачити, що рівень зареєстрованої організованої злочинності формується за рахунок тяжких та особливо тяжких злочинів, злочинів загальнокримінальної спрямованості. Виявити тенденції розвитку відносно низки показників організованої злочинності, що характеризуються різкими коливаннями (прояви бандитизму, умисних вбивств, вимагань, хабарництва, легалізації прибутків, одержаних злочинним шляхом, створення злочинної організації) вдалося при застосування методу згладжування рядів динаміки способом сковзної середньої.

Розділ 3 «Характеристика окремих видів джерел кримінологічної інформації про організовану злочинність та їх використання у кримінологічній науці та практиці» виконано в межах праксеологічного аспекту концепції наукового пізнання організованої злочинності і присвячено таким документальним джерелам кримінологічної інформації про організовану злочинність, як кримінальна статистика МВС України, кримінальні справи, публікації в друкованих ЗМІ, звіти про результати вивчення громадської думки.

У підрозділі 3.1. «Поняття і види джерел кримінологічної інформації про організовану злочинність» запропоновано визначення поняття «джерела кримінологічної інформації» – це будь-які носії необхідної для протидії злочинності соціальної інформації, яку можна отримати за допомогою наукових методів пізнання, про кількісно-якісні характеристики злочинності, фактори, що її супроводжують, напрями та форми протидії. Окреслено позиції, за якими в наступних підрозділах здійснюється характеристика джерел кримінологічної інформації: за носіями; видами та способами фіксації кримінологічної інформації, що в них міститься; за інформаційними можливостями. Зокрема, за носіями кримінологічної інформації виділено особистісні та документальні джерела кримінологічної інформації. До особистісних джерел віднесено осіб, факти свідомості або діяльність яких містять відомості, необхідні для протидії злочинності. Документальні кримінологічні джерела – це утворені в ході цілеспрямованої людської діяльності матеріальні носії спеціальним способом зафіксованої в них інформації, необхідної для протидії злочинності, які дозволяють отримувати, використовувати, зберігати та передавати цю інформацію в часі та просторі. Аналіз робіт попередників дозволив надати класифікацію кримінологічних джерел у цілому та джерел кримінологічної інформації про організовану злочинність, зокрема.

У підрозділі 3.2. «Кримінальна статистика МВС України як джерело кримінологічної інформації про організовану злочинність» надано характеристику зазначеного джерела інформації. Кримінальна статистика МВС України є документальним джерелом переробленої кримінологічної інформації (за способом фіксації інформації – письмовим або електронним). За характером інформація, що міститься в цьому джерелі, може бути як кількісною, так і якісною; за ступенем персоніфікації – знеособленою; за порядком доступу – відкритою.

На підставі аналізу структури зареєстрованої організованої злочинності, а також співвідношення між собою кількості виявлених організованих злочинних угруповань, злочинів, скоєних в їхньому складі, та осіб, які входили до складу цих угруповань, визначено ознаки організованих груп та злочинних організацій, зафіксованих у кримінальній статистиці МВС України: невелика чисельність (у середньому 4 особи), а значить і проста структура; період діяльності переважно до 1 року, а відтак невеликий ступінь кримінальної активності; відсутність у переважній кількості випадків корупційних та міжнародних зв’язків або їх невиявлення; скоєння переважно тяжких та особливо тяжких злочинів та (або) злочинів загальнокримінальної спрямованості. Окреслені ознаки відповідають організованим злочинним угрупованням першого рівня. У даному джерелі кримінологічної інформації знаходять своє відображення злочини групового, видового та підвидового рівнів узагальнення.

У підрозділі 3.3. «Кримінальні справи як джерело кримінологічної інформації про організовану злочинність» зауважено, що кримінальні справи є документальним джерелом непереробленої кримінологічної інформації. За характером інформація, що міститься в цьому виді кримінологічних джерел інформації про організовану злочинність, може бути як кількісною, так і якісною; за ступенем персоніфікації вона є персональною, крім випадків, передбачених законом; за порядком доступу – з обмеженим доступом у неархівних кримінальних справах, відкритою – в архівних кримінальних справах. За способом фіксації інформації, що в ньому міститься, аналізоване джерело є комбінованим.

Кримінальні справи є джерелом кримінологічної інформації про організовані злочинні угруповання першого рівня, а також вчинювані ними злочини, що відносяться до підвидового та комплексного рівнів узагальнення. У зв’язку з цим в кримінологічній науці доцільним є використання архівних кримінальних справ відносно осіб, які скоїли злочини у складі організованих груп та злочинних організацій, для отримання відомостей, що не містяться в кримінальній статистиці (зокрема, комплексний рівень узагальнення основних та забезпечувальних злочинів, що складають організовану злочинну діяльність; внутрішні системні зв’язки між елементами злочину, характеристиками організованого злочинного угруповання, яке його скоїло, осіб, які входили до його складу, потерпілих від злочину). Ще одним перспективним напрямом використання кримінальних справ згаданої категорії може бути встановлення факторів організованої злочинної діяльності, відображеної в них, а також факторів, завдяки яким стає можливим виявлення уповноваженими органами конкретних її різновидів.

