У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано мету та завдання дослідження, вказано зв’язок з науковою темою, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, відображено їх апробацію.
У першому розділі «Теоретичні основи забезпечення економічної стійкості підприємств» досліджено погляди вітчизняних та зарубіжних науковців на сутність поняття \"економічна стійкість\" підприємства, її структуру, теоретично узагальнено сутність поняття «механізм господарювання» та «механізм управління економічною стійкістю», сформовано принципи управління підприємством на засадах забезпечення його стійкості.
Дослідження теоретичної сутності поняття «стійкість», яке здійснене на основі аналізу його економічного змісту, порівняння точок зору вітчизняних та зарубіжних вчених, дозволило здійснити узагальнення та надати авторське визначення «економічної стійкості» як такого стану функціонування підприємства, що характеризується наявністю внутрішнього потенціалу розвитку, ресурсною базою і здатністю забезпечити певний рівень ефективної діяльності і стабільного розвитку на основі зростання прибутковості і капіталу, при збереженні рівня платоспроможності та кредитоспроможності в умовах мінливого зовнішнього середовища та допустимого рівня ризиків.
В даний час не існує узагальненої класифікації видів стійкості. На основі аналізу поглядів науковців, економічну стійкість підприємства можна класифікувати як надзвичайну, абсолютну, відносно безпечну, прийнятну, допустиму стійкість, нестійкий та кризовий економічний стан. Кожний стан стійкості визначається на основі співвідношення між вартістю власного капіталу підприємства та величиною активів і характеризує достатність власного капіталу для формування його активів.
Структурно економічна стійкість підприємства досліджується з позицій підсистем підприємства (фінансової, кадрової, організаційної, технічної, виробничої, управлінської, соціальної тощо) та з позицій елементів взаємодії підприємства (ресурсна, ринкова, соціальна, екологічна, інтерфейсна, внутрішня стійкість підприємства). За результатами проведеного дослідження зроблено висновок про значний вплив іміджу на стан ефективності діяльності підприємства.
З огляду на зростання впливу інформаційного поля підприємства на стійкість його діяльності, в структурі стійкості підприємства виділено інформаційну стійкість як складову загальної стійкості. Запропоновані зміни дозволять прогнозувати довгострокові тенденції стійкості підприємства в залежності від стану його інформаційного середовища та деталізувати основні фактори забезпечення стійкості.
В економічній теорії не існує єдиних підходів до оцінки стійкості підприємства. До основних проблем оцінки стійкості підприємства слід віднести наступні: відсутність єдиної методики її оцінки; наявність різних критеріїв оцінки стійкості; відсутність науково обґрунтованих допустимих значень показників стійкості; недостатність інформаційної бази для проведення аналізу стійкості; неоднозначність інтерпретації отриманих результатів показників стійкості.
Важливу роль в забезпеченні стійкого розвитку підприємства відіграють як фактори, які можна розділити на зовнішні (екзогенні) і внутрішні (ендогенні), так і фактор сезонності. Втрата економічної стійкості здебільшого є результатом впливу дестабілізуючих факторів на діяльність підприємства. Втрата стійкості підприємства є результатом впливу як непрофесійності менеджменту, так і зміни політичної ситуації в країні. Автором розроблена класифікація дестабілізуючих факторів, що здійснюють негативний вплив на економічну стійкість підприємства за елементами її структури.
Оскільки, ефективність діяльності підприємства визначається господарським механізмом та системою взаємовідносин між його елементами, то механізм управління економічною стійкістю підприємства можна визначити як сукупність підрозділів підприємства, взаємовідносин між ними, цілей, задач кожного з них, що забезпечують цілісність підприємства та сталий розвиток в умовах невизначеності впливу зовнішнього середовища.
Для забезпечення стійкості підприємства, функціонування його господарського механізму повинно відповідати наступним принципам: узгодженості, адаптивності, контрольованості, реалістичності.
У другому розділі «Ефективність управління економічною стійкістю авіакомпаній України» наведено характеристику стану економічної стійкості ринку авіаперевезень в Україні, проаналізовані тенденції впливу зовнішніх факторів на економічну стійкість авіаційних компаній, оцінений стан їх фінансової стійкості та запропоновані методичні підходи до оцінки відповідності розвитку авіакомпаній направленості зовнішнього впливу, обґрунтовані критичні значення їх фінансової стійкості.
За період 2002-2010рр. авіаційний ринок розвивався в напрямі нарощування кількісних показників стійкості. Темп зростання чистого доходу галузі коливався від 119,8% (2005р.) до 149,8% (2008 р.). Приведення чистого доходу галузі до рівня цін 2001 р. виявило реальні тенденції кількісного нарощування потенціалу авіаційних компаній України. Найвищі темпи зростання авіаційної галузі, в приведених цінах, мали місце в 2003р.(48%), найнижчі - в 2005р.(-1,35%).
Поряд із зростанням показників чистого доходу, збільшується кількість збиткових підприємств, що пояснюється підвищенням конкуренції зі сторони провідних авіаційних компаній. Так, у 2009р. збитки авіакомпаній України збільшилися в 14 разів, порівняно з 2002р. Основна частка авіаційного ринку закріплена за обмеженим колом авіаційних компаній. З 2007р. зростає присутність на авіаційному ринку авіаційних компаній зарубіжних країн, що ще більше загострює проблему збитковості національних компаній.
Як розвиток економічної науки, так і практика міжнародних авіаперевезень, підтверджують зростання ролі випадковості в діяльності авіакомпаній світу. Інформаційні повідомлення лише останніх двох років насичені новинами про форс-мажорні обставини природного походження, непередбачувані внутрішньодержавні перевороти та страйки, які паралізують діяльність авіаційного транспорту та призводять до зростання ризиків втрат ефективності діяльності. Зокрема, до найвідоміших форс-мажорних обставин слід віднести: конфлікт працівників авіакомпаній та аеропортів з адміністрацією; природні явища (снігопади, виверження вулкану); політичні обставини (вимоги відставки перших осіб в державі тощо).
Дослідження трендів динаміки показників чистого доходу та фінансових результатів діяльності галузі виявило різкі коливання їх динаміки, що в умовах постійного зростання пасажиропотоку є ознакою значної їх залежності від економічних, політичних та природних факторів.
Причинами зростання стійкості авіаційного транспорту є сприятлива динаміка факторів зовнішнього впливу, що проявляється у зростанні реальної заробітної плати в Україні, розвитку туризму, зниженні кредитної ставки, пожвавлення ділової активності бізнесу тощо. За статистичними даними, у 2010р. послугами українських авіакомпаній скористалися 6,1 млн. чоловік, а темп зростання, порівняно з 2009р., склав 19%.
Для оцінки сумарного впливу факторів зовнішнього середовища на ефективність діяльності авіаційних корпорацій, останні були згруповані за направленістю такого впливу (табл. 1).
Використання методу кореляційної залежності між чистим доходом та факторами зовнішнього впливу дозволило виявити найбільшу залежність від пасажиропотоків (R2=0,862967). Пасажиропотоки визначаються темпами зростання реальної заробітної плати населення України (R2=0,710118). На основі порівняння співвідношення між темпами зростання чистого доходу та темпами зміни кожного з факторів зовнішнього впливу було визначено характер політики поведінки авіакомпаній України на ринку пасажирських авіаційних перевезень.
