ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження, а також визначено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі дисертаційної роботи „ Теоретико-методичні засади організаційно-економічного механізму інвестиційної діяльності в аграрному секторі”  розкрито організаційну структуру інвестиційного процесу, сутність інвестицій та місце інвестиційної діяльності у процесі відтворення виробничих засобів сільськогосподарських підприємств Також проведено дослідження ефективності інвестиційних процесів, джерел і засобів формування інвестиційних та інноваційних ресурсів у сільському господарстві Україні на сучасному етапі розвитку економіки.

У науковій, правовій і спеціальній фаховій літературі немає однозначного визначення терміну «інвестиції». В українських та російських виданнях поширеною є інтерпретація інвестицій – як набору благ та цінностей, які вкладаються в підприємницьку діяльність із метою одержання доходу у майбутньому. Тому уточнимо, що «інвестиції» необхідно розглядати двояко: за фінансовим визначенням як вартісний вимір всіх видів активів, що вкладаються в господарську діяльність підприємств з метою отримання доходу; за економічним змістом як видатки підприємств на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного та оборотного капіталу з метою отримання економічного чи соціального ефекту.

Найбільш поширеною є класифікація, що розподіляє інвестиції за такими класифікаційними ознаками: за об'єктами вкладень; за характером участі в інвестуванні; за періодом інвестування; за формами власності; за регіональною ознакою.  Тому до вище перелічених ознак ми пропонуємо додати ще одну - «за кратністю інвестування» з виділенням груп: одноразові інвестиції, періодичне інвестування та постійне (безперервне) інвестування підприємства.

При використанні методів оцінки економічної  ефективності інвестиційних проектів розраховуються наступні показники: чиста поточна вартість, рентабельність, внутрішній граничний рівень прибутковості (ефективності), термін окупності капітальних вкладень, максимальний грошовий відтік, точка беззбитковості. Останніми роками в практику інвестиційного проектування почали упроваджуватися модифіковані методи оцінки інвестиційних проектів: модифікований метод внутрішньої норми рентабельності,  метод визначення індексу рентабельності (ТС - індекс), які  засновані на порівнянні вартості інвестицій і суми чистих дисконтованих доходів, породжуваних цими інвестиціями. На нашу думку, найпоширеніший метод чистої поточної вартості доцільно використовувати у комплексі з іншими методами, нейтралізуючими його слабі сторони, наприклад, в комбінації з ТС – індексом, який є найнадійнішим в тих випадках, коли необхідний порівняльний аналіз доцільності інвестицій.

Методологія системного визначення інновацій в умовах ринкової економіки спирається на міжнародні стандарти (“Oslo Manual. Guidelines for collecting and interpreting innovation data”), за якими  інновація визначається як кінцевий результат творчої діяльності, який отримав втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту чи технологічного процесу, що використовується в практичній діяльності або в новому підході до соціальних послуг. Інновації можна умовно поділити на два рівні. Перший — нові відкриття, винаходи, ідеї, вперше впроваджені у виробництво. Причому інноватори, що їх впроваджують, одержують первинну перевагу. Другий рівень — винаходи, ноу-хау, ідеї та відкриття, впроваджені підприємствами-імітаторами не вперше (не нові у світі). Цілеспрямовані організаційно-технічні системи управління інноваційною діяльністю мають властивості, які забезпечуються конструктивними й програмними засобами досягнення цілей, поставлених підприємством. Встановлено, що вони можуть змінюватися залежно від ступеня реагування на обмеження середовища відповідно до запрограмованих наслідків. Запропоновано застосовувати ціленалаштовані системи, які сприймають певні потреби суспільства й на  основі альтернативних дій забезпечують умови їх задоволення, можуть швидко змінюватися в часі,  оперативно реагують на зміни в зовнішньому середовищі. З 2005 р. спостерігається підвищення інноваційної активності підприємств. Аналіз динаміки інноваційно активних підприємств за 2005 -2010 рр. свідчить про збільшення їх частки на 80,5 % в загальній кількості з 2005 р. (1462 проти 810 підприємств).