Далі розглядаються напрями використання в практиці неархівних кримінальних справ, серед яких відзначено: формування інформаційних систем регіонального рівня та кримінальної статистики правоохоронних органів України як звітності про результати їхньої діяльності; здійснення моніторингу, спрямованого на вирішення завдань оперативно-розшукової та слідчої діяльності, удосконалення якості та законності досудового слідства, що провадиться. Із відомостей, що містяться в архівних кримінальних справах, формується судова статистика кримінального судочинства.

У підрозділі 3.4. «Публікації в друкованих ЗМІ як джерело кримінологічної інформації про організовану злочинність» підкреслюється, що журналістські розслідування, публікації в друкованих ЗМІ, написані за результатами оперативно-розшукової діяльності або матеріалами кримінальних справ, слід розглядати як документальне джерело лише непереробленої кримінологічної інформації. Публікації в друкованих ЗМІ, написані за підсумками інтерв’ю з експертами, можуть містити як неперероблену, так і перероблену кримінологічну інформацію. У свою чергу, неперероблена кримінологічна інформація може бути як персональною, так і знеособленою, перероблена – лише знеособленою. За характером інформація, що міститься в цьому виді кримінологічних джерел про організовану злочинність, може бути як кількісною, так і якісною, за порядком доступу – відкритою. За способом її фіксації розглядане джерело може бути письмовим або електронним.

Здійснено порівняльну характеристику інформаційних можливостей кримінальної статистики МВС України, кримінальних справ та публікацій в друкованих ЗМІ, написаних за матеріалами кримінальних справ. На її основі обґрунтовується позиція, що публікації зазначеної категорії можуть використовуватись у кримінологічній науці в якості джерела кримінологічної інформації про організовані злочинні угруповання першого рівня в умовах, коли доступ до кримінологічних справ, на основі яких вони написані, ускладнений або неможливий. Публікації в друкованих ЗМІ за результатами оперативно-розшукової діяльності або підсумками інтерв’ю з експертами можуть містити окремі відомості про так званих «авторитетів» і «злодіїв у законі», організовані злочинні угруповання всіх рівнів та вчинювані ними злочини всіх рівнів узагальнення.

У зв’язку з появою упродовж останніх років в Україні тенденції до об’єктивізації відомостей, що публікуються в журналістських розслідуваннях, розроблено методику аналізу такого кримінологічного джерела про організовану злочинність, як журналістські розслідування, і на її основі проведено дослідження робіт переможців національних конкурсів на кращі журналістські розслідування з проблем корупції в Україні. Особливо підкреслюється необхідність аналізу журналістських розслідувань на предмет обґрунтованості опублікованих в них відомостей. За наявності цієї умови вони можуть виступати кримінологічним джерелом про такі прояви організованої злочинності, як характеристики суб’єктів корупційних діянь, котрі, можливо, «співпрацюють» з організованими злочинними угрупованнями всіх рівнів. Крім того, у кримінологічній науці публікації в друкованих ЗМІ можуть використовуватись в якості джерела кримінологічної інформації про організовану злочинність для вивчення її факторів.

Основним напрямом використання в практиці публікацій у друкованих ЗМІ, крім журналістських розслідувань, є висвітлення в них виявлених проявів організованої злочинності, спрямоване на формування громадської думки, а саме підвищення авторитету правоохоронних органів. Журналістські розслідування можуть виступати джерелом орієнтуючої інформації для державних органів, уповноважених здійснювати боротьбу з організованою злочинністю, про окремі злочини організованих злочинних угруповань та осіб, які входять до їх складу, або співпрацюють з ними, і дана інформація відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 94 чинного КПК України може бути одним із приводів для порушення кримінальної справи.

У підрозділі 3.5. «Звіти про результати вивчення громадської думки як джерело кримінологічної інформації про організовану злочинність» обґрунтовується доцільність вживання формулювання, зазначеного в назві підрозділу, для позначення результатів дослідження масової свідомості та колективної поведінки певної соціальної спільноти стосовно злочинності, супутніх їй явищ, протидії останній.

Звіти про результати вивчення громадської думки є документальним джерелом переробленої кримінологічної інформації. За характером інформація, що міститься в цьому кримінологічному джерелі про організовану злочинність, може бути як кількісною, так і якісною, за ступенем персоніфікації – знеособленою, за порядком доступу – відкритою. За способом фіксації інформації, що в ньому міститься, це джерело може бути письмовим або електронним. Інформаційні можливості даного джерела полягають в тому, що воно містить інформацію про фактори організованої злочинності соціально-психологічного характеру.

Дисертантом обґрунтовується позиція, що в умовах обмеженості досліджень, присвячених безпосередньо досліджуваному виду злочинності, наукову цінність становлять звіти про результати вивчення громадської думки стосовно факторів загальної злочинності, у першу чергу, соціально-психологічного характеру (ставлення населення до правоохоронних органів та суду, окремих заходів протидії тощо) та «фонових» явищ, що сприяють організованій злочинності та відтворюються нею, зокрема корупції, наркоманії, тіньової економіки.

На практиці звіти про результати вивчення громадської думки можуть використовуватись під час прийняття стратегічних і тактичних планів з поліпшення криміногенної ситуації в країні, регіоні, локальній місцевості; для визначення найбільш ефективних шляхів налагодження співпраці з населенням.